24 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/13792/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2025 №UA205140/2025/000287/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ФОП ОСОБА_1 та компанією “ LMG SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA SP.K.» (Республіка Польща) було укладено зовнішньоекономічний контракт №02/06/23-UA від 28.06.2023 про поставку товарів.
На підставі проформи-інвойса №IS0939/10/25 від 20.10.2025 на суму 56 288,75 PLN позивачем проведена попередня оплата за товар, що підтверджується банківським платіжним документом від 23.10.2025 №20. На підставі рахунку-фактури (інвойса) №EXF008/10/25 від 27.10.2025 вантаж було відвантажено покупцю.
ФОП ОСОБА_1 з метою митного оформлення товару (взуття на підошві та з верхом з гуми, що закриває щиколотку в асортименті) 31.10.2025 подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA205140068006U4 та пакет документів на підтвердження митної вартості задекларованих товарів. У вказаній декларації митна вартість товару декларантом визначена самостійно за першим методом, за ціною контракту.
Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2025 №UA205140/2025/000287/2 та виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002683, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, та містять розбіжності.
Позивач із прийнятим рішенням не погоджується та вважає коригування митної вартості за резервним методом протиправним, оскільки документи, надані до митного оформлення згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
На думку позивача, митний орган не підтвердив належними доказами та доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Також рішення відповідача не містить докладної інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Позивач вважає, що надані ним документи в частині підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей чи ознак підробки, а вимога про надання додаткових документів є безпідставною й митний орган не спростував достовірність поданих документів, не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В поданому до суду 04.12.2025 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування такої позиції зазначив, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №25UA205140068006U4 від 31.10.2025 було виявлено розбіжності у поданих документах, а саме:
- в призначенні платежу, згідно банківського платіжного документа від 23.10.2025 №20 вказаний контракт №02/06/23-UA від 28.06.2023, проте згідно пункту 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) ціна, кількість, асортимент товару наводиться в інвойсі, а отже віднести оплату до оцінюваної поставки товару не можливо через відсутність ідентифікації поставки товару;
- згідно п. 1.7 контракту зазначено, що строк дії контракту до 31.12.2024, автоматично пролонгується. Проте, жодної інформації щодо актуальності наданого контракту на момент митного оформлення не подано;
- відповідно до пункту 1.1 контракту вартість упаковки включена у ціну товару. В рахунку на оплату від 28.10.2025 №937 серед наданих послуг наявні лише транспортні послуги. В контракті відсутні будь-які інші зобов'язання з організації транспортування товару, обов'язок яких лежить на продавцю товару. Так як перевізником не було здійснено жодних інших додаткових послуг, витрати з навантажувально-розвантажувальних робіт лежать на покупцю товару. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, інформації щодо суб'єкта надання даних витрат не подано, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
- згідно рахунка на оплату від 28.10.2025 №937 витрати на транспортування по маршруту Grudziadz (Польща) - п/п Ягодин становлять 23 500 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 691 км, що в перерахунку транспортні витрати становлять 34 грн/км (23500 /691). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - м. Луцьк становить 5900 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 134 км, що становить 44 грн/км (5900 /134). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, то декларанту на законних підставах запропоновано надати додаткові документи для спростування сумнівів митниці у достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість.
Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та усунення наявних розбіжностей не подано жодних додаткових документів та листом від 31.10.2025 повідомлено про їх відсутність.
Оскільки декларантом не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - на рівні 28,3 дол. США/кг за ЕМД від 22.09.2025 №UA100320/2025/036002.
З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2025 №UA205140/2025/000287/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
Окрім того, відповідач у відзиві на позов клопоче про зменшення витрат на правову допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с.105).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТзОВ “LMG SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA SP.K.» (Республіка Польща, постачальник) 28.06.2023 було укладено контракт №02/06/23-UA відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити вироби в асортименті (товар) а покупець (вантажоодержувач) зобов'язується прийняти товар в кількості та асортименті, що вказані в інвойсах що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 1.7. контракту, строк дії контракту до 31.12.2021 автоматично пролонгується.
Ціна, кількість, асортимент товару наводиться в інвойсі, що додаватиметься до кожної відвантаженої партії товару. Ціна товару встановлюється в злотих (PLN). Ціни не включають податки та інші збори, що підлягають оплаті в країнах, інших ніж країна продавця. Оплата кожної окремої партії товару здійснюється покупцем по передоплаті на підставі проформи виставленої продавцем (п.2.1-2.3.).
Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA-Грудзьондз (п.4.2.) (а.с.19-20).
Постачальником було надіслано покупцю проформу-інвойс №IS0939/10/25 від 20.10.2025 щодо здійснення оплати за товар на суму 56 288,75 PLN (а.с.21-24).
На виконання умов пункту 2.3 контракту №02/06/23-UA від 28.06.2023 та на підставі проформи-інвойсу №IS0939/10/25 від 20.10.2025, - ФОП ОСОБА_1 здійснив оплату товару в розмірі 56 288,75 PLN, що підтверджується банківським платіжним документом у формі swift від 23.10.2025 №20, із відміткою про проведення платежу банківською установою (призначення платежу: попередня оплата за контрактом №02/06/23-UA від 28.06.2023) (а.с.25).
Відповідно до рахунку-фактури (інвойса) №EXF008/10/25 від 27.10.2025 компанія «LMG SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA SP.K.» (постачальник) поставила покупцю ФОП ОСОБА_1 товари: “Водонепроникне взуття з підошвою і верхом з гуми або пластмаси, який не прикріплюється до підошви і не з'єднується з нею ні нитковим, ні шпильковим, ні гвіздковим, ні гвинтовим, ні будь яким іншим подібним способом, що закриває щиколотку, але не закриває коліно, з пластмасовим верхом чоботи в асортименті … Торговельна марка Lemigo. Виробник LMG SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA SP.K. Країна виробництва PL». Загальна вартість товару становить 56 288,75 PLN (а.с.26-31).
Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару декларант позивача 31.10.2025 подав до Волинської митниці МД №25UA205140068006U4 щодо товару: «Водонепроникне взуття з підошвою і верхом з гуми або пластмаси, який не прикріплюється до підошви і не з'єднується з нею ні нитковим, ні шпильковим, ні гвіздковим, ні гвинтовим, ні будь яким іншим подібним способом, що закриває щиколотку, але не закриває коліно, з пластмасовим верхом: 748690439А Чоботи виготовлені з матеріалу ЕВА ALASKA 869 EVA WELLINGTON FOR WOMEN GREEN розмір 39 - 10 пар; 748690440А Чоботи виготовлені з матеріалу ЕВА ALASKA 869 EVA WELLINGTON FOR WOMEN GREEN розмір 40 - 10 пар; 748690440А Чоботи виготовлені з матеріалу ЕВА ALASKA 869 EVA WELLINGTON FOR WOMEN GREEN розмір 41 - 10 пар; 857200443А Чоботи виготовлені з поліуретану, вкладка з неопрену ANGLER PRO 720 PU WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 43 - 5 пар; 751650441А Чоботи виготовлені з матеріалу ЕВА ARCTIC TERMO +875 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 41 - 10 пар; 751650443А Чоботи виготовлені з матеріалу ЕВА ARCTIC TERMO +875 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 43 - 25 пар, … Торговельна марка Lemigo. Виробник LMG SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA SP.K. Країна виробництва PL» (а.с.13-14). Фактурна вартість товару становить 56288,75 PLN (еквівалентно 643279,09 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 666779,09 грн (еквівалентно 58345,07 PLN) з урахуванням витрат на транспортування в сумі 23500,00 грн.
Для підтвердження митної вартості товару декларантом до МД додано: пакувальний лист №б/н від 27.10.2025; проформу-інвойс №IS0939/10/25 від 20.10.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №EXF008/10/25 від 27.10.2025; автотранспортну накладну №б/н від 28.10.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AW 0032684 від 28.10.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №20 від 23.10.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №937 від 28.10.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №02/06/23-UA від 28.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №57 від 27.10.2025; заявку-договір про перевезення №б/н від 27.10.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL431020001MUEB4 від 28.10.2025 (а.с.17-35,93,96-98).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив про наявні розбіжності в поданих документах до митного оформлення та запропонував надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У відповідь на електронне повідомлення митниці декларант позивач подав лист від 31.10.2025 у якому повідомив, що додаткові документи на підтвердження митної вартості додатково надсилатися не будуть, просив прийняти рішення щодо митної вартості імпортованого товару без врахування термінів, визначених ст. 53 МК України (а.с.99).
31.10.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000287/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002683 (а.с.11-12).
Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення від 31.10.2025 №UA205140/2025/000287/2 митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:
- в призначенні платежу, згідно банківського платіжного документа від 23.10.2025 №20 вказаний контракт №02/06/23-UA від 28.06.2023, проте згідно пункту 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) ціна, кількість, асортимент товару наводиться в інвойсі, а отже віднести оплату до оцінюваної поставки товару не можливо через відсутність ідентифікації поставки товару;
- згідно п. 1.7 контракту зазначено, що строк дії контракту до 31.12.2024, автоматично пролонгується. Проте, жодної інформації щодо актуальності наданого контракту на момент митного оформлення не подано;
- відповідно до пункту 1.1 контракту вартість упаковки включена у ціну товару. В рахунку на оплату від 28.10.2025 №937 серед наданих послуг наявні лише транспортні послуги. В контракті відсутні будь-які інші зобов'язання з організації транспортування товару, обов'язок яких лежить на продавцю товару. Так як перевізником не було здійснено жодних інших додаткових послуг, витрати з навантажувально-розвантажувальних робіт лежать на покупцю товару. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, інформації щодо суб'єкта надання даних витрат не подано, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
- згідно рахунка на оплату від 28.10.2025 №937 витрати на транспортування по маршруту Grudziadz (Польща) - п/п Ягодин становлять 23 500 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 691 км, що в перерахунку транспортні витрати становлять 34 грн/км (23500 /691). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - м. Луцьк становить 5900 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 134 км, що становить 44 грн/км (5900 /134). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.
Оскільки декларантом не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - на рівні 28,3 дол. США/кг за ЕМД від 22.09.2025 №UA100320/2025/036002.
За основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Водонепроникне взуття з гумовою підошвою і верхом з ПВХ, що закриває щиколотку, але не закриває коліно: Чоботи ПВХ, OB SRC, розмір 42, 82-901-42, 2 шт; Торговельна марка NEO TOOLS Виробник GTX Poland Sp. z o.o. Sp.k. (Grupa Topex) Країна виробництва PL», імпорт товару якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), сторона якого є виробник товарів на умовах поставки DAP Київ.
Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД №25UA205140068176U3 від 31.10.2025 з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ (а.с.15-16).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що, як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: пакувальний лист №б/н від 27.10.2025; проформу-інвойс №IS0939/10/25 від 20.10.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №EXF008/10/25 від 27.10.2025; автотранспортна накладна №б/н від 28.10.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AW 0032684 від 28.10.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №20 від 23.10.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №937 від 28.10.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №02/06/23-UA від 28.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №57 від 27.10.2025; Заявку-договір про перевезення №б/н від 27.10.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL431020001MUEB4 від 28.10.2025 (а.с.17-35,93,96-98).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом №02/06/23-UA від 28.06.2023 визначено обов'язок продавця - компанії «LMG SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA SP.K.» поставити вироби в асортименті (товар) в кількості та асортименті, що вказані в інвойсах що є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA-Грудзьондз.
Крім того, з пункту 1.7. контракту слідує, що строк дії контракту до 31.12.2024, однак він автоматично пролонгується. Відтак, зауваження відповідача у спірному рішенні про відсутність документів щодо актуальності контракту на момент митного оформлення товару є безпідставними.
Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Постачальником було надіслано покупцю проформу-інвойс №IS0939/10/25 від 20.10.2025 щодо здійснення оплати за товар на суму 56 288,75 PLN (а.с.21-24).
На підтвердження оплати товару ФОП ОСОБА_1 надано митному органу банківський платіжний документом у формі swift від 23.10.2025 №20 на суму 56 288,75 PLN, з призначенням платежу: попередня оплата за контрактом №02/06/23-UA від 28.06.2023 (а.с.25).
Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №EXF008/10/25 від 27.10.2025 компанією «LMG SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA SP.K.» поставлено вироби: “Водонепроникне взуття з підошвою і верхом з гуми або пластмаси, який не прикріплюється до підошви і не з'єднується з нею ні нитковим, ні шпильковим, ні гвіздковим, ні гвинтовим, ні будь яким іншим подібним способом, що закриває щиколотку, але не закриває коліно, з пластмасовим верхом чоботи в асортименті … », загальною вартістю товару 56 288,75 PLN. Вказаним рахунком-фактурою визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну (а.с.26-31).
Таким чином, суд вважає безпідставним посилання митного органу у спірному рішенні на те, що «в призначенні платежу, згідно банківського платіжного документа від 23.10.2025 №20 вказаний контракт №02/06/23-UA від 28.06.2023, проте згідно пункту 2 контракту ціна, кількість, асортимент товару наводиться в інвойсі, що унеможливлює ідентифікувати товар за який була проведена оплата, оскільки оплата товару була здійснена до відправки вантажу, сторони транзакції чітко ідентифікуються по контракту №02/06/23-UA від 28.06.2023, а проведена банківським платіжним документом оплата за товар у розмірі 56 288,75 PLN відповідає ціні зазначений у рахунку-фактурі (інвойсі) №EXF008/10/25 від 27.10.2025.
Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Вказана у МД №25UA205140068006U4 від 31.10.2025 (графа 22) фактурна вартість товару відповідає ціні товару, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №EXF008/10/25 від 27.10.2025 та становить 56 288,75 PLN.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 56 288,75 PLN. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Таким чином, до митної вартості включаються реальні витрати на транспортування товару до митного кордону України. При цьому, вказана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості можливих додаткових витрат при перевезенні вантажу. А тому, відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості включаються лише реальні транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 813/2658/16.
На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано наступні документи: заявку-договір про перевезення №б/н від 27.10.2025, укладений з перевізником ПП «Леко Транс»; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №937 від 28.10.2025, відповідно до якого вартість транспортних послуг за межами України за маршрутом м. Грудзьондз (Польща) - м/п Ягодин (автомобілем ДАФ держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) складає - 23500,00 грн, вартість транспортних послуг по Україні за маршрутом м/п Ягодин - м. Луцьк (Україна) складає - 5900,00 грн, а всього 29400,00 грн (а.с.34-35).
При цьому, вартість транспортних послуг за межами України за маршрутом м. Грудзьондз (Польща) - м/п Ягодин на суму 23500,00 грн (еквівалентно 2056,32 PLN) була включена декларантом до митної вартості товару.
Разом з тим, суд вважає безпідставним та необгрунтованим посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на те, що згідно рахунка на оплату від 28.10.2025 №937 витрати на транспортування по маршруту Grudziadz (Польща) - п/п Ягодин становлять 23500 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 691 км, що в перерахунку транспортні витрати становлять 34 грн/км (23500 /691). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - Луцьк становить 5900 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 134 км, що становить 44 грн/км (5900/134). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.
Так, у даному випадку вартість транспортування товару є договірною і виконавець ПП «Леко Транс» самостійно встановлює її розмір, виходячи із власних розрахунків та міркувань. Позивач не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на розподіл перевізником вартості послуг перевезення у такий спосіб. Крім того, на підтвердження доводів про непропорційність понесених позивачем витрат на транспортне перевезення відповідач не подав суду відповідних доказів. Твердження митного органу про те, що сума транспортних витрат є економічно необґрунтованою є його припущеннями, оскільки не ґрунтується на будь-яких достовірних та належних джерелах інформації. Усі витрати підтверджені належними та допустимими документами, та піддаються обчисленню.
На думку суду, у Волинської митниці була можливість з поданих декларантом документів з'ясувати вартість понесених транспортних витрат. Докази понесення позивачем інших витрат в матеріалах справи відсутні, такі докази не надані й відповідачем. При цьому, законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Суд, відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають у такому, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.
Таким чином, надані митному органу заявка-договір про перевезення №б/н від 27.10.2025 та рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №937 від 28.10.2025 підтверджують вартість понесених позивачем витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.
З вищевказаного слідує, що визначена в МД №25UA205140068006U4 від 31.10.2025 митна вартість товару у розмірі 666779,09 грн (еквівалентно 58345,07 PLN) включає вартість товару 643279,09 грн (еквівалентно 56288,75 PLN) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України в сумі 23500,00 грн (еквівалентно 2056,32 PLN), яка підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом в МД №25UA205140068006U4 від 31.10.2025.
Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що «в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №937 від 28.10.2025 серед наданих послуг наявні лише транспортні послуги; в контракті відсутні будь-які інші зобов'язання з організації транспортування товару, обов'язок яких лежить на продавцю товару; так як перевізником не було здійснено жодних інших додаткових послуг, витрати з навантажувально-розвантажувальних робіт лежать на покупцю товару, при цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, інформації щодо суб'єкта надання даних витрат не подано, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості», виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4.2 контракту №02/06/23-UA від 28.06.2023 доставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA - Грудзьондз.
Умови поставки FCA означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.
Пунктом 4.5 контракту №02/06/23-UA від 28.06.2023 передбачено, що усі витрати, які повинні оплачуватись в країні продавця, сплачуються продавцем, відповідно витрати в країні покупця сплачує покупець, включаючи мито, митні збори, податки.
Враховуючи, що завантаження товару згідно товаро супровідних документів відбувається на території продавця, таким чином усі витрати пов'язані із завантаженням автоматично включено у ціну контракту.
Відтак, сумніви відповідача з приводу можливого не включення до митної вартості витрат з навантажувально-розвантажувальних робіт, як з огляду на міжнародні правила тлумачення комерційних умов поставки (FCA), так і виходячи з умов договору, погоджених сторонами письмово, є необгрунтованими. З поданих документів вбачається, що передача товару перевізнику здійснювалася продавцем, який ніс зобов'язання по завантаженню товару. Тому відсутні підстави вважати, що навантажувально-розвантажувальні роботи є додатковими витратами позивача, які не включені у митну вартість товару. Таким чином у декларації митної вартості в графі 21 декларантом вказано, що витрати на завантаження/вивантаження становлять «0» .
Отже, на думку суду, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Суд наголошує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані ФОП ОСОБА_1 документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Щодо необхідності надання транспортних (перевізних) документів та виписок з бухгалтерської документації, то суд зауважує, що декларантом позивача під час митного оформлення товару було надано документи, які підтверджували вартість понесених витрат на перевезення товару, а тому необхідності повторного витребування вказаних документів не було.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2025 №UA205140/2025/000287/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду через сисьему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.11.2025 (а.с.8).
Натомість відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір» позивачу необхідно було сплатити за пред'явлення цього адміністративного позову судовий збір у сумі 968,96 грн із застосуванням коефіцієнта пониження 0,8.
З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн, сплачений платіжною інструкцією від 12.11.2025. Решта суми судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір».
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 04.11.2025 №б/н, укладений з адвокатом Тростянчук Т.В.; акт наданих правових послуг від 11.11.2025 №11/11/25-1 на суму 4000,00 грн; ордер серії АС №1163299 від 14.11.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №832 (а.с.9,36-38,40-41).
Актом наданих правових послуг від 11.11.2025 №11/11/25-1 передбачено, що адвокатом на виконання умов договору у справі про оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості №UA205140/2025/000287/2 надані такі послуги: 1) попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин; 2) вивчення та правовий аналіз документів, що стосуються справи, збір документів, необхідних для написання позовної заяви; 3) написання позовної заяви. Вартість за надані послуги становить - 4 000,00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Відтак, послуга щодо попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин; вивчення та правовий аналіз документів, що стосуються справи, збір документів необхідних для написання позовної заяви - охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Крім того, ряд послуг, які надавались позивачу не відповідають критеріям необхідності та не мали впливу на хід розгляду справи, а деякі з них - не вимагають спеціальної фахової підготовки спеціаліста-правознавця та не можуть вважатись правничою допомогою.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару є спором як майнового характеру незначної складності.
Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев'ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, суму позову та складність даної справи, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.10.2025 №UA205140/2025/000287/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Р.С. Денисюк