Справа № 275/30/26
25 березня 2026 року с-ще Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Данилюк О. С.
за участю секретаря судового засідання Марієвської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у с-щі Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.07.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50-010-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.
Відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3.) кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти в сумі і на умовах, визначених договором, які позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси банку готівкою (п. 1.4. кредитного договору). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п.п. 3.1.1, 3.1.2 кредитного договору). Позичальник зобов'язався повернути одержаний кредит у повному обсязі до 18.07.2026 року, своєчасно та в повному обсязі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та комісійні винагороди) на передбачених кредитним договором умовах.
У подальшому Банк свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитом та комісії відповідач не виконав, допустивши прострочення здійснення платежів, здійснивши останній платіж 01.06.2022 року. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 01.06.2022 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком, що складається з: заборгованості за кредитом - 29 776, 27 грн., заборгованості по сплаті відсотків - 6 823, 73 грн., заборгованість по сплаті комісії - 31 527, 35 грн., а всього 68 127, 35 грн.
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
Отже, новий кредитор ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 50-010-869-2-21-Г від 19.07.2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1
27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами, в тому числі за кредитним договором № 50-010-869-2-21-Гвід 19.07.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .
Позивач зазначив, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК «Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року. У свою чергу, ані ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ані ТОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 50-010-869-2-21-Гвід 19.07.2021в загальному розмірі 68 127, 35 грн., сплачений ним судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн. та понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 11 200 грн.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 січня 2026 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання.
В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК Єврокредит» не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання також не з'явилась, надіслала до суду пояснення, за змістом яких позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» в частині нарахованої комісії за кредитним договором не визнала. Так, вважає, що позивач не надав доказів існування окремої послуги, що надавалась кредитодавцем, за яку кредитним договором передбачена сплата комісії, та фактичного надання такої послуги, а також її економічного обґрунтування. Вважає, що розмір нарахованої комісії не підтверджений належними доказами, саме її нарахування суперечить ЗУ «Про споживче кредитування» та порушує принципи добросовісності та справедливості. Просила відмовити у стягнення з неї комісії в розмірі 31 527, 35 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50-010-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У п. 1.1. кредитного договору позичальниця беззастережно та безвідкладно підтвердила, що прийняла в повному обсязі Публічну пропозицію (оферту) АТ «МЕГАБАНК» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua; згоду з умовами договору, а також погодження усіх додатків до договору, зміст яких їй зрозумілий та вона погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.
Згідно п. 1.4. кредитного договору кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.
Згідно п. 2.2. кредитного договору кредит надається на строк з 19.07.2021р. до 18.07.2026р.; загальний розмір кредиту становить 33 720 грн. (п. 2.3. договору); процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості, становить 10% річних (п. 2.4. договору); розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,3% від суми кредиту, що сплачується щомісячно (п. 2.8. договору); розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу та суму щомісячної комісійної винагороди, становить 1 832, 75 грн. (п. 2.9. договору).
Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що ОСОБА_1 19.07.2021 року було отримано готівкою в касі АТ «МЕГАБАНК» 33 720 грн. згідно заяви на видачу готівки № TR.3067155.9484.46 (а.с. 59).
Також встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 19.07.2021 року для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавцем на підставі п. 3.1.1 та 3.1.2 кредитного договору були відкриті рахунки в АТ «МЕГАБАНК» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
З виписки руху коштів по зазначених рахунках за період з 19.07.2021 року по 02.12.2022 року (а.с. 45-47) та за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 року (а.с. 34-42) вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитом та комісії не виконувала належним чином, допустивши прострочення здійснення платежів та здійснивши останній платіж в рахунок погашення заборгованості 01.06.2022 року.
Суд зауважує, що виписка з банківському рахунку є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та доводить неналежне виконання відповідачкою своїх обов'язків з погашення кредиту.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20.
Згідно розрахунку позивача у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачки заборгованість за кредитним договором станом на 03.09.2024 року складає 68 127, 35 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 29 776, 27 грн., заборгованості по сплаті відсотків - 6 823, 73 грн., заборгованість по сплаті комісії - 31 527, 35 грн. Вказаний розрахунок заборгованості також підтверджується відомостями з виписки з банківського рахунку відповідачки (а.с. 34-42,45-47).
Також судом встановлено, що 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким новий кредитор ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 50-010-869-2-21-Г від 19.07.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 (а.с. 14-20).
27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № TDВ.2021.0010.20365 від 19.07.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 (а.с.14-20, 48).
27.11.2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Єврокредит» надсилало на адресу відповідачки ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило останню про стан заборгованості за кредитним договором та необхідність її сплати (а.с. 48).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки всупереч наведеним нормам закону та умовам кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором у встановлений ним строк, що нею визнається, позовні вимоги АТ «Фінансова Компанія «Єврокредит» про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 29 776, 27 грн. та нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 6 823, 73 грн., а всього 36 600 грн. слід задовольнити.
З приводу вимог позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості по сплаті комісії суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника ( за наявності), для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків ( за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум ( за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10.06.2017р.), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Зі змісту п. 2.8. кредитного договору № 50-010-869-2-21-Г від 19.07.2021 вбачається, що відповідачці встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,3 % без уточнення найменування конкретної послуги, систематичності її надання.
Публічна частина зазначеного кредитного договору, то як Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «МЕГАБАНК», редакція якого діяла на момент укладення кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_1 , позивачем до позовної заяви не доданий.
Таким чином, оскільки вказані умови наданого суду кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а відповідно передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема, інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншої інформації, такі умови суперечать вимогам ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Враховуючи те, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 , щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Аналогічну правову позицію висловила у Постанові від 13.07.2022р. у справі № 496/3134/19 Велика Палат Верховного Суду.
Таким чином, оскільки умови договору щодо обов'язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в сумі 31 527, 35 грн. стягненню не підлягає.
Крім того, ТОВ «Фінансова Компанія «Єврокредит» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідачки на свою користь витрати на правову допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, підтвердженні наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема,ксерокопією договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Єврокредит» та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» з додатками, в тому числі вартістю та розрахунком послуг, актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги (а.с. 26-33).
При цьому згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «ФК «Єврокредит» задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат на правову допомогу 6 016, 97 грн., виходячи з розрахунку: 36 600 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 11 200 грн. (сума витрат на правову допомогу) / 68 127, 35 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
Також у відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України частковому відшкодуванню підлягають й понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, а саме в сумі 1 430, 32 грн., виходячи з розрахунку: 36 600 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 68 127, 35 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
На підставі викладеного, ст.ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 89, 141, 258, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» (ЄДРПОУ 40932411, місце реєстрації юридичної особи: 49001, м. Дніпро, вул. Ушинського, 1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором № 50-010-869-2-21-Г від 19.07.2021року в загальному розмірі 36 600 гривень, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 430 гривень 32 копійки та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 6 016 гривень 97 копійок, а всього 44 047 (сорок чотири тисячі сорок сім) гривень 29 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.С. Данилюк