26 березня 2026 року місто Київ
справа № 755/13814/21
провадження № 22-ц/824/2040/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Головачова Я.В., Поливач Л.Д.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Аграрний фонд»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року, постановлену у складі судді Марфіної Н.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №755/13814/21 за позовом АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження за його заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 755/16729/25. Клопотання мотивовано тим, що під час розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд не може досліджувати питання дійсності або недійсності одностороннього правочину ОСОБА_1 про зарахування однорідних вимог від 18 серпня 2025 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року у справі №755/16729/25 відмовлено у задоволенні позову АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину ОСОБА_1 від 18 серпня 2025 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних, строк виконання яких настав. Зазначене рішення суду не набрало законної сили, а тому слід зупинити провадження у справі про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення у справі №755/16729/25 має преюдиційне значення для правильного вирішення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року клопотання заявника ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі № 755/13814/21 за позовом АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задоволено.
Зупинено провадження (провадження №6/755/463/25) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №755/13814/21 за позовом АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №755/16729/25 за позовом АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, АТ «Аграрний фонд» 30 грудня 2025 року подав апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд належним чином не мотивував, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду справи №755/13814/21 до вирішення справи №755/16729/25. Наявність цивільної справи №755/16729/25 не є підставою, за якою провадження в справі підлягає обов'язковому зупиненню, оскільки докази, які містяться в справі, яка розглядається, дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі № 755/13814/21. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав за необхідне зупинити провадження у справі за заявою боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню до набрання законної сили судовим рішенням у справі №755/16729/25, в якій вирішується питання дійсності або недійсності одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки дійсність або недійсність зазначеного правочину не вирішується у справі про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, водночас вказаний правочин є підставою, на яку посилається боржник у своїй заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За вимогами ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року в справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
У постанові Верховного Суду від 8 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ - пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції не обґрунтував належним чином, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду справи №755/13814/21 до вирішення справи №755/16729/25.
Зазначені доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до незгоди з суттю постановленої ухвали, виходячи з наступного.
Встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року, у справі № 755/13814/21, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року, яке постановою Верховного суду від 8 січня 2025 року залишено без змін, позов АТ «Аграрний фонд» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану майнову шкоду у розмірі 963 052,02 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у справі №760/1774/24 рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 3 квітня 2025 року скасовані, стягнуто з АТ «Аграрний Фонд» на користь ОСОБА_1 4 796 013,26 грн.
ОСОБА_1 18 серпня 2025 року надіслав на адресу АТ «Аграрний Фонд» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення грошових зобов'язань перед АТ «Аграрний Фонд» у частині грошових зобов'язань у розмірі 752 294,52 грн на підставі рішення суду у справі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.
У серпні 2025 року АТ «Аграрний Фонд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину (справа № 755/16729/25). Предметом розгляду справи № 755/16729/25 є визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний Фонд» на суму 977294,52 грн. (заява ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав від 18 серпня 2025 року).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року, у задоволенні позову АТ «Аграрний Фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину відмовлено.
АТ «Аграрний Фонд» оскаржив таке рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 755/16729/25 за апеляційної скаргою позивача. Станом на день постановлення оскаржуваної ухвали рішення суду першої інстанції ухвалене у справі № 755/16729/25 законної сили не набрало.
В цій справі заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ґрунтується на здійсненні ним одностороннього правочину з зарахування однорідних зустрічних вимог від 18 серпня 2025 року.
З налізу справи № 755/16729/25 та № 755/13814/21 колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу про зупинення провадження з огляду на обґрунтовані для такого рішення підстави, оскільки вирішення питання щодо можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, без установлення обставин щодо того визнаний односторонній правочин недійсним чи ні, є неможливим.
Обставини, що мають бути встановлені при вирішенні позову АТ «Аграрний Фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину не можуть бути встановлені під час розгляду питання ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. А тому суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дійшов правильного висновку про наявність підстав, визначених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України для зупинення провадження в цій справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності обставин, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, як підстав для зупинення провадження у справі.
Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними вище.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року про зупинення провадження у справі відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на їх правильність не впливають, зводяться фактично до незгоди з висновками суду.
Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати позивача понесені у зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Аграрний фонд» залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Я.В. Головачов
Л.Д. Поливач