Справа №295/18803/25
Категорія 15
2/295/508/26
25.03.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Полонця С.М.,
секретаря с/з - Лукасевич А.Є.,
за участю: представника позивача - Никончук К.В., представника відповідача - адвоката Козирєва І.М., представника третьої особи - адвоката Дмитрієвої Ж.А.,
розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Козирєва Ігоря Миколайовича про закриття провадження у справі, -
встановив:
Житомирська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , в якому просить зобов'язати ОСОБА_1 за її рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для використання стан, шляхом знесення бетонного фундаменту прибудованого до об'єкту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, р 2-2009, 07.03.1992, 2-га Житомирська держ. нот. контора. Реєстраційний номер майна 124770, номер запису 292 в книзі 157.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 15.01.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням сторін.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2026 року вирішено проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з набранням законної вили рішення суду, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання та просив його задовольнити, а представники позивача та третьої особи просили відмовити у задоволенні клопотання.
Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі №320/9224/17 (провадження №14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Європейський суд з справ людини у своїх рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Судом встановлено, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.08.2019 року у справі №295/4851/19 задоволено позов Житомирської міської ради до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Зобов'язано ОСОБА_3 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0008 га за адресою: АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для використання стан, шляхом знесення прибудови (бетонного фундаменту). В обґрунтування позову позивач посилався на матеріали перевірки ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, акт перевірки від 10.08.2018 року, та притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25.08.2020 року заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21.08.2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Житомирської міської ради до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з даним позовом, Житомирська міська рада повинна надати суду докази того, що вказане самочинне будівництво порушує її права чи права інших осіб й має місце істотне порушення будівельних норм і правил. Проте, матеріали справи не містять таких доказів, а саме лише факт самочинного будівництва, не є підставою для задоволення позову
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31.03.2025 року у справі №295/8465/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Житомирська міська рада, про усунення перешкод в користуванні проїздом загального користування. Предметом позову в зазначеній справі було зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні проїздом загального користування до будинку АДРЕСА_1 площею 0,008 га шляхом знесення монолітного бетонного фундаменту під прибудову до вказаного будинкеу за рахунок ОСОБА_1 .
Предметом позову у цій справі є зобов'язання іншої особи, а саме ОСОБА_1 за її рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для використання стан, шляхом знесення бетонного фундаменту прибудованого до об'єкту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, р 2-2009, 07.03.1992, 2-га Житомирська держ. нот. контора. Реєстраційний номер майна 124770, номер запису 292 в книзі 157. В обґрунтування даного позову позивач посилається на обставини, встановлені постановою Житомирського апеляційного суду від 25.08.2020 року у справі №295/4851/19, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31.03.2025 року у справі №295/8465/21, а також на висновок земельно-технічної експертизи №534/23 від 10.07.2023 року.
В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року за №5, визначення терміну «предмет позову» полягає у визначенні конкретних вимог позивача, «підстава позову» - чим він обґрунтовує свої вимоги і «зміст вимоги» - спосіб захисту свого права, який він обрав.
Відповідно до норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №344/224/16-ц.
Отже, склад учасників цивільного процесу, матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду у справах №295/4851/19, №295/8465/21 та №295/18803/25, є різними.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави, визначені п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 142, 255, 256, 259-261, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С.М. Полонець