25 березня 2026 року Справа №160/19632/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/19632/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі №160/19632/25 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, 49000, м.Дніпро, вул.В.Липинського, 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі №160/19632/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року в справі № 160/19632/25 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року в справі № 160/19632/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії скасовано. Ухвалено у справі № 160/19632/25 нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну №12034300022085 від 07 квітня 2025 року. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243, вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про надання дозволу на імміграцію в Україну, подану 19 жовтня 2023 року до відділу централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243, вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Постанова набрала законної сили 27 січня 2026 року.
17.03.2026 року справа №160/19632/25 повернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду після розгляду судом апеляційної інстанції.
Виконавчі листи по справі №160/19632/25 позивачу не видавались.
Водночас, 17.03.2026 року від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій заявник просить суд:
- зобов'язати ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання судового рішення у справі №160/19632/25, прийнятого Третім апеляційним адміністративним судом 27.01.2026;
- у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту - накласти на керівника ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що згідно з абз.1 п.14 Порядку №1983 територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС після отримання документів від зазначених у п.12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний строк правильність їх оформлення та ін. Із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, які підлягає повторному розгляду позивач звернувся до відповідача ще 23.10.2023р. Відтак, заява позивача мала б бути розглянута на виконання постанови ТААС від 27.01.2026 у справі №160/19632/25 не пізніше 28.02.2026. Проте станом на 12.03.2026 заява не розглянута, що свідчить про не виконання ГУ ДМС у Дніпропетровській області рішення суду.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.
За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні норми містить і ст. 370 КАС України, за якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 382-1 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання (абз 1 ч. 5 ст. 382 КАС України).
Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання (ч. 6 ст. 382 КАС України).
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося.
Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі Півень проти України Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Водночас, судом враховано, що положеннями КАС України передбачено право, а не обов'язок, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду при його прийнятті.
З поданого клопотання не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть в подальшому очікуваного результату, або, що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.
Крім того, частиною 2 ст.381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а тому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статті 287 КАС України.
Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю позивачем не було надано суду доказів вчинення позивачем будь-яких дій направлених на з'ясування питання щодо виконання відповідачем постанови ТААС від 27.01.2026 у даній справі, а також інших доказів, що підтверджують відмову ГУ ДМС у Дніпропетровській області виконати судове рішення.
Відтак, суд доходить до переконання, що позивач не навів належних та достатніх обґрунтувань того, що рішення суду не буде фактично та в повному обсязі виконане в ході виконавчого провадження.
Суд звертає увагу, що позивача не позбавлений можливості звернутись до органів виконавчої служби з питання примусового виконання рішення суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення даної заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, оскільки вона подана до суду передчасно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/19632/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,- відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова