м. Вінниця
26 березня 2026 р. Справа № 120/3796/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач 2) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 24.01.2025 №025350012390 їй протиправно відмовлено в призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу період трудової діяльності згідно трудової книжки з 21.09.1985 по 22.08.1989. Крім того, позивач вказує на протиправність не зарахування у пільговому обчисленні стажу роботи, виробленого в районі Крайньої Півночі, періоду з 26.07.1979 по 21.07.1983 та з 21.09.1985 по 17.09.1991 з розрахунку 1 рік фактичної роботи за 1 рік 6 місяців (коефіцієнт 1,5), як працівнику, що мав пільги встановлені п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" з урахуванням змін і доповнень, внесених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 року.
Ухвалою суду від 28.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09.04.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) з 21.09.1985 по 22.08.1989, оскільки між датою звільнення з роботи (22.08.1989) та датою видачі наказу про звільнення (17.05.1989) великий проміжок часу.
10.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. Серед іншого зазначає, необхідною умовою для застосування кратності є укладання трудового договору строком на 5, 3 чи 2 роки. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами) передбачено, що за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Однак, таких документів позивачем не було надано.
Отже, оскільки, позивачем не надано строкових трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та прирівнюваних до них місцевостях, в трудовій книжці та відповідних довідках (які позивачем не надано) відсутні відомості про користування пільгами, тому спірні періоди роботи з 26.07.1979 по 21.07.1983 та з 21.09.1985 по 17.09.1991 не можливо зарахувати до страхового стажу позивача як роботу в районах Крайньої Півночі та прирівнюваних до них місцевостях з урахуванням пільгового коефіцієнту, із розрахунку 1 рік 6 місяців за 1 рік роботи.
Головне управління зазначає, що робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 01.03.1960 до 01.01.1991 зараховується до стажу в полуторному розмірі за умови, що працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Крім того, відповідач 1 зазначає, що Головним управлінням пенсійного фонду України в Кіровоградській області правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив наступне.
17.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.01.2025 № 025350012390.
Згідно вказаного рішення вік заявниці 60 років; страховий стаж особи - 23 роки 01 місяць 24 дні; страховий стаж для визначення права на пенсію за віком з урахуванням положень пункту 3-1 Закону - 23 роки 01 місяць 25 днів.
За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ): з 21.09.1985 по 22.08.1989, оскільки між датою звільнення з роботи (22.08.1989) та датою видачі наказу про звільнення (17.05.1989) великий проміжок часу.
Крім того, листом Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.03.2025 за №3041-1868/Ш-02/8-0200/25, на заяву позивача від 12.02.2025, повідомило, серед іншого, про відсутність правових підстав для застосування пільгового обчислення стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірним у даній справі є неврахуванням пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 з 21.09.1985 по 22.08.1989, оскільки великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого пенсійного віку і мають необхідний для призначення пенсії страховий стаж.
Статтею 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як слідує з оскаржуваного рішення, саме відсутність необхідного стажу стала підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу страхового стажу підставою прийняття якого, слугував великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи, є протиправним.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).
Крім того, такої ж правової позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема у постанові від 10.02.2026 у справі № 560/19631/25.
Надаючи оцінку діям відповідача щодо не врахування в кратному обчисленні періоду трудової діяльності позивача з 26.07.1979 по 21.07.1983 та з 21.09.1985 по 17.09.1991 на території Крайньої Півночі, то суд зазначає наступне.
Згідно із п. 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно з п. 1, п. 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз наведених вище положень підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка. Також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.07.2022 у справі № 560/755/19 та від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17.
Так, Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1978, позивач працювала:
з 26.07.1979 по 05.01.1981 - УПК м. Магадана;
з 02.03.1981 по 06.08.1981 - Міськпобутуправління м. Магадана;
з 05.10.1981 по 09.11.1981 - Магаданська телеграфно-телефонна станція;
з 18.12.1981 по 12.08.1982 - Усть-Магаданский рибкооп;
з 28.08.1982 по 21.07.1983 - міське торгове об'єднання м. Магадана;
з 21.09.1985 по 22.08.1989 - міське торгове об'єднання "Магаданпродтовари";
з 03.07.1989 по 11.12.1989 - радгосп “Червоний богатир»;
з 16.02.1990 по 19.09.1991 - Ягоднинська торгова контора Магаданської області.
Таким чином, суд вважає, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.08.1978.
Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що обов'язковою умовою для надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі - один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, оскільки з огляду на приписи пункту 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 26.07.2006 № 32-V), пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма наділяє особу правом надавати вказані документи за її вибором.
Аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 19.09.2019 у справі № 348/2208/16-а та від 14.11.2019 у справі №265/6105/16-а.
Водночас, суд зазначає, що положення Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 лише надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі й у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення" й "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин, підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постанові від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17.
Отже, суд вважає, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 26.07.1979 по 21.07.1983 та з 21.09.1985 по 31.12.1990 підлягають кратному обчисленню, а саме один рік роботи в указаний період за один рік і шість місяців.
Отже, перевіривши в сукупності підстави прийняття рішення про відмову відповідача в призначенні пенсії за віком №025350012390 від 24.01.2025, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу період її роботи з 21.09.1985 по 22.08.1989, а також здійснити обрахунок періоду з 26.07.1979 по 21.07.1983 та з 21.09.1985 по 31.12.1990 на території Крайньої Півночі в пільговому обчисленні як один рік за один рік і 6 місяців та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 17.01.2025.
Поряд з цим, суд відхиляє доводи відповідача 1, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №120/6006/24, яке набрало законної сили, відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 21.09.1985 по 22.08.1989, оскільки у даному рішенні суд зазначив, що позивачем не подавалася заява про призначення пенсії, тому, як наслідок, відсутні підстави для визнання протиправної відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 21.09.1985 по 22.08.1989 та зобов'язання відповідача вчиняти певні дії. Водночас, наведене не перешкоджає позивачу реалізувати право на пенсійне забезпечення шляхом звернення органу Пенсійного фонду України у встановленому порядку із поданням належним чином оформлених документів, що в даному випадку позивачем і було зроблено.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №221350006469 від 22.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.09.1985 по 22.08.1989, а також період роботи на території Крайньої Півночі з 18.08.1987 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.01.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 807,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна