26 березня 2026 рокуСправа № 160/4433/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Центр пробації» (Вул. Юрія Іллєнка, 81 м. Київ, 04050 ЄДРПОУ 4184715) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
25.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Центр пробації», у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо застосування з 29 січня 2020 по 30 січня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги по вагітності і пологам, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 29 січня 2020 року по 30 січня 2023 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги по вагітності і пологам, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в належному розмірі за період з 01 липня 2018 по 30 січня 2023 року із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в розмірі 4463,15 грн. на місяць, за період з 01 липня 2018 по 30 січня 2023 року, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 , та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин.).
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ. вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин.).
Ухвалою від 03 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
23.03.2026 року представник відповідача подала до суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано тим, що позивач проходила службу, звільнилася зі служби 30.01.2023 та подала позов до суду 25.02.2026 за період спірних правовідносин з 01.07.2018 по 30.01.2023, тобто коли діяли норми статті 233 КЗпП (в редакції від 01.07.2022 № 2352-IX).
Не зважаючи на це, 09.02.2026 позивач звернулась до адміністративного суду за захистом, на її думку порушених прав, більш ніж через 3 роки після звільнення зі служби (30.01.2023). Звернення до відповідача із адвокатським запитом від 11.02.206 не змінює дати, коли позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав та інтересів, а лише свідчить про те, коли позивач розпочала вживати активних дій щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Окрім того, обставини щодо вжиття позивачем заходів та звернення із адвокатським запитом до відповідача лише 11.02.2026 та отримання відповіді на нього 20.04.2026 не змінює початку перебігу строку звернення до суду з даним позовом. У даному випадку, спірні правовідносини, у період з 19.07.2022 по 30.01.2023, виникли уже за редакції положень статті 233 КЗпП України від 01.07.2022 № 2352-IX, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду.
За таких обставин, позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Отже, за час проходження служби, на момент звільнення та після звільнення, при проведенні остаточного розрахунку, тобто в день звільнення позивач знала про порушення, на її думку, прав та інтересів, але не вчиняла жодних дій щодо нарахування та виплати їй додаткової винагороди та додаткової доплати.
Представник позивача подала заперечення стосовно клопотання на залишення позовної заяви без розгляду, де остання вказала, що на спірні правовідносини щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2018 по 19.07.2022 розповсюджуються положення частини 2 статті 233 КЗпПУ (у редакції, чинній до 19.07.2022), відтак право позивача на звернення до суду із цим позовом за вказаний період не обмежується будь-яким строком.
Позовні вимоги з 19.07.2022 по 30.01.2023 року також не обмежується строком звернення до суду з цим позовом, оскільки доказів ознайомлення позивача з принципом нарахування грошового забезпечення та його складових, раніше зазначеної позивачем дати - 04.02.2026, відповідач суду не надав, як і доказів вручення позивачу письмового повідомлення про суми нараховані їй при звільненні зі служби саме в день звільнення.
На думку представник позивача, клопотання відповідача є безпідставним та необґрунтованим, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду просить відмовити.
Розглянувши клопотання представника Державної установи «Центр пробації» про залишення позовної заяви без розгляду, пояснення представника позивача та поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом, суд встановив таке.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Пунктом 8 ч.1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Приписами статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
В цій справі предметом позовних вимог є нарахування грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги по вагітності і пологам, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», яка є невід'ємною складовою заробітної плати (грошового забезпечення) та мала бути виплачена позивачу до дня його звільнення.
ОСОБА_1 з 01.07.2018 року по 30.01.2023 рік проходила службу у Державній установі «Центр Пробації».
Відповідно наказу Державної установи «Центр Пробації» від 16.01.2023 року № 50/к «Про особовий склад» майора внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено за п.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та ч.4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), 30 січня 2023 року.
Зі змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом 25.02.2026 року.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III(далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
В наказі від 16.01.2023 року № 50/к відсутня будь-яка інформація щодо виплати позивачу індексації, а тому позивач не знав і не міг знати у день звільнення про порушення його права на виплату індексації.
Стосовно заявлених позивачем позовних вимог за період з 01.07.2018 року по 19.07.2022 року, суд вказує про таке.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) (далі - КЗпПУ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В той же час, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 233 КЗпПУ у редакції після 19.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпПУ не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22. Таким чином, на спірні правовідносини щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2018 по 19.07.2022 розповсюджуються положення частини 2 статті 233 КЗпПУ (у редакції, чинній до 19.07.2022), відтак право позивача на звернення до суду із цим позовом за вказаний період не обмежується будь-яким строком.
Подібний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 20.11.2023 у справі №160/5468/23.
Стосовно позовних вимог позивача за період з 19.07.2022 по 30.01.2023 року.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
На підставі ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Так у справі №460/21394/23 ВС зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Верховий Суд у справі №460/21394/23 зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, суд вважає, що початок обчислення строку звернення до суду з цим позовом обчислюється з дня вручення позивачу відповіді Державної установи "Центр пробації" з підтверджуючими документами про розмір та порядок нарахування грошового забезпечення 04.02.2026.
З огляду на вищевикладене, суд вважає відсутніми підстави для залишення заявленого позову без розгляду, у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні заявленого клопотання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 240, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) в адміністративній справі № 160/4433/26 - відмовити.
Копію ухвали направити всім сторонам у справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук