Справа №522/4671/26
Провадження №1-кс/522/1599/26
25 березня 2026 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Краматорськ, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, проходить військову службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, в останній раз:
- 13.01.2025 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185,71 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років та 6 місяців.
підозрюваного у кримінальному провадженні за №12026162510000349 від 24.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
Як вбачається з клопотання слідчого, ОСОБА_5 , підозрюється в тому, що він будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії воєнного стану, поширеного на території України введеного Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався, повторно вчинив тяжкий корисливий злочин, за наступних обставин.
23.03.2026 року близько 22:10 годин ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Одеса вул. Дерибасівська, де познайомився із раніше невідомим йому потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким розпочав розмову в ході якої попросив у останнього надати йому грошові кошти у вигляді допомоги для оплати оренди житла, на що потерпілий погодився, та попрямував разом із ОСОБА_5 за вказаною ним адресою, з метою надання грошової допомоги останньому для оплати його проживання. В цей час, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_7 , а саме грошовими коштами, які у потерпілий міг мати із собою.
Діючи з вказаною метою, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , повів ОСОБА_8 в бік вулиці Європейської, зайшовши до подвір'я будинку АДРЕСА_2 , де, відкрито почав вимагати, від ОСОБА_8 передати йому грошові кошти на що потерпілий відмовив, після чого ОСОБА_5 , діючи повторно, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання штовхнув потерпілого ОСОБА_8 двома руками в області грудної клітини в наслідок чого останній втратив рівновагу та впав на землю, після чого ОСОБА_5 з метою подолання супротиву зі сторони потерпілого почав наносити удари кулаками обох рук по обличчю, голові та грудній клітині потерпілого, після чого потерпілий, внаслідок застосованого відносно нього фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, перебуваючи у наляканому стані, з метою запобігти подальшому можливому насильству відносно себе, не став більше чинити супротиву, та в цей час ОСОБА_5 шляхом ривку схопив шкіряну сумку, яка знаходилась на плечі у ОСОБА_8 та почав тікати. В подальшому забрав з неї цінне майно та документи і скрився в невідомому напрямку.
Потерпілий побіг за ОСОБА_5 , підняв сумку, яку останній викинув, перевірив її вміст, та виявив відсутність власних речей, а саме грошових коштів у сумі 2000 гривень, грошових коштів у розмірі 550 доларів США (1 долар США еквівалентний 43,75 грн), трьох банківських карток, особистих документів.
Таким чином потерпілому ОСОБА_8 спричинено майнові збитки у розмірі 26 062 грн 50 коп.
Слідчий зазначає, що враховуючи вищезазначене, було встановлено достатньо підстав підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Відомості про вчинення вказаного кримінального правопорушення, 24.03.2026 року внесено до ЄРДР за №12026162510000349 та розпочато досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
25.03.2026р., слідчим СВ ВП № 2 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області, за погодженням з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_5 .
Слідчий у клопотанні зазначає, що факт вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженню доказів, а саме:
- Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.03.2026 від потерпілого ОСОБА_7 ;
- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 24.03.2026;
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_7 від 24.03.2026;
- Протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК Україниь від 24.03.2026;
- Протоколом огляду предмету, а саме оптичного диску, з фрагментом відеозапису
- Іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий зазначає, що об'єм зібраних в ході досудового розслідування доказів є достатнім для підозри ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим складено, погоджено з прокурором та 25.03.2026 року, вручене письмове повідомлення про підозру, оскільки в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
В ході досудового розслідування встановлена необхідність у обранні, (застосуванні) відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На теперішній час, в ході досудового розслідування стороною обвинувачення встановлено достатні підстави вважати, що у разі обрання підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, він може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
Так, органом досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обумовлений тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального правопорушення, за яке передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому, побоюючись покарання, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також слідчий зазначає, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем та вважається таким, який повторно самовільно залишив військову частину.
У тому числі, враховуючи, що на території України запроваджено військовий стан, а підозрюваний є військовозобов'язаним, останній може покинути територію України, оскільки Одеська область межує з державним кордоном України з Республікою Молдова та Республікою Румунія, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що значно ускладнить проведення слідчих (розшукових) дій, притягненню останнього до кримінальної відповідальності, а також виконати завдання кримінального провадження, передбачені ст. 2 КПК України.
Таким чином встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Крім цього, останній може ознайомитись з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 220 КПК України та дізнатись анкетні відомості, місце проживання потерпілого, осіб які були понятими під час проведення слідчих та інших процесуальних дій, а також інших невстановлених осіб, які були очевидцями події та впливати з метою зміни останніми їх показів.
ОСОБА_5 після вчинення кримінального правопорушення міг передати ще не встановленні досудовим розслідуванням докази іншим особам, які в подальшому можуть бути свідками у кримінальному провадженні та показання яких можуть мати суттєве значення у кримінальному провадженні.
Також не встановлені й інші свідки, які можуть бути в подальшому допитані у кримінальному провадженні, відомості яких наразі не підлягають розголошенню.
З огляду на викладене, враховуючи те, що усі свідки не допитані на стадії судового розгляду, а також те, що судом сприймаються показання свідків, потерпілого лише безпосередньо на стадії судового розгляду, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Крім цього, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжувати вчиняти інші злочини.
Про наявність зазначеного ризику свідчить та обставина, що підозрюваний на даний час офіційно не працевлаштований, не має засобів для існування, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який дає підстави вважати, що підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, у сфері злочинів проти власності.
Та обставина, що підозрюваному інкримінується вчинення кримінального правопорушення з корисливих мотивів через відсутність у нього коштів свідчить про наявність ризику вчинення ним інших корисливих кримінальних правопорушень з метою забезпечення власного проживання.
Таким чином встановлено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
На даний час, в ході досудового розслідування встановлено, що обрати (застосувати) до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід менш суворий ніж тримання під вартою неможливо, оскільки будь який інший запобіжний захід об'єктивно не стримуватиме ОСОБА_5 від вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку.
Підозрюваному ОСОБА_5 не може бути обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він не буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано домашній арешт, бажання продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки він безперешкодно зможе спілкуватись з іншими особами (за допомогою стільникового зв'язку або за допомогою спілкування через мережу Інтернет), включаючи потерпілого у даному кримінальному провадженні, який на даний час допитаний органом досудового розслідування, та не допитаний у суді, а також продовжувати вчиняти злочини у сфері недоторканості права власності інших осіб.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного у зв'язку з відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання, враховуючи особу підозрюваного, тяжкість вчинення злочину та його характер, відсутність будь-якого каяття з боку підозрюваного по відношенню до вчинених ним діянь, не може бути до нього застосоване у зв'язку з тим, що такий вид запобіжного заходу жодним чином не забезпечить виконання ним обов'язків підозрюваного у кримінальному провадженні.
Таким чином, застосувати (обрати) відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, не можливо, оскільки жодний з них жодним чином не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не забезпечить утримання останнього від вчинення дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а зазначені дії, в разі її вчинення може непоправно зашкодити досудовому розслідуванню, встановленню істини у справі, та унеможливить зібрання достатньої кількості доказів для подальшого доведення її вини у суді.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до не раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкцією ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді тримання під вартою строком від 7 до 10 років, тобто вказаний злочин відноситься до тяжких корисливих злочинів, верхня межа санкції якої перевищує десять років.
Вказані обставини надають стороні обвинувачення належні підстави клопотати перед слідчим суддею про обрання відносно ОСОБА_5 максимального запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні у випадку вчинення злочину, із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Всі вищезазначені обставини свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, тому з метою попередження ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч.1 ст. 177 КК України, існує необхідність у продовженні застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та наявність ризиків, слідчий просив застосувати відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12026162510000349 від 24.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без альтернативи внесення застави в межах строку досудового розслідування.
Прокурор та слідчий клопотання підтримали з підстав, зазначених у ньому.
Підозрюваний та його захисник заперечили проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на його необґрунтованість та просили визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Згідно із ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
У силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно практики ЄСПЛ, «для обґрунтованої підозри у значенні пп. с п. 1 ст. 5 Конвенції потрібно, щоб можна було розумно вважати, що зазначені обставини охоплюються однією із статей КК, які визначають злочинну поведінку. Саме тлумачення фактів має бути розумним і враховувати усі елементи правопорушення. Закон, яким визначається правопорушення має відповідати вимогам визначеності та передбачуваності.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що під час судового засідання доведені конкретні обставини, які свідчать про вірогідну причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, підозру в якому йому висунуто.
Ступінь доведеності підозри, обвинувачення на цьому етапі провадження не є обставиною, що впливає на обрання запобіжного заходу, оскільки встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, (п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України).
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують вищезазначені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків.
Крім того, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Крім того, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя враховує, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.
Прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо доказів, які свідчать, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Стороною захисту не надано доказів, які перешкоджають застосуванню до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначати, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.05.2026 року, включно.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначати.
Строк дії ухвали слідчого судді обчислюється з 25.03.2026 року з моменту проголошення та припиняє свою дію 23.05.2026 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м.Одеси до Одеського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: