26 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7285/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427)
про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 110130019707 від 12.08.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 04.08.2025, зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи з 01.08.1993 по 10.03.1994, з 11.03.1994 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 04.07.2025 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 04.08.2025 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що 04 серпня 2025 року звернулася до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, відповідач рішенням від № 110130019707 від 12.08.2025 відмовив їй у призначенні пенсії.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог позивача. При цьому зазначив, що приймаючи рішення про відмову у призначені пенсії діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним..
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04 серпня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 110130019707 від 12.08.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу передбаченого пп. 1 п.2 статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішення мотивоване тим, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що до страхового стажу зараховані всі періоди роботи, але стаж, що дає право на пониження пенсійного віку по Списку №2 не зарахований, оскільки пільгова довідка від 04.07.2025 за №112/04 видана з порушеннями - назва посад не відповідає спискам зазначених в Постановах КМУ від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 № 461. В призначенні пенсії по Списку № 2 згідно наданої заяви від 04.08.2025 відмовлено відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки пільгова довідка видана з порушеннями та заявниця не набула необхідного віку.
Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням відповідача, звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов'язкових умов: зайнятість особи повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; наявність атестації робочого місця; досягнення особою 55 річного віку; наявність у особи загального страхового стажу не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок; наявність у особи стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.
Відтак, наявність визначеного в пункті 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 10 років (для жінок) є обов'язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (надалі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
При цьому, у пункті 4 Порядку № 383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова від 01 серпня 1992 року № 442 набула чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
З аналізу зазначених норми Порядку № 383 вбачається, що до 21 серпня 1992 року період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками № 1 і № 2 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи. Натомість, після 21 серпня 1992 року період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками № 1 і № 2 зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Системний аналіз норм Закону № 1058-IV та Порядку № 383 дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України № 1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. При цьому, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Позивачка, на підтвердження наявного у неї пільгового стажу, надала до пенсійного органу трудову книжку серії НОМЕР_2 , в якій, серед іншого, містяться наступні записи:
1). 01.08.1993 - зарахована на посаду медсестри психіатричного відділення №12.
2) 13.04.2000 - присвоєна перша категорія медсестри стаціонару.
3) 12.09.1997 - за результатами атестації робочих місць підтверджене право пільгового пенсійного забезпечення за Списком№2.
4) 17.06.2004 - присвоєна вища квал. категорія медсестри стаціонару.
5) 03.07.2007 - згідно з класифікатором професій ДК 003:2005 вважати на посаді сестри медичної палатної психіатричного відділення №12.
6) 19.06.2008 - за результатами атестації робочих місць підтверджено право пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 2.
7) 26.03.2009 - підтверджена вища квал. категорія зі спеціальності «сестринська справа».
8) На підставі розпорядження голови Кіровоградської обласної ради від 18.07.09 Кіровоградську обласну лікарню перейменовано на Комунальний заклад «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня.
9) 07.06.2013 - за результатами атестації робочих місць підтверджено право пільгового забезпечення за Списком №2.
10) 20.03.2014 - підтверджено вищу квал. категорію за спеціальністю «сестринська справа».
11) 06.06.2018 - за результатами атестації робочих місць підтверджено право пільгового забезпечення за Списком №2.
12) 27.12.2018 Комунальний заклад «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» перетворено в комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради».
13) 12.04.2019 - підтверджено вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «сестринська справа».
14) 05.06.2023 - за результатами атестації робочих місць підтверджено право пільгового забезпечення за Списком №2.
Вказані посади на яких працювала позивачка (медична сестра, сестра медична палатна, сестра медична стаціонару психіатричного відділення № 12) відносяться до посад, зайнятість на якій дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в Списку № 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.
Як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіям незалежно від дати їх внесення до Списків за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Підсумовуючи, слід зазначити, що трудова книжка позивачки у розумінні наведених судом норм матеріального права є належним та достатнім доказом для підтвердження її роботи упродовж спірного періоду на роботі, передбаченій Списком № 2, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Натомість надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Отже, робота позивача за професіями, що включені до Списку № 2, з повним робочим днем підтверджена належним чином оформленими записами у трудовій книжці, що є основним документом про стаж та довідкою про підтвердження трудового стажу.
Відтак, позивач має право на зарахування цих періодів до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058. При цьому необхідність у поданні додаткових документів, в тому числі уточнюючих довідок, відсутня.
Таким чином суд приходить до висновків, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 110130019707 від 12.08.2025 не відповідає критерію обґрунтованості.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист
Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи позивача до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1993 по 10.03.1994, з 11.03.1994 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 04.07.2025.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію з моменту подання документів на призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок пільгового стажу позивачки з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належним способом порушених прав позивачки у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії, врахувавши до пільгового стажу позивачки спірні періоди роботи.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1211,20 грн) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача пропрорційно до задоволених позовних вимог..
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 110130019707 від 12.08.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1993 по 10.03.1994, з 11.03.1994 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 04.07.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 807,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК