Справа №155/82/26
Провадження №2/155/278/26
25.03.2026 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» Полякова Олексія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 20 січня 2026 року звернуся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовує тим, що 01 травня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 232089891 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитний ліміт у сумі 4000,00 грн шляхом переказу коштів через банк провайдер. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв'язку з чим загальна сума становить 20 000,00 грн. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Сторони підписали Реєстр прав вимоги №242 від 01.08.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС укладено Договір факторингу №27/0524-01. Сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №15/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 96 055,00 грн.
Зазначає, що оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 232089891 від 01.05.2023 року належним чином не виконувала, то у неї утворилася заборгованість у розмірі - 96 055,00 грн, яка складається з: 20 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 76 055,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, яку позивач просив стягнути на його користь, а також відшкодувати судові витрати: 2 422,40 грн судового збору та 7000 грн правничої допомоги.
Заяви, клопотання сторін
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника 06 лютого 2026 року подала відзив на позовну заяву в якому вважає позовні вимоги Позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає надані позивачем Правила та Паспорт споживчого кредиту не належними доказами по справі. Зазначає, що із наданих Позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово. Вважає нарахований розмір відсотків є явно завищеним та неспіврозмірним тілу кредиту. Також вважає, що нарахування передбачених договором відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування є неможливим, з огляду на відсутність доказів пролонгації договору, відповідно до його умов. Вважає, що позивач належним чином не набув прав вимоги відносно відповідача кредитним договором №232089891 від 01.05.2023, а відтак є неналежною стороною по вказаній судовій справі. Вказує на відсутність документів, які підтверджують видачу кредитних коштів та не погоджується з розміром правової допомоги. Просила в позові відмовити повністю.
Представник позивача 10 лютого 2026 року подав відповідь на відзив в якому спростовував аргументи відповідача вважав доведеним факт укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів відповідачу та наявність заборгованості у нього, а також вважав правомірним нарахування процентів. Просив позов задовольнити повністю.
Також 24 березня 2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, які по своїй суті містять доводи аналогічні викладеним у відзиві.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 26 січня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
В судове засідання представник позивача не з'явилися, у позовній заяві просять розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, вивчивши доводи відповідача викладені у відзиві та аргументи позивача у відповіді на відзив, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи встановлені судом
Судом установлено, що 01 травня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №232089891 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV7YN78, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1 Договору) (а.с.13 зворот - 22).
Згідно з п.2.3. договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 4000 грн 00 коп. (чотири тисячі грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 31.05.2023 року.
Відповідно до п. 2.4. договору другий та решта траншів з договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим договором.
Згідно з п.3.1. договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Відповідно до п.3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п.3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Згідно з п.3.3. договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду проценти у розмірі 600,00 гривень. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-75XX-XXXX-0192, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Відповідно до п.7.1. договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 31.05.2023 року, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. Закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п.11.1 Договору (п.7.2.1).
Відповідно до п.11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Відповідно до п.п.7.2.2. договору після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Згідно з п.п.8.3.1. договору за період від дати видачі кредиту до 31.05.2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 182,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,50 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - дисконтна процентна ставка).
Згідно з п.п.8.3.2. договору у разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 31.05.2023 року проценти нараховуються за ставкою 606,75 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,66 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процента ставка).
Відповідно до п.8.4. договору після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п.12.4. договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник позичальник зобов'язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦПК України.
Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлена та згідна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Уклавши договір, підтвердила, що ознайомилася повністю, розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримувались Правил надання грошових коштів позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua.
Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту «СМАРТ» до Договору №232089891 від 01 травня 2023 року та підписаний сторонами (а.с.12, 13).
Згідно з копією заявки на отримання грошових коштів в кредит від 01 травня 2023 року ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані та номер карти №5168-75XX-XXXX-0192 (а.с.28).
Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стверджується, що заявку на отримання кредиту ОСОБА_1 подано 01 травня 2023 року о 21:57 год, цього ж дня договір відправлено позичальнику, акцепт оферти позичальника (підписання договору одноразовим ідентифікатором) MNV7YN78 та перераховано грошові кошти позичальнику 01 травня 2023 року, а також зазначено паспортні дані і номер телефону позичальника (а.с.36).
Платіжними дорученнями №cc3333b9-3119-4a55-902b-ab8d405b6d4b і №ebb4eba1-2cd0-45ca-a456-d804820b88fc від 01 травня 2024 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250926/63652 від 25 вересня 2025 року підтверджується переказ коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через банк платника АТ КБ «ПриватБанк» згідно з договором №232089891 від 01 травня 2023 року для зарахування на платіжну картку №5168-75XX-XXXX-0192 грошових коштів в сумі 4000,00 та 16000,00 гривень (а.с.44-46).
Окрім того, на виконання ухвали суду від 26 січня 2026 року про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надав лист та виписку про рух коштів по картці, з яких вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Із виписки по рахунку вбачається, що 01 травня 2023 року здійснено зарахування переказу на карту в розмірі 4000,00 UAH та 02 травня 2023 року здійснено зарахування переказу на карту в розмірі 16000,00 UAH. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою №5168-75XX-XXXX-0192 та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 ідентичний - НОМЕР_2 .
Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у Договорі.
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.47-52).
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.52 зворот).
31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01 (а.с.53-57).
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.58).
31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с.58 зворот).
31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с.59).
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одноразово, а протягом всього часу його дії.
Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.
Відповідно витягу до Реєстру прав вимоги №242 від 01 серпня 2023 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №232089891 від 01 травня 2023 року у розмірі 44203,00 гривень, яка складається з 20000,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 24203,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 60-61).
Актом звірки взаємних розрахунків підписаним уповноваженими особами первісного кредитора та фактора станом на 31.12.2023 року зі сплати фінансування за Реєстром прав вимоги № 242 від 01.08.2023 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони підтвердили, що станом на 31.12.2023 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №242 від 01.08.2023 року (а.с.62).
27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01 строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року (а.с.63-67).
Згідно з п. 1.3. Договору факторингу право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором №232089891 від 01 травня 2023 року у розмірі 96055,00 гривень, яка складається з 20000,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 76055,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 68-69).
На підтвердження виконання умов договору позивач долучив платіжну інструкцію про оплату відступлення прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 року та договору факторингу №27/0524-01 від27.05.2024 року (а.с.70).
15 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №15/07/25-Е. За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с. 71-76).
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №232089891 від 01 травня 2023 року у розмірі 96055,00 гривень, яка складається з 20000,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 76055,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 77).
На підтвердження виконання умов договору позивач долучив платіжні інструкції про часткову оплату відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року (а.с.80-84).
Як вбачається розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором №232089891 від 01 травня 2023 року, станом на 01 серпня 2023 року (перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»), ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 44203,00 гривень, яка складається з 20000,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 24203,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами (а.с.85-86).
Як вбачається розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за договором №232089891 від 01 травня 2023 року, станом на 27 травня 2024 року (перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 96055,00 гривні, яка складається з 20000 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 76055,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами (а.с.87-88).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №232089891 від 01 травня 2023 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 96055,00 гривні, яка складається з 20000 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 76055,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 89).
Застосоване судом законодавство та висновки суду
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч.4, 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
За ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно з ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 №232089891 від 01 травня 2023 року було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV7YN78. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісних кредиторів подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Посилання відповідача у відзиві про відсутність доказів укладення кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані договори підписані електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу нею на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).
Отже, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір №232089891 від 01 травня 2023 року прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов'язання не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість.
Факт перерахування коштів на зазначений в договорі позики картковий рахунок через платіжні системи також підтверджено. Доказів того, що банківська картка, яка була визначена договором позики та на яку перераховувались кредитні кошти, не належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів не надано. Водночас належність платіжної карти відповідачу підтверджується дослідженою відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Аналізуючи договори факторингу, суд доходить висновку, що надані позивачем копії договорів факторингу та витягів із реєстрів права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Договори факторингу відносяться до оспорюваних договорів.
Відповідач не оспорювала жодного договору факторингу, за якими переходило до інших осіб право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між нею і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України ці правочини є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними.
Твердження відповідача про те, що позивачем не надано реєстр боржників є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в цьому випадку для вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не має значення чи подано позивачем реєстр боржників, чи витяг із цього реєстру, де вона вказана боржником, оскільки законом чітко передбачено, що якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, заміна кредитора в зобов'язанні не припиняє саме зобов'язання і не змінює його зміст. Змінюється лише суб'єкт, якому належить право вимоги: «У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора».
Натомість зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України.
Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.
За розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_1 за договором №232089891 від 01 травня 2023 року становить 96055,00 гривні, яка складається з 20000 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 76055,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Нарахування ТОВ «Таліон Плюс» процентів за базовою ставкою повністю відповідає узгодженому сторонами 5-річному терміну дії договору та є правомірним.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах та численних правових висновках зазначала, що право кредитодавця на нарахування процентів за кредитним договором здійснюється у межах строку кредитування, встановленого договором, і після спливу цього строку або пред'явлення вимоги про повернення кредиту це право припиняється. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, а також у правових позиціях Верховного Суду щодо застосування статей 1048 і 1054 ЦК України.
Враховуючи зазначене, відповідно до правової позиції Верховного Суду, право кредитодавця на одержання процентів (згідно зі статтями 1048, 1054 ЦК України) реалізується лише в межах строку кредитування, визначеного договором. А тому якщо новий кредитор отримує вимоги за договором він має ті самі права на нарахування процентів, які були встановлені договором в межах його строку дії (адже правовідносини тривають у тому ж обсязі), і після закінчення строку згідно з договором нарахування процентів припиняється. Це застосовується і до кредиторів правонаступників.
Нарахування позивачем процентів за базовою ставкою, після відступлення йому права вимоги за кредитним договором до відповідача, з огляду на те, що остання кредит не повернула та фактично продовжувала користуватися кредитними коштами, здійснювалося згідно з положеннями кредитного договору, договору факторингу та ЦК України, в межах строку кредитування.
Щодо заперечень сторони відповідача про відсутність підтверджень, що Правила, додані до позовної заяви, розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, суд зазначає, що відповідно до п.1.1.18 кредитного договору - особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються Позичальнику в момент його реєстрації в Інформаційно-комунікаційній системі (особистий розділ Позичальника), за допомогою якого Позичальник здійснює повну взаємодію з Кредитодавцем, має постійний доступ до Договору, додаткових угод до Договору та до іншої інформації/документів, пов'язаних з наданням Кредитодавцем фінансових послуг. Доступ до Особистого кабінету здійснюється Позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення Логіна і Пароля Особистого кабінету та/або шляхом коректного введення Позичальником otp-пароля, надісланого Кредитодавцем на номер телефону Позичальника, що має юридичне значення ідентифікації Позичальника в Інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця в розумінні ч.8 ст.11 Закону України «Про електроннукомерцію».
Тому відповідача маючи доступ до особистого кабінету у якому має постійний доступ до Договору, додаткових угод до Договору та до іншої інформації/документів, пов'язаних з наданням Кредитодавцем фінансових послуг на надав суду жодних доказів що Правила надання грошових котів долучені позивачем не відповідають Правилам наданих кредитором під час оформлення кредитного договору.
Аргументи наведені відповідачем у відзиві та додаткових поясненнях не знайшли свого підтвердження в ході розгляду у справи та повністю спростовані дослідженими судом доказами.
Таким чином, суд всебічно, повно, об'єктивно розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №232089891 від 01 травня 2023 року в розмірі 96055,00 гривні, яка складається з 20000 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 76055,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, а отже позовні вимоги ТзОВ «ФК «ЕЙС» підлягають до задоволення.
Розподіл між сторонами судових витрат
Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. суд зазначає наступне.
За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25-01, додаткову угоду №25770988407 від 01.09.2025 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000 грн та платіжну інструкцію кредитового переказу (90-95).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, малозначність справи, здійснення судового розгляду за правилами спрощеного провадження, типовість спірних правовідносин, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. правової допомоги.
Керуючись ст.ст.12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст.509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,
Позов директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» Полякова Олексія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором №232089891 від 01 травня 2023 року в розмірі 96055 (дев'яносто шість тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок,
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», (місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення в повному обсязі складено 25.03.2026 року.
Cуддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв