03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/26642/25 Головуючий у суді першої інстанції - Бондаренко М.С.
Номер провадження № 33/824/1268/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
23 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Ковальчуком Степаном Миколайовичем, на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року щодо притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525781 від 28 листопада 2025 року, водій ОСОБА_1 , 28 листопада 2025 року о 00 годин 33 хвилини в місті Київ по вул. Бориспільська, керував транспортним засобом «Geely», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, порушення мови та хитка хода. Від проходження огляду у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки та у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився на бодікамеру поліцейського.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_1 - Ковальчук С.М. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не було встановлено належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Geely», д.н.з. НОМЕР_1 та зупинку вказаного транспортного засобу саме під його керуванням.
Із відеозапису з нагрудних камер, що міститься у матеріалах справи вбачається, що на момент, коли працівники поліції підійшли до автомобіля, за кермом автомобіля перебував ОСОБА_2 , тоді як ОСОБА_1 знаходився на передньому пасажирському сидінні, про що обидва послідовно повідомляли з моменту зупинки до складання протоколу та зазначали у своїх поясненнях.
Будь-які об'єктивні докази, зокрема відеозаписи з патрульного автомобіля чи камер зовнішнього спостереження, показання свідків або інші фактичні дані, які б беззаперечно підтверджували керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин висновок про керування автомобілем ОСОБА_1 ґрунтується виключно на припущеннях працівників поліції та не підтверджений належними доказами.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 та його захисник Ковальчук С.М., який приймав участь в режимі відеоконференції підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Ковальчука С.М. дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525781 від 28 листопада 2025 року, водій ОСОБА_1 , 28 листопада 2025 року о 00 годин 33 хвилини в місті Київ по вул. Бориспільська, керував транспортним засобом «Geely», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, порушення мови та хитка хода. Від проходження огляду у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки та у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився на бодікамеру поліцейського. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1 - 2).
У протоколі про адміністративне правопорушення в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив, що «не був за рулем».
До матеріалів справи також було долучено направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 листопада 2025 року. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Особа відмовилась від проведення огляду (а.с. 4).
В матеріалах справи міститься також постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №62366855, згідно якої щодо ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (водій керував ТЗ без без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким ТЗ) (а.с. 5).
Також в матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП 28 листопада 2025 рокущодо ОСОБА_1 (а.с. 6).
На вказаному відеозаписі зафіксовано, що працівникам патрульної поліції було зупинено транспортний засіб під час комендантської години. На відео зафіксовано, що на водійському сидінні перебуває ОСОБА_2 , а поруч з правого боку на пасажирському сидінні перебуває ОСОБА_1 (00:32:20). Під час розмови з водієм, працівник поліції повідомляє, що за кермом перебував інший водій та вони помінялись місцями, водій ( ОСОБА_2 ) повідомив, що вони не пересаджувались (00:37:57). Надалі під час розмови з водієм та пасажиром на вулиці працівник патрульної поліції повідомив про виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі у лікаря нарколога (00:41:01), на що останній повідомив, навіщо йому проходить огляд на стан сп'яніння, якщо він не був водієм та не керував автомобілем. Інший поліцейський почав передивлятись камери «Безпечне місто» та повідомив, що за кермом був саме ОСОБА_1 та ідентифікував водія як особа, яка була одягнена в темний одяг (00:43:06). Поліцейський вже після встановлення особи, яка була за кермом знов запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі у лікаря нарколога (00:44:02) ОСОБА_1 повідомляє, що він не поїде до лікаря, оскільки він не був за кермом (00:44:31). Надалі працівники патрульної поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права та те, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, а також працівником поліції було повідомлено, що відносно останнього буде складено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки водій керував ТЗ без без посвідчення водія відповідної категорії та не маючи права керування таким ТЗ. (01:20:04)
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 28 листопада 2025 року. Відеозапис починається з моменту, коли працівник патрульної поліції підходить до автомобіля, який зупинив та за кермом автомобіля перебуває особа яка представилась як ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 перебуває з правого боку на пасажирському сидінні. Тобто момент зупинки працівниками патрульної поліції автомобіля за кермом перебував ОСОБА_2 , що зафіксовано на бодікамеру працівниками поліції. Доказів факту керування ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Докази, а саме відеозаписи з системи «Безпечне місто», які вважали працівники поліції та вказували на те, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 матеріли справи не містять.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив Касаційного Адміністративний Суд в складі Верховного Суду в пункті 39 Постанови від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачать на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року у справі №536/1703/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Сукупність вказаних обставин дає підстави для висновку, що матеріалами справи належним чином не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не доведено факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із не доведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Ковальчуком Степаном Миколайовичем, на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року, задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 рокущодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2025 року - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський