26 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8461/25
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 02.10.2024 №111650001551 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання згідно з довідкою від 27.02.2024 №95 з 24.09.1984 по 24.06.1985, періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.07.1990 по 31.12.1990, з 01.01.1992 по 31.12.1992, та всі періоди проходження військової служби, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2023 №236 та довідки Військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 №1843/16893 в розрахунку один місяць служби за три місяці та призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 24.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що відповідачами неправомірно відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не зараховано до страхового стажу період навчання згідно з довідкою від 27.02.2024 №95 з 24.09.1984 по 24.06.1985, періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.07.1990 по 31.12.1990, з 01.01.1992 по 31.12.1992, та всі періоди проходження військової служби, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2023 №236 та довідки Військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 №1843/16893 в розрахунку один місяць служби за три місяці. Вважає дане рішення протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.41-42).
07.01.2026 (вх.№ 395/26) до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просять відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначило, заява позивача від 25.09.2024 була розглянута в порядку екстериторіальності, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.10.2024 № 111650001551 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
08.01.2026 (вх.№ 471/26) на адресу суду надано відзив Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просять відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначило, що Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.10.2024 № 111650001551 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 розділу XIV-І Закону № 1058-ІV, у зв'язку із відсутністю страхового стажу 25 років.
До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання з 24.09.1984 по 24.06.1985 згідно довідки від 27.02.2024 №95, оскільки відсутня інформація про форму навчання та про присвоєння кваліфікації; період роботи за 1982 - 1983 роки у колгоспі «Зоря комунізму» згідно довідки від 13.03.2024 №68, оскільки особа на початок трудової діяльності не досягла 14-річного віку (працездатного) та періоди роботи з 01.07.1990 по 31.12.1990, з 01.01.1992 по 31.12.1992 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 06.07.1988, оскільки відсутня інформація про час роботи за фактично тривалістю (відпрацьовані трудодні).
Зазначив, що всі періоди проходження військової служби згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2023 №236 та довідки Військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 №1843/16893 головним управлінням зараховано до страхового стажу.
Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 22 роки 05 місяців 10 днів
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані представниками сторін пояснення, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31).
25.12.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України в Кіровоградської області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії за віком від 25.09.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №111650001551.
Відповідно до даного рішення підставою для відмови в призначені пенсії є відсутність необхідного страхового стажу 25 років.
В рішенні №111650001551, зазначено, що до страхового стажу не зараховано: не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , а саме: період роботи за 1982 рік в колгоспі «Зоря комунізму» згідно довідки від 13.03.2024 № 68, оскільки особа на початок трудової діяльності не досягла 14-річного віку (працездатного) та за 1990 рік і 1992 рік, оскільки відсутня інформація про час роботи за фактичною тривалістю; період навчання на курсах з 24.09.1984 по 24.06.1985 згідно довідки від 27.02.2024 № 9, оскільки відсутня інформація про форму навчання та про присвоєння кваліфікації.
Відмовлено в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погодившись із відповідним рішенням, зокрема з тим, що відповідачем не зараховано до страхового стажу період навчання згідно з довідкою від 27.02.2024 №95 з 24.09.1984 по 24.06.1985, періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.07.1990 по 31.12.1990, з 01.01.1992 по 31.12.1992, та всі періоди проходження військової служби, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2023 №236 та довідки Військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 №1843/16893 в розрахунку один місяць служби за три місяці позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини з пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених вказаним Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено періоди, з яких складається страховий стаж. Згідно з частиною 2 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до частини 3 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4).
Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 за 1990 та 1992 роки, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 2 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.
Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились такі дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
З наведеного вище наведені приписи ч.2 ст.56 Закону №1788-XII та п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, відповідно до п.13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 р. та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачею та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Як вбачається із оскаржуваного рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 02.10.2024 № 111650001551 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі за 1990 та 1992 року, оскільки в трудовій книжці та довідці від 13.03.2024 № 68 відсутня інформація про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні).
Судом встановлено, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.07.1990 прийнятий в члени колгоспу «Зоря комунізму» та 11.02.1995 вибув з членів колгоспу «Зоря» (а.с.86,87).
Згідно довідки № 30 від 20.02.2024, колгосп «Зоря комунізму» реорганізовано в КСП «Зоря» 05 січня 1993 року (підстава: Рішення загальних зборів колгоспу «Зоря комунізму» від 05.01.1993 протокол, № 1).
Згідно архівної довідки № 68 від 13.03.2024 у документах архівного фонду «Колгоспу «Зоря комунізму» Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області» в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників та в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за період із червня 1982 року по вересень 1982 року, із червня 1983 року по вересень 1983 року, із січня 1991 року по червень 1991 року є відомості про кількість відпрацьованих людино-днів ОСОБА_1 , зокрема за роки 1982, 1983, та 1991 (а.с.64).
Водночас, як зазначалось вище, відповідно до приписів ч.2 ст.56 Закону №1788-XII єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі.
Суд зазначає, наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджено наявність у ОСОБА_1 встановленого річного мінімуму трудової участі в колгоспі встановленого мінімуму трудової участі у 1990 та 1992 роках.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що висновок Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з за 1990 та 1992 роки, оскільки в трудовій книжці та довідці від 13.03.2024 № 68 відсутня інформація про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні), правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволення.
Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період курсів з 24.09.1984 по 24.06.1985, суд зазначає наступне.
Згідно п. «д» ч. 3 ст. 56 закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів
В матеріалах справи міститься довідка № 95 від 27.02.2024, яка містить інформацію про те, що « ОСОБА_1 , дійсно навчався у Немішаївському радгоспі-технікумі на денній формі навчання за ОКР «Молодший спеціаліст», спеціальність «Іхтіологія і рибництво». Зарахований до школи по підготовці майстрів-рибоводів з 24.09.1984 р (наказ № 1642 від 24.09.1984). Відрахований у зв'язку із закінченням теоретичного курсу с/г школи по підготовці майстрів-рибоводів 24.06.1985 (наказ № 957 від 24.06.1985). Зарахований на денну форму навчання 01.09.1985 (наказ № 1315 від 21.08.1985). Відрахований у зв'язку із закінченням терміну навчання з 28.06.1988 (наказ № 128-у від 28.06.1988). Присвоєно кваліфікацію: техніка-рибовода (а.с.65).
На час проходження позивачем навчання діяла редакція Закону України «Про народну освіту», відповідно до ст. 48 якого передбачено, що особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою.
Відповідно до п. 10 наказу Міністерства освіти України №181 від 18.05.1998, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 16.07.1998 за N460/2900 «Про затвердження Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах», передбачено, що кожний ступінь та форма навчання мають свою завершеність і підтверджуються видачею документа відповідного зразка (п. 10.1).
Випускнику професійно-технічного навчального закладу, якому присвоєно кваліфікацію "кваліфікований робітник", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
В подальшому розділом 9 «Документи про професійно-технічну та повну загальну середню освіту» Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затверж. Наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 N 419, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 15.06.2006 за N 711/12585, передбачено, Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.97 № 1260 "Про документи про освіту та вчені звання".
Позивачем було надано копію диплому НОМЕР_5 , що підтверджує період навчання в Немішаївському радгоспі-технікумі, а тому не може не братися до уваги відповідачем під час розгляду відповідної заяви та підрахунку страхового стажу позивача.
Таким чином період з 24.09.1984 по 24.06.1985 повинно бути зараховано до страхового стажу позивача, відомості про періоди навчання позивача відображено у довідці №95 від 27.02.2024, а тому висновки відповідача, викладені в рішенні від 02.10.2024 та підрахунок страхового стажу позивача в такому рішенні не можуть бути визнані судом обґрунтованими.
Суд зазначає, що аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином відповідач ГУ ПФУ у Хмельницькій області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії повинен був зарахувати до страхового стажу позивача спірний період навчання, оскільки такий стаж та період підтверджується змістом наданої довідки № 95 від 27.02.2024.
Щодо зарахування стажу позивача період військової служби згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2023 № 236 та довідки Військовоїх частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 № 1843/16893 в розрахунку один місяць служби за три місяці з розрахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 статті 2 Закону №2232 передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 22.10.1993 №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Положеннями абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону №2011 передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 57 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Аналіз приведених вище норм права дає підставою для висновку, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу та стажу роботи за спеціальністю, а час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та2.5 цього розділу):
1) один місяць служби за три місяці:
участь у бойових діях у воєнний час;
час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;
час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;
час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;
час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;
час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами);
час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;
інші періоди, зазначені в підпункті а пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (зі змінами);
крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.
За положеннями абзацу а) пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17 та від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а.
Відтак, суд доходить висновку, що час проходження позивачем військової служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, підлягає зарахуванню до стажу позивача в кратному обчисленні
За наведених вище обставин, незарахування відповідачем періодів страхового стажу позивача, із тих мотивів, які викладені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області №111650001551 від 02.10.2024, не можна вважати обґрунтованим, а відтак суд приходить до висновку, що воно не відповідає критеріям законності та обґрунтованості та підлягає до скасування.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 вищезазначені періоди, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії, яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1, яке прийняло рішення від 02.10.2024 №111650001551 про призначення пенсії.
При прийнятті рішення не зараховано до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу період навчання згідно з довідкою від 27.02.2024 № 95з 24.09.1984 по 24.06.1985, період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.07.1990 по 31.12.1990, з 01.01.1992 по 31.12.1992 та період проходження військової служби згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2023 № 236 в розрахунку один місяць служби за три місяці.
Отже, у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виконало функції з прийняття документів, натомість безпосередній розгляд заяви позивача і доданих до неї матеріалів та прийняття акту розпорядчого характеру у формі рішення здійснило саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах щодо зарахування до страхового стажу та призначення пенсії виступає Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
У свою чергу вимоги позивача у спірних правовідносинах до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області суперечать приписам Порядку № 22-1, оскільки останнє не здійснювало розгляд заяви позивача про призначення пенсії.
Суд врахував, що відповідно до вимог КАС України визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України, ураховуючи завдання адміністративного судочинства, має визначити характер спірних правовідносин та суб'єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.
Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Таким чином, без згоди позивача суд не може замінити первісного відповідача належним відповідачем, у зв'язку із чим процесуальним наслідком пред'явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.
Суд зауважує, що ця норма ст. 48 КАС України застосовується у поєднанні з визначеними статтею 9 цього Кодексу правилами та умовами змагальності та диспозитивності у адміністративному судочинстві, які, зокрема, передбачають, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Також, суд звертає свою увагу на те, що позивач в позовних вимог просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 № 1843/16893, яка отримана позивачем і в якій йдеться про періоди, зокрема вже після винесення оскаржуваного рішення, суд вважає, що дана вимога є передчасною, оскільки зазначений період не був предметом розгляду та зарахуванням до страхового стажу відповідачем.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в спірних правовідносинах, на переконання суду, не порушило права позивача, про захист якого він просить.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір від сплати судового збору звільнений».
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекирди Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 02.10.2024 №111650001551 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА