26 березня 2026 р.Справа №19зп-26/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства “ЯНА-П» про забезпечення позову, поданої до пред'явлення позову, -
25 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Селянського (фермерського) господарства “ЯНА-П» про забезпечення позову, поданої до пред'явлення позову, в якій заявник просить:
- вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме до набрання законної сили судовим рішенням за позовом, який буде подано заявником протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, а також іншим особам Державної податкової служби України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та/або припинення дії ліцензії Селянського (Фермерського) господарства «ЯНА-П» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 31654958), виданої на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», а саме: ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600254.
В обґрунтування заяви зазначає, що Селянським (Фермерським) господарством «ЯНА-П» з електронного кабінету платника податків 23.03.2026 року отримано інформацію про акт від 20 березня 2026 року №639/04-36-09-03/31654958 «Про відмову від допуску представників контролюючого органу для проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ «ЯНА-П» (код ЄДРПОУ 31654958) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46» У відповідності до змісту вказаного акта «після ознайомлення з наказом на проведення фактичної перевірки від 19.03.2026 №1548-п «Про проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ «ЯНА-П» (код ЄДРПОУ 31654958) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул Прозорова, буд. 46» та направленнями на проведення фактичної перевірки від 19.03.2026 №2313, №2314 до початку проведення перевірки охоронцем території підприємства СФГ «ЯНА-П» в порушення вимог п.81.1. ст. 81 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) у допуску представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки було відмовлено». Проте вказані висновки не відповідають фактичним обставинам, оскільки з метою проведення призначеної перевірки уповноважені особи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до СФГ «ЯНА-П» не приходили, отже і не могли отримати такої відмови у допуску представників контролюючого органу для проведення фактичної перевірки, а посилання акту від 20.03.2026 року на охоронця території підприємства є невірними, оскільки у СФГ «ЯНА-П» відсутня охорона. Вказує, що заявником в подальшому здійснюватиметься звернення до адміністративного суду задля захисту власних прав та інтересів, зокрема шляхом пред'явлення позову із наступним предметом: визнання протиправним і скасування наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19 березня 2026 року №1548-п «Про проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ «ЯНА-П», а також визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо складення акта від 20.03.2026 року. Вказує, що 23 березня 2026 року була отримана ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600254. Отже, на дату даної подання заяви у заявника наявна діюча ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/ або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600254. Зазначає, що у відповідності до пункту 11 частини 2 статті 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», на підставі акта від 20.03.2026 року контролюючим органом може бути прийнято рішення про припинення дії ліцензії на право зберігання пального №04360424202600254. Вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду, що значно негативно вплине на ефективний захист прав позивача, поновлення його порушених та оспорюваних прав, інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву та долучені до заяви письмові докази без повідомлення учасників справи, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Приписами частини 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як встановлює частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, для прийняття рішення про забезпечення позову достатньо лише обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
За своєю правовою природою забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас, невжиття заходів, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Відтак, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/17821/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21.
Оцінивши наявні у справі докази та мотиви поданої заяви, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи із такого.
Судом встановлено, що СФГ “ЯНА-П» зареєстроване 28.12.2001 року як юридична особа з основним видом економічної діяльності згідно КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Для ведення господарської діяльності у заявника на праві користування наявна техніка: трактор колісний FENDT 926, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; комбайн JOHN DEERE 2266, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; глибокорозпушувач Case IH Ecolo - Tiger 875, про що повідомлено контролюючий орган шляхом подання повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Із метою ведення господарської діяльності СФГ “ЯНА-П» отримано ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23.03.2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600254, що підтверджується доданим до заяви Витягом з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального J1404605. За змістом доданого до заяви Витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального J1404605 вбачається найменування органу ліцензування, що при прийняв рішення про надання ліцензії: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 20.03.2026 року №639/04-36-09-03/31654958 «Про відмову від допуску представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ «ЯНА-П» (код ЄДРПОУ 31654958) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46».
Так, у відповідності до пункту 11 частини 2 статті 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зокрема, є: факт незаконної відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (крім випадків відмови з підстав, визначених Податковим кодексом України як дозволені), у тому числі до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу, зафіксований контролюючим органом в акті, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, складеному відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України.
Отже наразі існує ймовірність, що на підставі акта від 20.03.2026 року №639/04-36-09-03/31654958 «Про відмову від допуску представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ «ЯНА-П» (код ЄДРПОУ 31654958) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46» Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області буде прийнято рішення про припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки №04360424202600254.
Також в обґрунтування заяви про забезпечення позову СФГ «ЯНА-П» було зазначено про здійснення сезонної діяльності, яка напряму залежить від своєчасності виконаних робіт, в даному випадку, посівної компанії. Несвоєчасність робіт з підготовки та здійснення посівної компанії має наслідком відсутність врожаю, незабезпечення робочих місць, несплату податків і зборів тощо. Нездійснення посіву врожаю призведе до незворотних наслідків для СФГ «ЯНА-П».
Наведене і є очевидними (загальновідомими) обставинами, які не потребують доказуванню та свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Наведене свідчить, що у разі прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки №04360424202600254 можуть бути порушені законні права та інтереси позивача як господарської одиниці - сільгоспвиробника, оскільки за результатами ухвалення такого рішення СФГ «ЯНА-П» втратить право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Також, вирішуючи питання забезпечення позову у даній справі суд звертає увагу, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації, особливе значення має збереження функціонування суб'єктів економічної системи, які забезпечують існування такої системи, як загалом, шляхом здійснення господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових та соціальних зобов'язань.
Наведене свідчить, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову при ймовірному задоволенні позову, заявнику необхідно буде докладати додаткових зусиль для стягнення шкоди, завданої незаконними рішеннями відповідача або вживати заходів щодо захисту своїх трудових, соціальних прав та гарантій.
Відтак, суд дійшов висновку, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, що є достатньою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що обрані позивачем та судом заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, які мають бути заявлені, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Крім того, Верховним Судом в постанові від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 викладено правову позицію, згідно з якою Суд зазначив, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд наголошує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджувалась, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, а ухвала про забезпечення позову у цьому випадку не вирішує питання про правомірність наказу, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для заявника до перевірки його правомірності до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що порушення свободи здійснення господарської діяльності СФГ “ЯНА-П», у зв'язку із можливим прийняттям контролюючим органом на виконання приписів п.11 ч.2 ст.46 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» рішення про анулювання та/або припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23.03.2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600254, є необхідними підставами, які свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб. Вжиття таких заходів є співмірним заявленим позовним вимогам та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
При цьому суд звертає увагу на положення статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 152, 154, 156, 157, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Заяву Селянського (фермерського) господарства “ЯНА-П» про забезпечення позову, поданої до пред'явлення позову - задовольнити.
Заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, а також іншим особам Державної податкової служби України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та/або припинення дії ліцензії Селянського (фермерського) господарства «ЯНА-П» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 31654958), виданої на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», а саме: ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600254.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення - з 26.03.2026 року, незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, відповідно до частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 26.03.2029 року (включно).
Стягувач: Селянське (фермерське) господарство «ЯНА-П», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 31654958, місцезнаходження: (юридична адреса) 51101, Дніпропетровська область, Самарівський район, селище Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46.
Боржник: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 44118658); місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Симферопольська, буд.17-А.
Роз'яснити заявнику, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Також роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 8 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Е.О. Юрков