Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 березня 2026 року справа № 520/1060/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних;
- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг» обліковий запис про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що позивачка встановила факт свого перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як солдат запасу з 12.08.2021р.
Зазначене позивачка вважає протиправним, вказуючи на те, що не віднесена до категорії військовозобов'язаних жінок, оскільки не має відповідної спеціальності та/або професії, спорідненої з відповідною військово- обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, а відтак має бути виключена з військового обліку.
Ухвалою суду від 06.02.2026р. відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що твердження позивачки про безпідставність взяття на військовий облік 12.08.2021 р. через відсутність її спеціальності у Постанові Кабінету Міністрів України № 711 ґрунтується на хибному тлумаченні технічних регламентів функціонування державних електронних систем. Фактичне взяття позивачки на військовий облік із присвоєнням статусу військовозобов'язаної відбулося 08.02.2022 р. На зазначену дату в повному обсязі діяв Наказ Міністерства оборони України № 313 у редакції Наказу № 35 від 07.02.2022 року, який відносив спеціальність під кодом 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» до переліку таких, після одержання яких жінки обов'язково беруться на військовий облік. З огляду на наявність у позивача диплома за цією спеціальністю, дії відповідача були вчинені виключно на підставі чинного на той момент законодавства.
Позивачкою до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вона наполягала на задоволенні позовних вимог та зазначала, що на звернення з приводу виключення з військового обліку, а також виключення даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що відповідно до відомостей, що містяться у АІКС «Оберіг» позивачка перебуває на військовому обліку з 17.02.2022 р. . Крім того, у тому самому листі містяться дані іншої особи « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », що свідчить про формальний підхід до відповіді без з'ясування реальних обставин. На запит КП «Сучасне місто» до ІНФОРМАЦІЯ_5 була надана відповідь, що позивачка була взята на облік з 08.02.2022р. Відповідачем наводилися різні дати взяття ОСОБА_1 на військовий облік (12.08.2021, 08.02.2022, 17.02.2022), проте жодним належним і допустимим доказом не підтверджено, яка саме дата є фактичною датою постановки на облік.
Позивачка висновувала, що така непослідовність у викладенні обставин справи без їх належного документального підтвердження свідчить про недоведеність позиції відповідача, який, будучи суб'єктом владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок із доказування правомірності своїх дій та достовірності наведених ним відомостей щодо дати взяття на військовий облік.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.
Позивачка ОСОБА_1 згідно диплома бакалавра від 30.06.2008р. № НОМЕР_4 отримала освіту за напрямом підготовки «Педагогічна освіта» і здобула кваліфікацію бакалавра - електрика, викладачка практичного навчання в галузі електронергетики, а згідно диплома магістра від 30.06.2009р. № НОМЕР_5 отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Професійне навчання. Електроенергетика» та здобула кваліфікацію інженера-електрика, педагога, дослідника в галузі електроенергетики.
Відповідно до Акту перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у КП «Сучасне місто» від 31.07.2025р., комісією з перевірки стану військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях Харківської області у 2025 році під час перевірки було виявлено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як солдат запасу з 12.08.2021р.
На звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо виключення з військового обліку, а також виключення даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.12.2025 № 10/1137 було повідомлено, що відповідно до відомостей, що містяться у АІКС «Оберіг» ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку з 17.02.2022 р. та підстави виключення з військового обліку відсутні. Підстави взяття ОСОБА_1 на військовий облік встановити не можливо, оскільки внаслідок ракетного удару в ІНФОРМАЦІЯ_7 в травні 2022 року було втрачено частину відомостей (а.с. 23).
На запит КП «Сучасне місто» до ІНФОРМАЦІЯ_5 була надана відповідь листом від 04.11.2025р. № 10/933, згідно якої позивачка взята на військовий облік 08.02.2022 р. як жінка, яка має спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому наказом Міністерства Оборони України від 11.10.2021 № 313 та придатна до проходження військової служби за станом здоров'я та віком. Крім того, зазначалося, що підтвердити звернення позивачки до ТЦК та СП з приводу взяття на військовий облік та/або проходження/ не проходження ВЛК неможливо оскільки внаслідок ракетного удару в ІНФОРМАЦІЯ_7 в травні 2022 року було втрачено частину відомостей.
27.11.2025р. позивачка звернулася до відповідача з заявою про виключення її з військового обліку, у відповідь на яку листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.12.2025р. № 10/1137 їй було відмовлено з посиланням на те, що вона має спеціальність, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною у переліку, затвердженому МОУ, придатною до проходження військової служби за станом здоров'я та віком.
Не погодившись з наведеним, позивачка звернулася до суду в цій справі.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про оборону України» - громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з ч. 11 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком і виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням для проходження базової військової служби за їх заявою (зверненням) беруться на військовий облік призовників. Після проходження, базової військової служби звільнені з військової служби жінки за їх бажанням беруться на військовий облік військовозобов'язаних у порядку та строк, визначені частиною одинадцятою статті 26 цього Закону.
Жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних.
Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово- обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком, крім зазначених в абзаці другому цієї частини, беруться на військовий облік військовозобов'язаних за їх бажанням.
Відповідно до ч. 12 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час у добровільному порядку. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом).
Жінки виконують військовий обов'язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі), що включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.1994 року № 711 "Про затвердження переліку спеціальностей, за якими жінки, придатні до військової служби за станом здоров'я, перебувають на військовому обліку" було затверджено перелік спеціальностей, по одержанні яких придатні до військової служби жінки перебувають на військовому обліку. Вказана постанова втратила чинність 08.06.2022.
Наказом Міністерства оборони України від 11 жовтня 2021 року № 313 затверджений Перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов'язаних, яким, зокрема передбачені спеціальності та/або професії за військово- обліковими спеціальностями в галузі медицини та фармації.
Спір в цій справі виник в зв'язку з посиланнями позивачки на те, що її було взято на військовий облік як військовозобов'язану, з урахуванням наявної у неї освіти, однак спеціальність позивачки не віднесена до таких, за якою позивачка могла бути взята на військовий облік без її бажання, якого вона не висловлювала, а отже таке взяття є протиправним.
Відповідач висновував, що фактичне взяття позивачки на військовий облік із присвоєнням статусу військовозобов'язаної відбулося 08.02.2022 р., а на зазначену дату діяв Наказ Міністерства оборони України № 313 у редакції Наказу № 35 від 07.02.2022 року, який відносив спеціальність під кодом 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» до переліку таких, після одержання яких жінки обов'язково беруться на військовий облік.
Також відповідач посилався на те, що з огляду на наявність у позивачки диплома за спеціальністю «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», її було взято на військовий облік на підставі чинного на той момент законодавства. Вимоги позивача щодо виключення з військового обліку на підставі Закону України № 2664-IX, який запровадив принцип добровільності обліку для жінок немедичних спеціальностей, є юридично неспроможними.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають жінки, які належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.
Водночас порядок взяття на облік жінок, які належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", сам закон не містить.
30 грудня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі - Порядок).
Відповідно до п. 50 Порядку заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти, які здійснюють підготовку жінок за медичною або фармацевтичною спеціальністю, за два місяці до завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою подають список щодо таких жінок (додаток 14) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності яких вони розташовані.
Зазначені списки є підставою для оформлення жінкам тимчасового посвідчення військовозобов'язаного (без визначення ступеня їх придатності для виконання військового обов'язку та відмітки про взяття на облік) та внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Видача тимчасових посвідчень військовозобов'язаного зазначеним у списках жінкам, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю, здійснюється районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого розташовані заклади освіти. Строк дії таких посвідчень - 30 діб.
Жінки, яким видано тимчасові посвідчення військовозобов'язаного (із строком дії 30 діб), повинні в семиденний строк з дня отримання таких посвідчень прибути до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого задеклароване/зареєстроване місце їх проживання, для взяття на військовий облік.
Взяття жінок на військовий облік військовозобов'язаних здійснюється після визначення їх придатності до військової служби, внесення персональних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з подальшим оформленням відповідного військово-облікового документа.
Згідно з п. 51 Порядку керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій повідомляють відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки про жінок, які працюють у зазначених органах, на підприємствах, в установах та організаціях та які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю і не перебувають на військовому обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Непрацевлаштовані жінки прибувають самостійно до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних.
Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною у переліку, затвердженому Міноборони, крім тих, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю, та придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком, беруться на військовий облік військовозобов'язаних за їх бажанням на загальних засадах, визначених цим Порядком.
Слід звернути увагу, що абз. 2 п. 10 ч. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», який набрав чинності 18 травня 2024 року, передбачає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Тобто вказаний обов'язок стосується саме уточнення персональних даних, а не взяття на облік.
Такий висновок ґрунтується на системному аналізі цієї норми, зважаючи, що особа ні через центр надання адміністративних послуг, ні через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста не зможе стати на військовий облік.
Згідно з пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом 7 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов'язаних. Військовий облік усіх призовників і військовозобов'язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників і військовозобов'язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.
У ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ зазначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
У цій справі суд виходить із того, що з 16 березня 2017 року діє Закон України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року за № 1951-VIII (надалі - Закон № 1951-VIII), який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру відповідно до статті 2 Закону № 1951-VIII є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Статтею 9 цього Закону № 1951-VIII визначено права та обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів: 1. Призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. 2. Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" № 1951-VIІІ вказує, що такий реєстр містить дані про:
- призовників - це громадяни України приписані до призовних дільниці;
- військовозобов'язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти військовозобов'язані, які у добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 33 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII визначено загальні правила військового обліку, де військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року за № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно з пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, у даному випадку суд уважає за необхідне зауважити, що ключовим у спірних правовідносинах є факт прийняття рішення про виключення позивача з військового обліку та його реалізація, оскільки саме виключення з військового обліку є юридичним фактом, який свідчить про остаточну втрату позивачем статусу військовозобов'язаного.
Вирішуючи спір, суд зауважує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними доказами ні відповідну дату, на яку він посилався, ні підстави постановлення ОСОБА_1 на військовий облік. При цьому він посилався на втрату архівів, з врахуванням чого неможливо встановити підстави постановлення позивачки на військовий облік. Такі посилання належним чином відповідачем не підтверджено. При цьому, судом в справі встановлено, що медичну або фармацевтичну спеціальність позивачка не здобувала, з заявами про взяття її на облік військовозобов'язаних не зверталась, бажання перебувати на військовому обліку не висловлювала. Таким чином, з врахуванням наведеного вище нормативного регулювання, взяття позивачки на військовий облік не можна визнати законним, як і внесення даних про позивачку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням викладеного суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Що стосується позовних вимог в зобов'язальній частині, то вони також вбачаються обгрунтованими, оскільки забезпечують повний та належний захист порушеного права, слугують меті того, щоб виниклий спір було остаточно вирішено.
Суд ураховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
На переконання суду, виключення з військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів, про які просить позивачка, є адекватним до обставин цієї справи та забезпечить належний та повний захист справ позивачки у виниклих правовідносинах. Наявності дискреційних повноважень в цій частині у відповідача не встановлено та ним не доведено.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних;
- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг» обліковий запис про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2129,92 грн. (дві тисячі двадцять дев'ять гривень, 92 коп.) .
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров