26 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/509/26
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за сімейними обставинами - необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що актом встановлено необхідність здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 його рідної бабусі - ОСОБА_2 . Тобто всі документи передбачені Інструкцією 170 Позивач долучив і вжив всіх можливих від нього заходів передбачених чинним законодавством. Натомість вважає, що відповідач при прийнятті рішення проявив надмірний формалізм, і поклав тягар доказування правомірності акту на Позивача, самостійно не здійснюючи жодних дій.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що не вбачає у рідного сина бабусі Позивача - ОСОБА_3 та рідного онука бабусі Позивача - ОСОБА_4 таких надзвичайних життєвих обставин, які унеможливлюють ним догляд за своєю рідною матір'ю та рідною бабусею позивача. Як зазначено в позовній заяві, рідний син бабусі Позивача - ОСОБА_3 , станом на момент розгляду справи проживає за кордоном у Російській Федерації. Зазначає, що дана обставина жодним чином не може свідчити про його нездатність здійснювати догляд за бабусею позивача. Також вказує, що станом на момент розгляду даної справи відсутні докази, що рідний онук бабусі Позивача - ОСОБА_4 - проходить військову службу, а тому не може вважатися його відсутність в розумінні абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 є бабусею позивача та має встановлену 1Б групу інвалідності відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №19/25/2635/В (дата прийняття рішення 29.09.2025 рішення №19/25/2635/Р).
01.12.2025 позивач звернувся з рапортом щодо вирішення питання про звільнення його з військової служби відповідно до абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за сімейними обставинами потреба у постійному догляді за бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом 1 групи, яка потребує постійного стороннього догляду.
До рапорту були додані нотаріально засвідчені копії таких документів: Паспорт громадянина України № НОМЕР_2 та РНОКПП ОСОБА_1 ; Паспорт громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 (бабусі), НОМЕР_3 , виданий Семенівський РВ УМВС України в Чернігівській області, 26.04.2001; Свідоцтво про народження ОСОБА_5 (батька Позивача), ІІІ-УР396469, виданий Виконавчим комітетом Перелюбської селищної ради депутатів Холминського району Чернігівської області, 15.02.1961; Свідоцтво про народження ОСОБА_1 (Позивача), НОМЕР_4 , виданий відділом реєстрацій актів громадського стану Чернігівського міськвиконкому, 06.04.1995; Свідоцтво про народження ОСОБА_4 (брата Позивача), НОМЕР_5 , виданий відділом реєстрацій актів громадського стану Чернігівського міськвиконкому, 12.10.1984; Свідоцтво про смерть ОСОБА_5 (батька Позивача), НОМЕР_6 , виданий Чернігівським міським управлінням юстиції, 02.02.2011; Витяг із рішення №19/25/263 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 19/25/2635/В, КП Чернігівська обласна лікарня, 29.09.2025; Пенсійне посвідчення ОСОБА_2 (бабуся), серія НОМЕР_7 ; Довідка №7426-500382758 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, Управлінням державних соціальних гарантій та розвитку соціальних послуг Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, 29.09.2025; Довідка про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №10272, видана Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради, 27.09.2025; Довідка №526/89 про проходження військової служби брата ОСОБА_4 в Збройних Силах України, видана Військовою частиною НОМЕР_8 , 28.11.2025; копія витягу з військового квитка та довідка про склад зареєстрованих осіб від 04.11.25 №12628 видана ЦНАПОМ; Довідка від 04.11.25 №19-09/393, видана виконкомом Семенівської міської ради; Заява про вибір піклувальника, реєстраційний номер 1117; Бабусина заява щодо її батьків, братів та сестер.
Відповідач листом від 04.12.2025 № 8758 відмовив у задоволенні рапорту позивача та зазначив, що відповідно до вимог пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, до членів сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені; другого ступеня споріднення - її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Дійсним повідомляємо, що у Вашому рапорті відсутні документи, які підтверджують факт смерті членів сім'ї другого ступенів споріднення бабусі військовослужбовця - рідної сестри ОСОБА_6 ; рідного брата - ОСОБА_7 ; та документи, які підтверджують факт проживання рідного сина бабусі військовослужбовця - ОСОБА_3 в російській федерації. Згідно наданих Вами документів до рапорту, а саме акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 26/1 від 24.11.2025, зазначена інформація про наступних членів сім'ї Вашої бабусі, ОСОБА_2 , першого та другого ступенів споріднення: рідний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин російської федерації, проживає в російській федерації; рідна сестра - ОСОБА_6 - померла; рідний брат - ОСОБА_7 - помер. Дійсним повідомляємо, що наданий Вами акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 26/1 від 24.11.2025, складений з порушенням вимог пункту 14.30 розділу XIV «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»:
- комісією в акті не зазначено посилання на документи, які підтверджують факт смерті членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення бабусі військовослужбовця - рідної сестри ОСОБА_6 ; рідного брата - ОСОБА_7 ; чоловіка - ОСОБА_8 , рідного сина - ОСОБА_3 ;
- комісією в акті не зазначено посилання на документи, які підтверджують факт проживання рідного сина бабусі військовослужбовця - ОСОБА_3 в російській федерації;
- в акті відсутня інформація про використання комісією відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;
- комісією в акті не зазначена інформація про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит, відповідно до вимоги абзацу 7 пункту 14.30 розділу XIV Інструкції.
Таким чином, для прийняття рішення, Вам необхідно надати виправлений акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
За приписами частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція №170). Додатком 19 до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Підпункт 28 пункту 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
З наведеної норми слідує, що умовами для звільнення з військової служби на зазначеній підставі є одночасна наявність таких обставин:
інвалідність І чи ІІ групи у члена сім'ї другого ступеня споріднення;
потреба здійснювати постійний догляд за такою особою, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи (якщо такі наявні - вони мають самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).
Частиною 1 статті 264 Сімейного кодексу України передбачено, що внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.
Повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу. (стаття 266 Сімейного кодексу України)
У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 викладено правовий висновок, що "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_2 (бабуся позивача) має 1Б групу інвалідності відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №19/25/2635/В (дата прийняття рішення 29.09.2025 рішення №19/25/2635/Р).
Підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача стало те, що акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 26/1 від 24.11.2025, складений з порушенням вимог пункту 14.30 розділу XIV «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»:
- комісією в акті не зазначено посилання на документи, які підтверджують факт смерті членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення бабусі військовослужбовця - рідної сестри ОСОБА_6 ; рідного брата - ОСОБА_7 ; чоловіка - ОСОБА_8 , рідного сина - ОСОБА_3 ;
- комісією в акті не зазначено посилання на документи, які підтверджують факт проживання рідного сина бабусі військовослужбовця - ОСОБА_3 в російській федерації;
- в акті відсутня інформація про використання комісією відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;
- комісією в акті не зазначена інформація про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит, відповідно до вимоги абзацу 7 пункту 14.30 розділу XIV Інструкції.
Натомість, суд зазначає, що відповідачем застосовано формальний підхід та не надано належної оцінки всім документам, долученим до рапорту позивача про звільнення зі служби.
Вимоги до форми акту перевірки сімейного стану військовослужбовця затверджені Додатком №23 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, в якому відсутня необхідність зазначення посилання на документи, які підтверджують факт смерті або проживання за кордоном.
Аналогічно, у затвердженій формі акту відсутня необхідність зазначення інформація про використання комісією відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну та інформації про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит, відповідно до вимоги абзацу 7 пункту 14.30 розділу XIV Інструкції.
Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного строронього догляду (п.17.1.3 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №19/25/2635/В)
Чоловік та батьки ОСОБА_2 померли, син ОСОБА_5 помер, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин росії проживає в росії; сестра ОСОБА_6 померла, брат ОСОБА_7 помер, онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_8 .
Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 26/1 від 24.11.2025 підтверджено необхідність здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 .
Крім того, у відповідь на звернення позивача ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 18.12.2025 №7/1402 повідомив, що під час своєї роботи комісія перевірила відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві, зокрема рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою, відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, інформацію з публічних електронних ресурсів, у тому числі інформацію надану в заяві ОСОБА_2 від 15.11.2025 року. З огляду в наявному доступі до державних реєстрів потреби у запитах до інших державних органів для отримання необхідної інформації не виникла. За підсумком роботи комісія дійшла висновку про підтвердження необхідності здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 за ОСОБА_2 , що зазначено у висновку акту. Акт перевірки сімейного стану складено за формою, визначеною у додатку 23 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Виходячи з вище викладеного ІНФОРМАЦІЯ_7 не має правових підстав для внесення змін та доповнення додатками акту перевірки.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, оскільки Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 26/1 від 24.11.2025 підтверджено необхідність здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 .
Щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві про те, що станом на момент розгляду даної справи відсутні докази, що рідний онук бабусі Позивача - ОСОБА_4 - проходить військову службу, а тому не може вважатися його відсутність в розумінні абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка форми 5 про те, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за мобілізацією. Суб'єктом владних повноважень не надано до суду доказів на підтвердження того, що станом на момент розгляду цієї справи ОСОБА_4 не проходить військову службу.
Надаючи оцінку наявності правових підстав для зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд вказує про таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки, рішення відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки судом встановлено протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відтак, враховуючи те, що позивачу протиправно відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення, суд вважає, що належним способам захисту прав позивача буде покладення на відповідача зобов'язання повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами (необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи), та звільнити позивача від проходження військової служби з постановкою на військовий облік.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 01.12.2025 про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).
Повне судове рішення складено 26.03.2026.
Суддя Олена ЛУКАШОВА