26 березня 2026 року Справа № 480/3615/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3615/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.04.2024 № 184050007429;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 04.04.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 21.10.1988 по 13.05.1996 та з 13.03.1997 по 09.03.2000.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 04.04.2024 щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області повідомлено про неможливість призначення пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу не зараховано період роботи з 21.10.1988 по 13.05.1996 у зв'язку з відсутністю довідки про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів, а також період роботи з 13.03.1997 по 09.03.2000, оскільки різниця між датою прийняття на роботу і датою наказу більше одного місяця, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач зауважує, що його страховий стаж належним чином підтверджується записами у трудовій книжці, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним, таким, що порушує конституційне право позивача на соціальний захист.
Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, зазначивши, що відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Отже, законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача про призначення пенсії за віком, до страхового стажу не зараховано:
- період роботи в колгоспі 1988-1996 роки згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів;
- період роботи з 12.03.1997 по 09.03.2000, оскільки дата наказу про прийняття на роботу 12.03.1998, тобто різниця між датою прийняття та датою наказу більше одного місяця, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року. Необхідно надати уточнюючу довідку.
Враховуючи зазначене, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.04.2024 відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, зазначає наступне.
04.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав документи, які підтверджують право на призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 11.04.2024 № 184050007429 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 67).
У рішенні зазначено, що вік заявника 60 років, необхідний страховий стаж становить 30 років, страховий стаж заявника становить 20 років 3 місяці 23 дні, а страховий стаж для визначення права на призначення пенсії за віком з урахуванням положень абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 20 років 4 місяці 16 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
- період роботи в колгоспі 1988-1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів;
- період роботи з 12.03.1997 по 09.03.2000, оскільки дата наказу про прийняття на роботу 12.03.1998, тобто різниця між датою прийняття та датою наказу більше одного місяця, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року. Необхідно надати уточнюючу довідку.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
При цьому статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що позивач з 21.10.1988 по 13.08.1996 був прийнятий в члени колгоспу ім. Дзержинського Дворічанського району робочим кормоцеху (а.с. 13).
При цьому відповідно до оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зарахований даний період роботи, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів.
Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже при виникненні у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області перевірки достовірності відомостей про позивача.
При цьому судом враховано, що в трудовій книжці позивача містяться записи зокрема з 1988 по 1996 рік щодо визначеного річного мінімуму трудової участі в колгоспі та його виконання, а саме: 1988 рік 47 трудоднів при встановленому мінімумі 47 трудоднів; 1989 рік 320 трудоднів при встановленому мінімумі 280 трудоднів; 1990 рік 286 трудоднів при встановленому мінімумі 280 трудоднів; 1991 рік 321 трудоднів при встановленому мінімумі 280 трудоднів; 1992 рік 329 трудоднів при встановленому мінімумі 280 трудоднів; 1993 рік 288 трудоднів при встановленому мінімумі 280 трудоднів; 1994 рік 296 трудоднів при встановленому мінімумі 280 трудоднів; 1995 рік 282 трудоднів, при встановленому мінімуму 280 трудоднів; 1996 рік 171,5 трудоднів, при встановленому мінімуму 171,5 трудоднів (а.с. 20).
В свою чергу доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача з 21.10.1988 по 13.05.1996 у колгоспі, відповідачем суду не надано.
А відтак суд зазначає, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 21.10.1988 по 13.05.1996 в колгоспі, з підстав відсутності довідки про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.03.1997 по 09.03.2000 з підстав зазначення у трудовій книжці дати наказу про прийняття на роботу, яка не відповідає даті прийняття на роботу (різниця більше місяця), суд зазначає наступне.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що в ній містяться записи:
- від 12.03.1997 Прийнятий в члени "Вільшанського" КПС токарем. Наказ від 12.03.1998;
- від 09.03.2000 Звільнений з членів КСП "Вільшанське" за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Протокол від 09.03.2000 (а.с. 15).
Крім того у трудовій книжці серії НОМЕР_1 у розділі "Трудова участь в громадському господарстві" містяться записи зокрема за 1997-1999 роки щодо визначеного річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання позивачем (а.с. 20).
Отже, на переконання суду, записами у трудовій книжці позивача належним чином підтверджується той факт, що він був прийнятий на роботу до КСП "Вільшанське" саме 12.03.1997.
Суд зазначає, що відповідно до п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 та від 30.11.2018 у справі №235/4179/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить записи про спірний період роботи на відповідній посаді та в наведений період часу.
Крім того, суд звертає увагу, що невідповідність у трудовій книжці певних відомостей, зокрема, дати наказу про прийняття на роботу даті прийняття на роботу, не спростовують наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача у період з 12.03.1997 по 09.03.2000 є підтвердженим належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що всі записи за спірний період наявні в трудовій книжці позивача. Такі записи є чіткими та не містять виправлень. У даному випадку відсутні обґрунтовані підстави для сумніву в даті прийняття позивача на роботу.
Також, суд зазначає, що факт невідповідності у трудовій книжці дати наказу про прийняття на роботу даті прийняття на роботу, не може перекладатись на позивача, як тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Так, зважаючи на висновки Верховного Суду, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Суд зазначає, що такий недолік як невідповідність у трудовій книжці дати наказу про прийняття на роботу даті прийняття на роботу в даному випадку, не є суттєвим та зі змісту трудової книжки позивача можливо чітко встановити період роботи позивача з 12.03.1997 по 09.03.2000.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи позивача з 12.03.1997 по 09.03.2000.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку факти трудової діяльності позивача у періоди з 21.10.1988 по 13.05.1996 та з 13.03.1997 по 09.03.2000 підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачами.
У свою чергу, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, всупереч вимогам статті 77 КАС України не довів правомірності відмови призначити пенсію позивачу.
Враховуючи встановлені обставини, суд визнає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області безпідставно відмовило позивачу в призначенні пенсії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Враховуючи, що відповідач, не зарахувавши спірні періоди роботи до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, та відмовивши у призначенні даного виду пенсії, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.04.2024 № 184050007429, зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 04.04.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 21.10.1988 по 13.05.1996 та з 13.03.1997 по 09.03.2000, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд враховує, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, відтак дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року в справі № 500/1216/23.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 969,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору (а.с. 38).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.04.2024 № 184050007429 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61000, ідентифікаційний код 14099344) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 04.04.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 21.10.1988 по 13.05.1996 та з 13.03.1997 по 09.03.2000.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61000, ідентифікаційний код 14099344) судовий збір у розмірі 969,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах