Справа №295/13517/25
Категорія 38
2/295/1677/26
23.03.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Перекупки І.Г.
при секретарі судового засідання Горелової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
26.09.2025 позивач через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7569281 від 07.08.2024 в розмірі 61818,01 грн та судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано на розгляд головуючій судді Ведмідь Н.В.
Відповідно до ухвали судді Богунського районного суду м. Житомира Ведмідь Н.В. від 10.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Зі змісту розпорядження керівника Богунського районного суду м. Житомира Сокульської О.В. № 59-ц від 20.11.2025 вбачається, що у зв'язку з відрядженням судді Ведмідь Н.В. з 17.11.2025 до Броварського міськрайонного суду Київської області для здійснення правосуддя, призначений повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025, справу було передано на розгляд судді Перекупці І.Г.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 24.11.2025 прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач відзив не подав, про наявність поважних причин, які перешкоджають його подачі, суд не повідомив, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 24.10.2025, 30.10.2025, 04.03.2026 через підсистему «Електронний суд» направляв до суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, конверт з ухвалою про відкриття провадження та судовою повісткою, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 07.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №7569281, відповідно до умов якого Відповідач отримав 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
Відповідно до умов кредитного договору №7569281 від 07.08.2024 Кредитодавець зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн, а Позичальник - повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку і строки, визначені договором.
Згідно з умовами договору, кредит надано строком на 345 днів, з кінцевим терміном повернення до 18.07.2025, із зобов'язанням здійснювати погашення заборгованості відповідно до графіку платежів.
Договором передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 575 грн, а також процентів за користування кредитом, які нараховуються на фактичний залишок заборгованості: у першому розрахунковому періоді - за ставкою 255,50 % річних, у подальшому - за ставкою 511,00 % річних. Загальна сума процентів за весь строк кредитування становить 37 548 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №7569281 від 07.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.09.2025 становить 61818,01 грн, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 46243,01 грн; прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 575 грн; сума по неустойці 5000 грн.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
З урахуванням означеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі статтями 610,629 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною статті 634 ЦК України, передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
24.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" було укладено Договір №113-МЛ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" належні йому, а ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" набуває права вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за Кредитним договором №7569281 від 07.08.2024.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №113-МЛ від 24.12.2024 до ТОВ "ФК"КРЕДИТ-КАПІТАЛ" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7569281 від 07.08.2024.
Позивачем 10.09.2025 було надіслано письмову вимогу відповідачу про погашення кредитної заборгованості, однак відповіді відповідач не надав і заборгованість не погасив.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг. Відсутність грошових коштів не звільняє його від обов'язку погасити борг за укладеним договором.
Установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та відсотки за користування ними, однак свої зобов'язання за договором №7569281 від 07.08.2024 у строки, передбачені договором, щодо повернення суми кредиту, процентів, та інші умови щодо користування кредитними коштами не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку суд вважає за необхідне стягнути в сумі 56 818, 01 грн, що складається з: 10 000 грн - тіло кредиту; 46 243, 01 грн - процентів, 575 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту, виходячи з наступного.
Згідно положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи зазначене, суд вважає суму неустойки за кредитним договором в розмірі 5000 грн такою, що не підлягає стягненню, адже вона нарахована за кредитним договором укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває.
У зв'язку з вищевикладеним, те, що відповідач порушує взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів за користування кредитними коштами, приймаючи до уваги, що відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за Кредитним Договором №7569281 від 07.08.2024 суду не представив, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню (крім стягнення суми неустойки).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з однієї сторони, та Адвокатським об'єднанням «Апологет», в особі Адвоката, Керуючого партнера Усенко Михайло Ігоровича, з другої сторони; детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; акт наданих послуг №Д/2958 від 19.09.2025 на загальну суму 8000 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 3000 грн.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2244,61 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7569281 від 07.08.2024 в розмірі 56 818, 01 грн, сплачений судовий збір в сумі 2244,61 грн та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя І.Г. Перекупка