Апеляційне провадження: Доповідач - Саліхов В.В.
№ 22-ц/824/1812/2026
м. Київ Справа № 359/4615/25
25 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Постригань Тетяни Леонідівни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Чирки С.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позов мотивовано тим, що він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , який на даний час досягнув повноліття та є студентом Черкаського державному фахового бізнес-коледжу. ОСОБА_3 самостійного доходу не має та перебуває на утриманні батька. В той же час ОСОБА_2 , як мати, може надавати матеріальну допомогу.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до закінчення ним навчання.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 18.04.2025 року до дня закінчення навчання, тобто до 30.06.2026 року, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Постригань Т.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору суд не правильно застосував ст. 182 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонічного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказує, що суд не врахував те, що матеріальне становища сина ОСОБА_5 забезпечує сам позивач без допомоги держави. Наголошує на тому, що оцінюючи матеріальне становище платника аліментів судом не враховано те, що відповідач є працездатною особою, не має на утриманні непрацездатних батьків, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, хронічних захворювань, які б перешкоджали виконувати свій обов'язок щодо утримання дитини- немає. Згідно з формою ОК-07 Пенсійного фонду України відповідач сплачувала страхові внески. Дохід за 2024 рік становить 382 500 грн., що в середньому майже 32 000 грн. доходу в місяць.
Окрім іншого вказує, що відділом ДВС м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції стягнуто 17 липня 2024 року - 121 919,13 грн., які ОСОБА_2 отримала на свій розрахунковий рахунок в якості аліментів на утримання сина ОСОБА_5 . Та не були нею використані на потреби останнього.
Наголошує, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначені розмірів аліментів.
Посилається на те, що народження іншої дитини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Відповідач не надав належних та допустимих доказів погіршення його матеріального становища у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги його стан здоров'я та матеріальний стан.
У встановленому порядку відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законності рішення суду першої інстанції та на безпідставності та не обґрунтованості доводів апеляційної скарги. Зазначає, що законодавством не передбачений мінімальний розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, які продовжують навчатись, адже обов'язковою умовою в даному випадку є можливість батьків надати таку матеріальну допомогу. Врахувавши матеріальний стан відповідачки та перебування на утриманні малолітнього сина та матері, яка є інвалідом ІІІ групи та є непрацездатною, вважає, що суд дійшов до вірного висновку про можливість надавати матеріальну допомогу саме в розмірі 1/8 частини заробітку. Наголошує на матеріальному становищі та спільному обов'язку утримання дитини позивача та вказує, що відповідно до наданої довідки з Черкаського державного фахового бізнес-коледжу Міністерства освіти і науки України №1572 від 27.02.2025 року ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання на ІІІ курсі за рахунок коштів державного (регіонального) бюджету. Термін навчання: 3 роки 10 місяців, з 15 серпня 2022 року по 30 червня 2026 року. Звертає увагу на часткове визнання нею позовних вимог та враховуючи навчання сина за рахунок бюджету вважає розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно достатнім.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з вимогами ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком повнолітнього ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29 липня 2022 року (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягнув повноліття. У зв'язку з цим, ОСОБА_2 припинила сплачувати аліменти на його утримання, які були стягнуті на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2023 року.
Встановлено, що з довідки №1572 від 27.02.2025 року, наданої Черкаським державним фаховим бізнес-коледжом вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається на денній формі навчання в Черкаському державному фаховому бізнес-коледжі, закладі вищої освіти, за освітньою програмою «Комп'ютерна інженерія» (спеціальністю: 123 «Комп'ютерна інженерія», галузь знань 12 Інформаційні технології) на ІІІ курсі за рахунок коштів державного (регіонального) бюджету. Термін навчання: 3 роки 10 місяців, з 15 серпня 2022 року (Наказ про Зарахування № 37-к від 28 липня 2022 року) не 30 червня 2026 року.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання він не в змозі офіційно працювати та отримувати дохід та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги на своє утримання.
Згідно акту опитування сусідів від 11 липня 2022 року №11, ОСОБА_3 дійсно проживає з ОСОБА_1 в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2021 року і по даний час.
Крім цього встановлено, що 06 червня 2014 року ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_7 . В результаті реєстрації шлюбу прізвище подружжя ОСОБА_6 . Від цього шлюбу у них народилась син ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_10 є матір'ю відповідача ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 вересня 1982 року та витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян від 29.04.2025 року №00050891962.
ОСОБА_10 є інвалідом третьої групи, тяжко хворіє та потребує матеріальної допомоги.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції проаналізувавши обставини в їх сукупності щодо матеріального становища відповідача, врахувавши наявність матері інваліда, навчання ОСОБА_3 за рахунок коштів державного (регіонального) бюджету та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, згоду відповідачки сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак в меншому розмірі, ніж про це просить ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/8 частки доходу відповідача.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.
Так, ч.1 ст.198 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що повнолітній ОСОБА_3 з 15 серпня 2022 року є студентом та навчається на денній формі навчання в Черкаському державному фаховому бізнес-коледжі, закладі вищої освіти, за освітньою програмою «Комп'ютерна інженерія» (спеціальністю: 123 «Комп'ютерна інженерія», галузь знань 12 Інформаційні технології) за рахунок коштів державного (регіонального) бюджету.
Указані обставини свідчать про те, що повнолітній ОСОБА_3 у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги.
Однак беручи до уваги часткове визнання відповідачем позову, навчання дитини за рахунок державного бюджету та доведення факту перебування на утриманні відповідача матері інваліда, апеляційний суд вважає вірним висновок суду про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу).
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Частинами 1-2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності наявних у справі доказам та врахував, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати відповідно до вимог ст.198 СК України. Такий обов'язок покладено на обох батьків в рівних частинах.
Зокрема, судом першої інстанції враховано матеріальне становище відповідача, наявність матері інваліда, навчання ОСОБА_3 за рахунок коштів державного (регіонального) бюджету та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини іншого шлюбу.
Отже, враховуючи засади цивільного законодавства щодо розумності і справедливості, та приймаючи до уваги наведені вище встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню аліменти, на утримання їх спільного сина у розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 18.04.2025 року до дня закінчення навчання, тобто до 30.06.2026 року, але не довше ніж до досягнення ним 23 років
Інші доводи та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення частково позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду першої інстанцій щодо їх оцінки.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Постригань Тетяни Леонідівни - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: