25 березня 2026 рокуСправа №160/29530/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.10.2025 року за допомогою системи "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо нерозгляду мого військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) рапорту, стосовно звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) прийняти наказ по особовому складу про звільнення мене, військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідності здійснювати постійний догляд за батьком, ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) який є особою з інвалідністю II групи, та відсутністю інших членів сім'ї першого ступеня споріднення які можуть або здійснюють необхідний догляд.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на утриманні позивача перебуває батько, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю, та у зв'язку з цим потребує постійної (повсякденної) допомоги для підтримання належної життєдіяльності. З огляду на це позивач звернувся з рапортом до відповідача з проханням звільнити його з військової служби на підставі підпункту «т» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХП, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, після направлення вищезазначеного рапорту досі ОСОБА_2 ,. не звільнено з військової служби, а результати розгляду його рапорту невідомі. У зв'язку з цим Відповідачем порушено право ОСОБА_2 ,. на звільнення з військової служби, тому Позивач вимушений його захищати шляхом звернення із цією позовною заявою
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.11.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти вимог викладених у позові, та окрім іншого зазначив, що рапорт на звільнення від 03.09.2025, на який вказує Позивач у своїй заяві, не відповідає вимогам Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом МОУ від 06.08.2024 №531, не може вважатись рапортом, тому не міг бути зареєстрований у службі діловодства військової частини НОМЕР_1 та, відповідно, допущений до розгляду командуванням військової частини НОМЕР_1 . З огляну на те, що У військовій частині НОМЕР_1 відсутній зареєстрований у службі діловодства відповідний рапорт ОСОБА_1 та документи, які підтверджують підстави звільнення у діяї відповідача відсутня протиправна бездіяльність.
04.11.2025 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він фактично змінив предмет та підстави позову та просить суд:
- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) щодо винесення відносно мене, старшого сержанта ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) наказу від 02.08.2025 року №212 про оголошення таким, що не прибув з відпустки за сімейними обставинами, та вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 02.08.2025 року.
- Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про оголошення мене, старшого сержанта ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 02.08.2025 року №212 таким, що не прибув з відпустки за сімейними обставинами, та вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 02.08.2025 року.
- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) щодо нерозгляду мого військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) рапорту, стосовно звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) прийняти наказ по особовому складу про звільнення мене, військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідності здійснювати постійний догляд за батьком, ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) який є особою з інвалідністю II групи, та відсутністю інших членів сім'ї першого ступеня споріднення які можуть або здійснюють необхідний догляд
04.11.2025 року від відповідача надійшло клопотання про приєднання додаткових документів до матеріалів справи.
04.11.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти обставин викладених у відзиві заперечував та просив суд позовні вимоги, викладені в уточненому адміністративному позові задовольнити в повному обсязі.
07.11.2025 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про приєднання додаткових документів.
16.12.2025 року від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових документів до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з 23.06.2025 року.
Батько позивача - ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю II групи та потребує стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-08 №039182 від 17.04.2009 року та висновком №81 від 09.07.2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 відповідно до якого ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
У зв'язку із чим, не бажаючи продовжувати військову службу за сімейними обставинами, 03.09.2025 року позивачем підготовано рапорт про звільнення до командира військової частини НОМЕР_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Проте, оскільки вказаний рапорт не був розглянутий відповідачем та рішення щодо позивача не прийнято, вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Дослідивши подану до суду уточнену позовну заяву в сукупності з матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом положень ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, якщо вони пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмету адміністративного позову здійснюється шляхом заміни одних позовних вимог іншими, доповненням позовних вимог новими, вилученням деяких із позовних вимог, пред'явленням цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Доповнення позовних вимог новими відбувається, шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
При цьому, підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача. Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Отже, зміна (доповнення) підстав позову - це зміна (доповнення) обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, фактичних та/або юридичних.
Водночас, загальноприйняте тлумачення терміну/дії "зміна" передбачає зміну чого-небудь чимось іншим, перетворення чогось у дещо інше, наприклад, відносно даної ситуації, передбачає зміну (заміну) предмету позову іншим предметом, а не фактичне формування в рамках існуючого позову іншого (додаткового/нового) позову, що забезпечує при здійсненні адміністративного процесу дотримання принципу правової визначеності по відношення до всіх учасників процесу, як складової принципу верховенства права.
Таким чином, під зміною предмету позову розуміється заявлення інших вимог, замість раніше визначених, при збереженні раніше існуючих підстав позову. Заявлення нових (додаткових) вимог не є зміною предмету позову, а є заявленням нових вимог, що не допускається за правилами ст. 47 КАС України.
Отже, подання відповідної заяви про зміну предмету позову не повинно призводити до заявлення по суті нового адміністративного позову.
Водночас, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
При цьому, під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Отже, подана позивачем заява не охоплюється критерієм "зміна" предмету позову, як і не охоплюється критерієм "збільшення розміру" позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується заявлена позивачем вимога. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У постанові від 22.01.2020 у справі №826/19197/16 Верховний Суд підкреслив, що зміна предмета позову або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Суд зазначає, що порівняльний аналіз предмету та підстав позову, який подано позивачем первісно за позовною заявою у даній справі, та за заявою про зміну предмету позову, дозволяє дійти висновку, що позивачем фактично заявлено нові позовні вимоги та нові підстави позову.
З огляду на викладене, під час розгляду справи суд не може брати до уваги уточнену позовну заяву від 04.11.2025 року, оскільки заява позивача містить нову позовну вимогу майнового характеру, що характеризуються самостійним предметом спору та правовими підставами для звернення до суду, що вказує на одночасну зміну предмета та підстав позову, що адміністративно-процесуальним законом не допускається.
Відповідно п. 2 розділу І Наказу «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» від 06.08.2024 №531 встановлено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).
Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Наказу № 531 встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.
В розділі ІІІ Наказу № 531 вказано: У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Забороняється: встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо; вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Позивачем зазначено, що 03.09.2025 року ним на електронну пошту військової частини НОМЕР_1 : ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено рапорт на звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Проте, доказів такого направлення до суду подано не було.
Також, слід зазначити, що докази отримання відповідачем рапорту від 03.09.2025 року в матеріалах не містяться.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що електронна пошта не є інформаційно-комунікаційною системою, яка введена в експлуатацію в системі Міноборони України, оскільки не містить авторизації особи військовослужбовця за допомогою електронного підпису, тому вказаний позивачем рапорт від 03.09.2025 року не міг бути зареєстрований у службі діловодства військової частини НОМЕР_1 та, відповідно, допущений до розгляду командуванням військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, докази отримання відповідачем рапорту від 03.09.2025 року відсутні. Враховуючи вище викладене, суд не може вважати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 , стосовно звільнення його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" протиправною.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевказане, позовна заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко