Справа № 278/3823/25
23 березня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участі секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Куца Ярослава Олександровича про відвід судді Дубовік О. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,-
У провадженні суду перебуває вище вказана цивільна справа.
Під час проведення підготовчого судового засідання представником позивача - адвокатом Куцом Я.О. усно заявлено відвід судді Дубовік О. М.
У мотивування заявленого відводу посилається на те, що суддею безпідставно прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву, не прийнято до уваги пояснення сторони позивача щодо пропуску строку на подання зустрічного позову; крім того під час проведення судового засідання суддею надавалось першочергове слово стороні відповідача, у порушення порядку ведення судового засідання. Вказав, що такими діями з боку судді проявляється лояльне ставлення до сторони відповідача.
Відтак вважає, що існують підстави для відводу судді, оскільки наявні сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді, які гуртуються на вирішенні суддею процесуальних питань у ході розгляду цієї справи, а також прихильності до сторони відповідача.
Адвокат Козир В.К. заперечував щодо заявленого відводу, просив відмовити у його задоволенні.
Адвокат Лук'янець О.О. зауважила щодо пропущено строку подачі зустрічного позову.
Дослідивши заяву про відвід судді, суд прийшов до наступних міркувань.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За правилами ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Суддя, ознайомившись із усною заявою про відвід судді, дійшов до наступного.
Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з положеннями пунктів 1-5 частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд. Проте право на відвід не є абсолютним. В іншому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначає, що найголовнішою є існування довіри, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Відповідно до ст. ст. 126, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення Європейського суду «Веттштайн проти Швейцарії»).
Відповідно до п. 5 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя вважає, що факти, на які посилаються заявник як на підставу для відводу, є необґрунтованими.
Отже, аналіз усної заяви про відвід свідчить, що заявник фактично не згоден з процесуальними діями та рішеннями судді Дубовік О. М. по даній справі, зокрема та не виключно, не згоден з процесуальним рішенням судді щодо прийняття зустрічної позовної заяви, що розцінюється ним як упередженість та необ'єктивність судді.
Незгода сторони позивача з процесуальними діями судді чи процесуальними рішеннями у справі в силу вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу судді, оскільки не свідчить про упередженість та необ'єктивність судді щодо обставин справи.
Європейський суд у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII) зазначив, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Розглянувши усну заяву про відвід, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому вказану заяву слід передати для вирішення іншому судді, відповідно до порядку встановленого ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст. 40 ЦПК України, суддя, -
Визнати заяву представника позивача - адвоката Куца Ярослава Олександровича про відвід судді Дубовік О. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним - необґрунтованою.
Заяву представника позивача - адвоката Куца Ярослава Олександровича про відвід судді Дубовік О. М. передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Дубовік