про закриття провадження в справі
м. Вінниця
26 березня 2026 р. Справа № 120/1267/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про закриття провадження у справі
за позовом: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
до: ОСОБА_1
про: відшкодування вартості предметів однострою особистого користування
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування.
19.03.2026 представником позивача подано до суду заяву, у якій просив закрити провадження у справі та вирішити питання про повернення сплаченого при зверненні до суду судового збору, оскільки що відповідач ОСОБА_1 добровільно відшкодував вартість предметів однострою в сумі 14139,24 грн.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зважає на таке.
Так, в своїй заяві позивач не вказує конкретний пункт статті 238 КАС України, на підставі якого просить закрити провадження.
Водночас, проаналізувавши положення ст. 238 КАС України, суд зазначає, що п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, яким передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення в даному випадку не застосовний, оскільки відповідачем в межах даного позову є фізична особа, а не суб'єкт владних повноважень.
Водночас, особливості відмови позивача від позову врегульовано статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частини 2, 5 статті 189 КАС України).
Приписи статті 189 КАС України в частині, що стосуються відмови позивача від позову та наслідків такої відмови, кореспондуються з пунктом 2 частини 1 статті 238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відтак за результатами розгляду поданої позивачем заяви про відмову від позову суд дійшов висновку, що підстави для неприйняття такої відмови відсутні, що є наслідком закриття провадження у справі.
Приймаючи відмову позивача від позову, суд також враховує і те, що такі дії позивача не суперечать закону та не порушують права, свободи або інтереси інших осіб.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Вирішуючи питання про повернення позивачу судового збору, сплаченого за подання позову, суд зважає на таке.
Позивач просить повернути судовий збір на підставі пп.2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про Судовий збір», яким передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Водночас, повернення заяви можливе лише до вирішення питання про відкриття провадження у справі. В даному ж випадку, провадження у справі було відкрито відповідно до ухвали суду від 02.03.2026.
Так, згідно з частинами 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частинами 1, 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.
Суд вважає, що такий підхід законодавця нерозривно пов'язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод й інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень із боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, то незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга статті 139 КАС України), не підлягають розподілу.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вказана норма кореспондує приписам частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На переконання суду, положення статті 142 КАС України та статті 7 Закону України "Про судовий збір" щодо повернення сплаченої суми судового збору за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі в адміністративному судочинстві застосовуються лише за клопотанням сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі № 240/17530/23.
За таких обставин суд доходить висновку, що якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, то незалежно від результату розгляду справи, понесені таким суб'єктом витрати (окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз) не підлягають ані розподілу (стаття 139 КАС України), ані поверненню на користь суб'єкта владних повноважень (стаття 142 КАС України та стаття 7 Закону України "Про судовий збір).
Отже, підстави для повернення Головному управлінню Національної поліції у Вінницькій області сплаченого судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
Прийняти відмову позивача від позову.
Провадження у справі за позовом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: