Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 березня 2026 року № 520/318/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає в незвільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до поданого ним рапорту;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 згідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби на підставі поданого ним рапорту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою забезпечення матері постійним доглядом, мною було вирішено звернутися до командування Військової частини № НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби в запас на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов?язок та військову службу». На підтвердження обставин викладених у рапорті обставин надав документи про наявність родинних зв?язків із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько); документи про те, що ОСОБА_2 є інвалідом першої групи, яка згідно висновку медико-соціальної експертної комісії потребує постійного стороннього догляду; ОСОБА_3 є інвалідом другої групи; документи, що підтверджують відсутність інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б забезпечити ОСОБА_2 постійним стороннім доглядом. Однак, 10.12.2025 позивач отримав відмову в реалізації поданого ним рапорту про звільнення з військової служби, мотивовану відсутністю підтвердження щодо інших членів сім'ї, а саме наявна онучка в матері позивача ОСОБА_4 . Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що наявність повнолітньої сестри та дочки виключає можливість задоволення рапорту про звільнення за сімейними обставинами, оскільки не доведено обов'язкову умову, а саме відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Поряд з тим, позивач не долучив підтверджень, що інші члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 14.01.2026 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
IV. Фактичні обставини справи встановлені судом.
ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією та закріплений за Військовою частиною НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Позивач звернувся з рапортом до Начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами - наявністю у матері інвалідності І групи та у батька інвалідності ІІ групи.
За результатами розгляду даного рапорту відповідачем було надано відповідь від 10.12.2025 № 08/104693/25-Вн про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту встановлення факту здійснення догляду складеного Височанською селищною радою Харківського району Харківської області від 27.01.2025 встановлено, що ОСОБА_1 фактично здійснює догляд за батьками, та фактично проживає з батьками за однією адресою, що підтверджується також довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.07.2025 № 6324-7501860369.
Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12 ААБ № 732395 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом першої групи, пенсіонером за віком та потребує постійного стороннього догляду.
Згідно Довідки Серія МСЕ № 046392 ОСОБА_3 ,1949 року народження є інвалідом другої групи.
Згідно довідки про результати визнання ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ХАР-05 № 002797, ОСОБА_3 має 70% втрати професійної працездатності, захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС.
Відповідно до довідки від 01.10.2025 № 114 рідна сестра позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходить службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_5 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач не погоджуючись з рішенням Військової частини НОМЕР_2 від 10.12.2025 звернувся з цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі за текстом - Закон № 2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч.6 ст.2 Закону №2232).
Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на час розгляду даної справи.
Підстави для звільнення військовослужбовців із військової служби визначні у ст.26 Закону № 2232.
Відповідно до підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно підп. «г» п.3 ч.5 цієї статті контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232).
Особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років (абзац шостий Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 (далі за текстом - Постанова № 413).
Зі змісту норми п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
З матеріалів справи вбачається, що мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи (видана 20.11.2020, інвалідність встановлена безстроково), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 732395, пенсіонер за віком потрнбує постійного стороннього догляду.
У відповідності до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 визначальною підставою для звільнення особи з військової служби у спірних правовідносинах є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, додатковою умовою, окрім необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи, є відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Підпунктом 14.1.263 п.14.1 ст.263 Податкового кодексу України (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Так, підставою для відмови позивачу в звільнені зі служби згідно подано ним рапорту відповідачем вказано, що довідки відносно сестри та батька не заспідчують, що остані потребують постійного стороннього догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи у зв?язку з чим не можуть здійснювати такий догляд; наявність у матері позивача ОСОБА_2 онуки - ОСОБА_4 донька позивача (член сім'ї другого ступеня споріднення).
З матеріалів справи судом встановлено, що в матері позивача ОСОБА_2 наявні члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення - чоловік, донька та онука. При цьому, позивачем не надано відомостей щодо того, що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, у зв'язку з чим не можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
Відтак, розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.
Отже, в ході розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача у межах спірних правовідносин, пов'язаних зі звільненням позивача з військової служби.
Крім того, представником відповідача до суду надано копію витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 300-ОС від 17.03.2026 про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 відповідно п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
VI. Висновки суду
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.
VII. Розподіл судових витрат
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_6 НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України, місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, рішення у повному обсязі складено та підписано 26.03.2026.
Суддя Пасечнік О.В.