24 березня 2026 року Справа №160/33124/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 160/33124/24 позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
17.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/33124/24 в порядку ст.382 КАС України, в якій заявник просить:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати до суду письмовий звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №160/33124/24.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, чим порушує принцип обов'язковості судових рішень, тому наявні правові підстави для застосування судом механізму судового контролю.
Ухвалою від 16 березня 2026 року суд заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 160/33124/24 призначив до розгляду у судовому засіданні на 24 березня 2026 року о 15:10 год.
19.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 подав додаткові пояснення стосовно заяви про встановлення судового контролю де останній вказав, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 160/33124/24 ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути питання надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 295 від 03.06.2024 року створена комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
На виконання рішення суду апеляційної інстанції, комісією з надання відстрочок при ІНФОРМАЦІЯ_5 11.02.2026 року повторно розглянуто питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному ОСОБА_1 .
Рішенням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , що оформлене протоколом № 94 від 11.02.2026 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні Третього апеляційного суду від 09.07.2025 року у справі № 160/33124/24, ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Повідомлення про відмову в наданні відстрочки сформоване Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11.02.2026 року за вих. № Ш/371. Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вжито заходи щодо виконання рішення Третього апеляційного суду від 09.07.2025 року у справі № 160/33124/24 у повному обсязі.
Заявник подав заперечення на пояснення відповідача, де вказує, що відповідач не виконав рішення суду, оскільки не розглянув заяву від 19 липня 2025 року та не вніс у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобовязаних та резервістів інформацію про наявність відстрочки від призову під час мобілізації. Отже, жодного дня позивач не мав інформації в державному реєстрі про наявність у нього відстрочки від призову з підстав зазначених у його заяві про відстрочку. Доказів із інформаційної системи ОБЕРІГ про наявність відстроки відповідач суду не надав, а також не надав суду у звіті копію протоколу про розгляд заяви ОСОБА_1 від 19.07.2025 року, зареєстровану № 5283, якою надано відстрочку на який термін. У звіті позивач посилається на той факт, що позивач повинен подати заяву через ЦНАП і тому йому знов відмовили. Посилання на те, що заява подається через ЦНАП і тому нова наявна відмова, це є порушення процедури виконання рішення суду.
Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Суд, розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю, дослідивши матеріали заяви, встановив таке.
20.03.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 160/33124/24, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 6 від 19 липня 2024 року, щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації призову ОСОБА_1 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути питання надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 295 від 03.06.2024 року створена комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
На виконання рішення суду апеляційної інстанції, комісією з надання відстрочок при ІНФОРМАЦІЯ_5 11.02.2026 року повторно розглянуто питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному ОСОБА_1 .
Рішенням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , що оформлене протоколом № 94 від 11.02.2026 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні Третього апеляційного суду від 09.07.2025 року у справі № 160/33124/24, ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Повідомлення про відмову в наданні відстрочки сформоване Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11.02.2026 року за вих. № Ш/371.
Дослідивши матеріали заяви, при вирішенні її по суті, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав та зазначає про таке.
Згідно із ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
В ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства, які закріплені в ст. 2 КАС України визначається обов'язковість судового рішення.
Згідно із ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Згідно із ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
В контексті статті 6 цієї Конвенції, виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
19.12.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 № 4094-IX (далі - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відтак розгляд заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ.
За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Абзацем 2 ч.1 ст.382 КАС України визначено, що адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 5 статті 382 КАС України встановлено, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.6 ст.382 КАС України суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.
Згідно з частиною першою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави зробити висновок, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Як зазначалося вище, приписами абз.2 ч.1 ст.382 КАС України (в редакції Закон №4094-ІХ, чинній станом на час звернення заявника з заявою про встановлення судового контролю, а також на час вирішення цієї заяви судом) визначено, що адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справах, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, є наявність відповідної письмової заяви заявника.
В інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, виходячи з того, що у нормах абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України безпосередньо вказано, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою саме «може» зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, тобто такі процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З матеріалів заяви видно, що на виконання рішення суду апеляційної інстанції, комісією з надання відстрочок при ІНФОРМАЦІЯ_5 11.02.2026 року повторно розглянуто питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному ОСОБА_1 . Рішенням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , що оформлене протоколом № 94 від 11.02.2026 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні Третього апеляційного суду від 09.07.2025 року у справі № 160/33124/24, ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Повідомлення про відмову в наданні відстрочки сформоване Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11.02.2026 року за вих. № Ш/371.
З наведеного вище слідує, що відмову в наданні відстрочки від 11.02.2026 року з інших підстав, ніж ті, що були вказані в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 160/33124/24, що , на думку суду, є новими правовідносинами.
Суд підкреслює, що визначені представником позивача обґрунтування не свідчать про невиконання постанови суду від 09 липня 2025 року у справі №160/33124/24, оскільки рішення було виконано відповідачем у відповідності до визначеної резолютивної частини, що підтверджується додатками доданими до заяви.
Враховуючи викладене, суд не бачить підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі та зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі, у зв'язку з обранням представником позивача неналежного способу правового захисту.
З огляду на викладене, суд робить висновок про недоцільність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 241-243, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/33124/24 в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 26.03.2026 року.
Суддя С.В. Ніколайчук