з питань залишення позову без розгляду
25 березня 2026 рокусправа №380/4444/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., розглянувши клопотання відповідача-2 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Хлопецький Олександр Олександрович, звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач-1, в/ч НОМЕР_1 НГУ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач-2, в/ч НОМЕР_2 НГУ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 13.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач-2 23.03.2026 (вх. № 23486) подав відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 229 від 15.08.2022 старшого солдата ОСОБА_1 , яка задала справи і обов'язки за посадою помічника начальника фінансового відділення переміщену наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 серпня 2022 року № 75о/с до ІНФОРМАЦІЯ_1 15 серпня 2022 року, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вважає, що позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів відразу після здійснення виплати грошового забезпечення. Оскільки позивач звернулася до суду 12.03.2026, то це свідчить про пропуск місячного строку звернення до суду, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.
Суд, розглянувши клопотання, дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Проте положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Офіційне тлумачення положення вищевказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття заробітна плата і оплата праці, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №2 60/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №4 60/17052/21 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
За змістом позовних вимог позивач просить зобов'язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу з 19.07.2021 по 19.07.2022 грошове забезпечення та усі інші виплат, що із нього обчислюються, виходячи із розрахункових величин - прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на 01.01.2021 та 01.01.2022.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 сформував правовий висновок, за яким правовідносини, які стосуються виплати грошового забезпечення і мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки право позивача на звернення до суду із цим позовом за змістом спірних правовідносин відповідно до положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком
З наведених підстав у задоволенні клопотання відповідача-2 слід відмовити.
Частиною другою статті 241 КАС України визначено, що всі процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, а також клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Частиною п'ятою статті 243 КАС України визначено ухвали, які викладаються окремим документом та зазначено, що окрім визначених в ній, окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.
Керуючись статтями 122, 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені клопотання Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя Хома О. П.