Апеляційне провадження: Доповідач - Саліхов В.В.
№ 22-ц/824/1842/2026
м. Київ Справа № 761/42134/21
25 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Подивач Л.Д., Стрижеуса А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» адвоката Полєтаєва Андрія Андрійовича на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року у справі за позовом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту та не обліковану електроенергію,
У листопаді 2021 року ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту та не обліковану електроенергію, у якому просив стягнути з відповідача 16 821,03 грн. - вартість не облікованої електричної енергії, 2848,77 грн. - вартість спожитої електричної енергії, 3487,57 грн. - 3% річних та інфляційна складова, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у задоволенні позову ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту та не обліковану електроенергію відмовлено.
16 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лепень О.В. звернулася до суду із заявою про відшкодування судових витрат, в якій просила стягнути з позивача ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Заява мотивована тим, що для надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи відповідачем було залучено Адвокатське бюро «Оксани Лепень» в особі керівника адвоката Лепень О.В. Адвокат надавав правничу допомогу відповідачу в суді першої інстанції на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 07 травня 2025 року. У додатковій угоді, сторони домовилися, що вартість правничої допомоги (гонорар), яка визначена у п. 1 даної Додаткової угоди № 1, встановлюється у вигляді фіксованої оплати та становить 50 000 грн.
На підтвердження понесених витрат представником відповідача надано копію Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 07.05.2025 року, копію Додаткової угоди № 1 від 07.05.2025 року, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2025 року, копія звіту від 12.06.2025 року.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лепень О.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвокат Полєтаєв А.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що вартість послуг адвоката, заявлених представником відповідача у даній справі, є суттєво завищеною, необґрунтовано високою, не відповідає ринковим цінам за аналогічні послуги та не відповідає критерію розумності та співмірності зі складністю і тривалістю справи.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції проігноровано відсутність першого розділу договору, на який посилається представник відповідача та починається тільки з розділу 2.2.2 що унеможливлює вважати договір про надання правничої допомоги №б/н від 07 травня 2025 року, як доказом по справі, оскільки не зрозуміло по якій саме справі АБ «Оксани Лепень» представляє інтереси відповідача по справі.
Зазначає, що предметом судового спору було стягнення заборгованості в сумі 23 157,37 грн. а судом першої інстанції стягнено правничу допомогу в розмірі 25000 грн. тобто суму яка перевищує предмет позову. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лепень О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказувала на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення та на необґрунтованості доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити без змін оскаржуване додаткове рішення. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу вказує, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтований, пропорційним та спів мірним. Правнича допомога надана відповідачу є достатньо кваліфікованою та такою, що призвела до належного захисту інтересів довірителя. Наголошує, що посилання позивача на не співмірність заявленій сумі правничої допомоги позовним вимогам є необґрунтованою, оскільки саме на позивача, перед поданням позовної заяви, покладається цивільним процесуальним законодавством обов'язок її правового обґрунтування та збір допустимих та належних доказів. Вказує, що суто технічна помилка є те, що надана копія Договору про надання правничої допомоги починається із розділу 2.2.2 і не містить першого розділу.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно з ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту та не обліковану електроенергію.
16 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лепень О.В. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
На підтвердження фактично понесених витрат представником відповідача надано копію Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 07.05.2025 року, копію Додаткової угоди № 1 від 07.05.2025 року, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2025 року, копія звіту від 12.06.2025 року.
19 червня 2025 року від представника позивача надійшли заперечення щодо витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в яких посилаючись на їх неспівмірність із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг, просив відмовити в їх стягненні повному обсязі.
З урахуванням заяви позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката судом першої інстанції було стягнуто 25 000 грн витрат на правничу допомогу.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром, стягнутої судом першої інстанції.
Представник позивача в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що вартість послуг адвоката, заявлених представником відповідача у даній справі, є суттєво завищеною, необгрунтовано високою, не відповідає ринковим цінам за аналогічні послуги та не відповідає критерію розумності та співмірності зі складністю і тривалістю справи.
Зі звіту про виконання умов договору про надання правничої допомоги № б/н від 07.05.2025 року та доручення Клієнта згідно додаткової угоди №1 від 07.05.2025 року вбачається, що відповідачу надано правничу допомогу, яка включила в себе:
- ознайомлення з отриманими від клієнта документами, зокрема із позовною заявою із доданими до неї документами;
- підготовку з дотриманням вимог ст. 178 ЦПК України відзиву на позовну заяву;
- підготовку з дотриманням вимог ЦПК України заперечення на відповідь на відзив;
- підготовку та складання звіту про виконання доручення, акту наданих послуг, проекту клопотання про долучення доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу до суду та вчинення інших процесуальних дій.
Аналіз наданих адвокатом послуг з правничої допомоги свідчить, що фактично правова допомога адвоката полягала у складанні відзиву на позовну заяву, під час підготовки якого, ознайомлюється із документами наданими клієнтом.
Колегія суддів вважає, що подання заперечень на відповідь на відзив не було необхідним, оскільки нормами ЦПК України не передбачено подання такого процесуального документа; підготовка та складання звіту про виконання доручення, акту наданих послуг, проекту клопотання про долучення доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу до суду не є видом правової допомоги, оскільки складання звіту про виконання доручення та акту наданих послуг, передбачено договором про надання правової допомоги в частині порядку приймання правничої допомоги.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Враховуючи складність справи, суть спору (стягнення заборгованості за спожиту та не обліковану електроенергію) та ціну позову (23 157,37 грн.), результат розгляду справи, підстави позову, характер наданих послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, додаткове рішення необхідно змінити, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий судом першої інстанції з позивача на користь відповідача необхідно, до 15 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» адвоката Полєтаєва Андрія Андрійовича - задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року - змінити, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 до 15 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: