Справа № 279/68/26
Провадження по справі №2/276/328/26
25 березня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.
за участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 36350,00 грн. за кредитним договором №103958537 від 23.08.2021 р., сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міолан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103958537, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн і зобов'язався повернути його, а також сплатити проценти за його користування у термін, встановлений договором. Відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 36350,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками - 30400,00 грн., заборгованість за комісіями - 950 грн. Також позивач зазначив, що 30.11.2021 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №30-11-65, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №103958537 від 23.08.2021. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №103958537 від 23.08.2021, що свідчить про те, що ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №103958537.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не прибув, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем проживання, яку відповідач отримав 20.02.2026 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, відзив до суду не подав, будь-яких повідомлень про поважність причин неявки від відповідача до суду не надійшло.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 23.08.2021 року уклали Договір про споживчий кредит №103958537, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (а.с.27-31).
Відповідно до п. 1.2. сума кредиту становить 5000,00 грн у валюті: Українські гривні.
Кредит надається загальним строком на 30 днів з 23.08.2021 (строк кредитування), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 22.09.2021 (пункти 1.3., 1.4.).
Відповідно до пункту 1.5 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 9700,00 грн.
Комісія за надання кредиту 950 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1)
Проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).
Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору), тип процентної ставки за договором - фіксована (п. 1.7 договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 2.3.1.1 договору зазначено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правилу т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Анкета-заява на кредит №103958537 від 23.08.2021 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем, процес оформлення та розгляду заяви (а.с.67).
Договір підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора U31487 23.08.2021, який надісланий на номер НОМЕР_1 (а.с.73).
Як вбачається із квитанції № 1742282470 від 23.08.2021 грошові кошти в сумі 5000 грн 23.08.2021 було перераховано ОСОБА_1 згідно договору №103958537 на картку № НОМЕР_2 , платник ТОВ «Мілоан» (надання) (а.с.74).
Отже, факт укладення договору № 103958537 від 23.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також отримання неї кредиту в розмірі 5000,00 грн підтверджується достатніми та належними доказами, наявними в матеріалах справи, які було досліджено судом.
30.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міолан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 30-11-65, відповідно умов якого клієнт-первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а.с.11-26).
Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 року від ТОВ «Міолан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103958537, сума заборгованості становить 14850 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту; 8900 грн заборгованість по процентам; 950 грн заборгованість за комісією. (а.с.18-21).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого, первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (а.с.32-46).
Відповідно до витягу з додатку № 3 до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103958537, сума заборгованості склала 36350,00 грн, з яких: 5000 грн сума заборгованості за основним зобов'язанням; 30400,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами, 950 грн заборгованість за комісією (а.с.47-50).
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Як встановлено судом, до позивача на підставі договору відступлення права вимоги перейшло право вимоги до відповідача.
Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 23.08.2021 в електронній формі уклали Договір про споживчий кредит № 103958537, строком на 30 днів з 23.08.2021 по 22.09.2021. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 9700,00 грн, Проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, та розмір яких також узгоджений в Графіку платежів за договором.
Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно достатті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У пунктах 1.3.-1.4. договору встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту з 23.08.2021 по 22.09.2021.
Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Разом із тим, суд вважає, що цей пункт договору не свідчить про продовження строку кредитування та можливість нарахування відсотків.
Вказаний пункт не передбачає вчинення відповідачем дій для пролонгації договору.
Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов'язань або неналежне виконання договірних зобов'язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.
Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов'язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.
У зв'язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов'язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.
При цьому, суд враховує і принцип тлумачення договору на шкоду тому, хто його складав, і враховує, що умова договору про автоматичну пролонгацію пов'язану із самим фактом невиконання договору, суперечить іншій умові, яка передбачає для пролонгації вчинення певних дій позичальником.
У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.
Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації на підставі п.2.3.1.2 договору є неправомірним.
Як слідує із наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідача по кредитному договору № 103958537 станом на 16.12.2025 року заборгованість становить 36350,00 грн, яка складається з: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту; 30400,00 грн заборгованість за відсотками, 950 грн заборгованість за комісією. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» відповідачем 11.11.2021 року було сплачено 650,00 грн., які були зараховані кредитором в рахунок сплати прострочених процентів (а.с.9-10, 75-76).
Сторонами було узгоджено графік повернення кредиту та сплати процентів, згідно якого у строк 30 днів з дати укладення договору 23.08.2021 по 22.09.2021, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн, проценти за користування кредитом: 3750 грн, комісія за надання кредиту 950 грн. (а.с.54).
З огляду на те, що строк кредитного договору не продовжувався, відповідачу безпідставно нараховані відсотки поза межами строку дії договору за період з 23.09.2021 року.
Отже, розмір заборгованості за тілом кредиту буде становити 5000 грн, за відсотками - 3100 гривень (5000 грн х 2,50 % х 30 - 650 грн (сплачені відсотки)), за комісією за надання кредиту - 950 грн.
Окрім того, в додатку № 1 «Графік платежів» до кредитного договору №103958537 від 23.08.2021 вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника (а.с.54).
Проте, позивачем не надано суду доказів щодо продовження строку кредитного договору №103958537 від 23.08.2021 у відповідності до пункту 2.3 договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 30400,00 грн.
Як вказувалося вище, відповідно до п.1.4 кредитного договору №103958537 від 23.08.2021 року термін повернення кредиту визначено 22.09.2021 року.
Отже, проценти нараховувалися після закінчення строку дії договору, тобто після закінчення строку дії Договору про споживчий кредит №103958537 від 23.08.2021.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 103958537 від 23.08.2021 в розмірі 9050,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 3100 грн заборгованості за процентами, 950 грн заборгованість за комісією
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 36350,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 9050,00 грн, що становить 24,90% від ціни позову.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 603,18 грн, що складає 24,90% від 2422,40 грн.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач поніс витрати на правничу допомогу, розмір яких склав 13000,00 грн (а.с.59-65).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 3237,00 грн, що складає 24,90% від 13000,00 грн витрат позивача на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598-599, 610-612, 614, 615, 623, 625-629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Кредитним договором №103958537 від 23.08.2021 у загальному розмірі 9050,00 гривень (дев'ять тисяч п'ятдесят гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 603,18 гривень (шістсот три гривні 18 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3237,00 (три тисячі двісті тридцять сім гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: А.С.Семенюк