Іменем України
26 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/195/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Вертелецького Миколи Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
02.02.2026 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему електронний суд надійшла позовна заява адвоката Вертелецького М.О. (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про перебування ОСОБА_1 у розшуку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомості про перебування ОСОБА_1 у розшуку, а також відомості про порушення ним правил військового обліку, що стали підставою для такого розшуку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, зареєстроване місце проживання позивача (м. Рубіжне, Луганська область) опинилося на тимчасово окупованій території. У зв'язку з цим, позивач був змушений змінити фактичне місце проживання та наразі мешкає у м. Запоріжжя.
Позивач є священнослужителем - ОСОБА_2 , кліриком Запорізької Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та є настоятелем Релігійної організації «Релігійна громада Архістратига Михаїла Запорізької Єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) Шевченківського району м. Запоріжжя Запорізької області. Вказана релігійна організація здійснює свою статутну діяльність у приміщенні Храму, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (нежитловий фонд). Водночас, вказана будівля є приміщенням Храму (культовою спорудою). За своїм функціональним призначенням це приміщення відноситься до нежитлового фонду. Позивач не має права власності на це приміщення, а специфіка його проживання обумовлена виконанням релігійного послуху. Як цивільна особа, позивач об'єктивно позбавлений можливості зареєструвати своє місце проживання за адресою нежитлового приміщення храму відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Так само неможливим є отримання довідки ВПО на адресу, яка не є житловим приміщенням.
В той же час ОСОБА_1 є заброньованим від призову на військову службу під час мобілізації строком до 09 жовтня 2026 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованим засобами Порталу «Дія», та даними застосунку «Резерв+».
Незважаючи на наявність чинного бронювання та своєчасне оновлення облікових даних в тому числі (в черговий раз 13.10.2025), у грудні 2025 року у мобільному застосунку «Резерв+» з'явилася інформація про те, що позивач перебуває «У розшуку». Причиною розшуку зазначено: «Порушення правил військового обліку» (не стали на військовий облік за новою адресою).
Зазначив, що позивач отримав два листи від відповідача, що містили вимоги та повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 . У вказаних листах відповідачем інкримінувалося порушення ОСОБА_1 , як керівником релігійної організації, правил військового обліку (нібито незабезпечення оповіщення працівників), при тому, що керівник і працівник є однією особою.
На вказані листи позивачем були направлені письмові відповіді та пояснення. Ігноруючи надані пояснення, відповідач направив на адресу позивача третій лист від 16.12.2025 з позначкою «ВТРЕТЄ», Розпорядження № СД/659-ГБ та Повістку № 1461 про виклик на 29.01.2026 з аналогічною незаконною метою (проходження ВЛК, уточнення даних) та посиланням на неіснуючі порушення.
23.01.2026 року позивачем отримано лист-відповідь за підписом ТВО керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 . Зі змісту листа вбачається, що відповідач визнав помилковість своїх попередніх дій, зазначивши: «Попередні виклики до ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно Вас анульовано».
Однак, попри анулювання викликів, відповідач продовжує наполягати на тому, що позивач є порушником правил військового обліку, оскільки не став на облік у ТЦК та СП за місцем фактичного проживання (у м. Запоріжжя), та відмовляється вилучати відомості про розшук з бази даних. Оскільки у позивача відсутня реєстрація місця проживання у м. Запоріжжя, а довідку ВПО він протягом 2024-2025 не отримував, то юридичний факт, який би розпочинав семиденний строк для постановки на облік згідно з ч. 4 ст. 37 Закону, - відсутній. Відповідно, на нього не поширюються вимоги вказаної статті щодо обов'язкової зміни ТЦК.
Такі дії та вимоги відповідача вважає протиправними, а вимога щодо зміни місця військового обліку - об'єктивно невиконуваною, з огляду на відсутність у позивача реєстрації місця проживання у м. Запоріжжі та неможливість її оформлення у нежитловому приміщенні храму. При цьому відповідач ігнорує надані пояснення щодо об'єктивної неможливості реєстрації, наявності бронювання та відсутності законних підстав для перебування особи в розшуку після анулювання повісток.
У зв'язку з тим, що в досудовому порядку відновити порушені права не вдалося, а статус «У розшуку» створює для позивача протиправні обмеження, зокрема в свободі пересування, він вимушений звернутися до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали надати суду відповідні докази по справі.
23.02.2026 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 через підсистему електронний суд надійшов відзив на позов, в якому зазначив, що згідно з п. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, у разі зміни місця проживання особи зобов'язані особисто прибути до відповідного ТЦК та СП за новим місцем проживання для взяття на військовий облік. Позивач у позові визнає, що фактично мешкає та працює у АДРЕСА_2 ). Відповідно, позивач мав обов'язок звернутися до ТЦК та СП за місцем фактичного перебування. Відсутність реєстрації у нежитловому приміщенні чи не реалізація права на статус ВПО не скасовує обов'язок громадянина перебувати на обліку за місцем його реального знаходження в умовах воєнного стану.
Внесення до Реєстру статусу «У розшуку» є службовою відміткою для органів Національної поліції України про необхідність здійснення заходів, передбачених ст.259, 262 КУпАП (адміністративне затримання та доставлення). Оскільки позивач самостійно вказав адресу в Запоріжжі, але не став там на облік, ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п. 79 Порядку № 1487 обґрунтовано звернувся до органів поліції для забезпечення явки позивача з метою припинення триваючого правопорушення.
Аргумент позивача про те, що за відсутності постанови за ст. 210 КУпАП дані про порушення не можуть бути внесені до Реєстру, ґрунтується на хибному тлумаченні норм права. Наявність бронювання звільняє особу від призову відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте жодна норма чинного законодавства не звільняє заброньовану особу від обов'язку дотримуватися Правил військового обліку. Заброньовані особи зобов'язані перебувати на обліку в ТЦК та СП за місцем проживання та вчасно оновлювати облікові дані.
На підстави вищезазначеного просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
04.03.2026 від представника позивача через підсистему електронний суд надійшла відповідь на відзив, в якому додатково зазначив, що відповідач не довів наявності юридичного факту, який би свідчив про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтвердив складання протоколу або винесення постанови, не спростував відсутності спеціального юридичного факту, передбаченого ч. 4 ст. 37 Закону, та не навів законного механізму зміни військового обліку за відсутності реєстрації чи статусу ВПО виключно на підставі слів військовозобов'язаного. За таких обставин внесення до Реєстру «Оберіг» відомостей про «порушення» та ініціювання заходів примусу є протиправним.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом громадянина України, є кліриком Запорізької Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) і є настоятелем РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА ЗАПОРІЗЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ М. ЗАПОРІЖЖЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ".
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» від 15.10.2025, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , категорія обліку - військовозобов'язаний, відстрочка (бронювання) до 09.10.2026, адреса проживання АДРЕСА_4 . 20А, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 (Рубіжне), дата уточнення даних 13.10.2025.
Водночас, з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+», сформованого 15.10.2025, встановлено, що адресою проживання позивача зазначено: АДРЕСА_4 . 20А,
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» сформованого від 02.12.2025, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , категорія обліку - військовозобов'язаний, звання солдат, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 (Рубіжне), тип відстрочки: бронювання, причина звернення до Нацполіції: не стали на військовий облік за новою адресою, дата звернення: 01.12.2025.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, а також щодо звернення до органів Національної поліції України з метою його розшуку та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п'ятий);
система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об'єктів військового обліку - призовників, військовозобов'язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України (абзац тринадцятий).
Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Абзацами першим - шостим частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 33 Закону № 2232-ХІІ).
Частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних, зокрема: військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання (абзац п'ятий).
Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Законі України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з статтею 2 Закону № 1951-VІІІ основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ).
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону № 1951-VІІІ).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною першою статті 7 Закону № 1951-VІІІ, серед іншого, визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Пункт 1 частини першої статті 8 Закону № 1951-VIII передбачає, що до службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов'язку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VІІІ призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Частиною третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (частина четверта статті 14 Закону № 1951-VІІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
У пункті 19 Порядку № 1487 вказано, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов'язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
У пункті 23 Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 56 Порядку № 1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
У пункті 79 Порядку № 1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів;
розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);
звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;
повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацами першим, другим підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додатком 2 до Порядку № 1487 (далі - Правила військового обліку), визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням (абзац перший пункту 2 Положення № 154).
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, серед іншого: виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;
звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;
виконують інші функції відповідно до законодавства.
Згідно з абзацами вісімнадцятим та дев'ятнадцятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Із системного аналізу наведених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на території визначеної адміністративно-територіальної одиниці є відповідальним органом за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесення до нього даних, у тому числі й щодо порушення військовозобов'язаним правил військового обліку.
У справі, що розглядається, спір стосується дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Представник позивача заперечує правомірність таких дій відповідача зазначив, що 13.10.2025 позивач уточнив свої дані, а також позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Про, що він добросовісно повідомив свій ТЦК та СП (Відповідача) та державу шляхом оновлення даних у застосунку «Резерв+» 13.10.2025 року, і ці дані є у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які були доступними відповідачеві. Однак, не зважаючи на це відповідач звернувся до Національної поліції, для розшуку позивача без попереднього складання протоколу про адміністративне правопорушення, що є порушенням принципу правової визначеності.
Однак, суд вважає такі твердження позивача безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні вищенаведених положень законодавства.
Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний, що підтверджується матеріалами справи, зокрема даними, які містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відображеними у його військово-обліковому документі в електронній формі через мобільний застосунок Резерв+.
Із зазначених відомостей вбачається, що щодо позивача внесено інформацію про порушення правил військового обліку.
Судом також встановлено, що позивач фактично змінив місце проживання, однак не став на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання у семиденний строк, передбачений частиною третьою статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Обставини зміни позивачем місця проживання підтверджуються, зокрема, поясненнями його представника, викладеними у позовній заяві, в якій зазначено про фактичне проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , а також відомостями, що містяться у його військово-облікових даних в електронній формі через мобільний застосунок Резерв+.
Позивачем не надано до суду доказів того, що він особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання ( АДРЕСА_2 ) прибув із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік. Обов'язок стати на облік існує незалежно від того, де особа проживає, реалізація цього обов'язку має відбуватися у відповідності до процедур, передбачених законом, а не на підставі факту проживання у нежитловому приміщенні та внесення даних до електронної системи. Відсутність реєстрації місця проживання у м. Запоріжжя та довідки ВПО не звільняє позивача від обов'язку стати на військовий облік і не впливає на початок семиденного строку, передбаченого ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Виконання цього обов'язку передбачає особисте звернення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з пред'явленням паспорта громадянина України та військово-облікових документів, незалежно від наявності реєстрації чи довідки ВПО.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, змінивши місце проживання, не став на військовий облік за новим місцем (адресом) проживання у визначений законом строк, чим порушив вимоги частини третьої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Встановлені обставини свідчать про наявність правових підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та вчинення відповідачем подальших дій, передбачених законодавством.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку з боку позивача та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення з боку позивача.
Також суд зауважує, що відповідно до положень статті 6 Закону України № 1951-VIII у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється внесення, обробка та зберігання персональних і службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних за положеннями частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII віднесені відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (пункт 20-1).
У свою чергу, частина перша статті 8 Закону № 1951-VIII визначає, що до службових даних віднесені відомості про виконання особою військового обов'язку (пункт 1).
Отже, Законом № 1951-VIII унормовано внесення до Реєстру даних, як про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, так і про виконання особою військового обов'язку, до якого, серед іншого, відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII включено обов'язок дотримання правил військового обліку. Тобто Закон № 1951-VIII розрізняє такі дані між собою.
Слід вказати, що підставою для внесення даних до Реєстру про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є винесення відповідної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, що законодавством віднесено до персональних даних військовозобов'язаного, які визначені статтею 7 Закону № 1951-VIII.
Однак, як передбачено, відомості про виконання військовозобов'язаним військового обов'язку належать до його службових даних, які визначені статтею 8 Закону № 1951-VIII.
При цьому, стаття 8 Закону № 1951-VIII не містить застережень щодо внесення відомостей про виконання особою військового обов'язку виключно на підставі відповідних рішень уповноважених органів.
Крім того, суд зазначає, що відсутність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності сама по собі не свідчить про дотримання ним правил військового обліку.
Суд не приймає доводи представника позивача з цього приводу, оскільки вони ґрунтуються на неправильному ототожненні понять «вчинення правопорушення» та «притягнення до юридичної відповідальності».
Вчинення правопорушення є юридичним фактом, що полягає у протиправній поведінці особи, яка порушує встановлені нормами права обов'язки. Натомість притягнення до юридичної відповідальності є процесуальною діяльністю уповноважених органів, яка здійснюється у визначеному законом порядку та завершується прийняттям відповідного рішення (постанови, вироку тощо).
Закон пов'язує притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію з фактом, зокрема за порушення правил військового обліку, тобто покладення на особу міри відповідальності за допущене порушення, з «порушенням правил військового обліку», тобто вчиненням дій / допущенням бездіяльності щодо дотримання покладеного на військовозобов'язаного військового обов'язку, а не з наявністю постанови про притягнення до відповідальності.
Суд зазначає, що у цій справі не вирішується питання вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому суд звертає увагу, що звернення відповідача до органів та підрозділів, що входять до системи Національної поліції України, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є законним заходом впливу, спрямованим на належне виконання покладених на нього повноважень і забезпечення вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до чинного законодавства.
Наведене кореспондується і з положеннями ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
Суд зауважує, що достатньою підставою для внесення до Реєстру даних про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, є сам факт допущеного порушення, незалежно від того, чи притягнуто особу до адміністративної відповідальності за його вчинення.
Окрім того, з огляду на наведені положення законодавства щодо військового обов'язку, метою процедури звернення територіального органу комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції України, є забезпечення необхідних умов для розгляду відповідної справи про адміністративне правопорушення та складання необхідних процесуальних документів за участі особи, яка притягується до відповідальності.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем до Реєстру внесені дані саме щодо порушення позивачем правил військового обліку, а не про притягнення його до адміністративної відповідальності, тому суд вважає, що відсутність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не створювала для відповідача перешкод у внесенні таких даних до Реєстру та не свідчить про протиправність його дій.
З матеріалів справи вбачається, що порушення позивачем ОСОБА_1 правил військового обліку полягає у невиконанні ним обов'язку стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за новим фактичним місцем (адресом) проживання у встановлений законом строк.
Аналіз наведених вище положень статті 37 Закону № 2232-XII, Порядку № 1487 та Правил військового обліку дає підстави для висновку, що військовозобов'язані повинні, зокрема:
- перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, в тому числі, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи;
- після прибуття до нового місця проживання з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону в семиденний строк стати на військовий облік.
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Як вже зазначалось вище, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого через електронний застосунок Резерв+ 15.10.2025, судом встановлено, що станом на зазначену дату адресою проживання позивача було: АДРЕСА_2 . З наданих доказів вбачається, що як протягом семи днів після зміни місця проживання, так і станом на час розгляду цієї справи, позивач не став на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за фактичним місцем свого проживання/перебування. Позивач не виконав вимог частини третьої статті 37 Закону України № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з цим відповідач правомірно вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо невиконання позивачем військового обов'язку.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення відповідних даних до реєстру про порушення правил військового обліку у повній мірі відповідають наведеним вище положенням законодавства та обставинам справи.
Щодо посилання представника позивача на те, що позивач є заброньованим від призову на військову службу під час мобілізації строком до 09 жовтня 2026 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованим засобами Порталу «Дія», а також відомостями з електронного застосунку Резерв+, суд зазначає наступне.
Наявність відстрочки (бронювання) від призову на військову службу під час мобілізації не звільняє позивача від обов'язку дотримуватися правил військового обліку, зокрема стати на військовий облік за фактичним місцем проживання у встановлений законом строк.
Відповідно, наявність законної відстрочки не впливає на правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.
Інші наведені позивачем у позовній заяві твердження не спростовують встановлених судом обставин про порушення позивачем правил військового обліку та наявності у відповідача підстав для внесення цих відомостей до Реєстру, тому не впливають на висновки суду за наслідками розгляду цієї справи.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Вертелецького Миколи Олександровича в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов