Справа № 522/2788/26
Провадження № 1-кс/522/1584/26
26 березня 2026 року місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162470000921 від 04.06.2025 року, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Запорізької області, Запорізького району, смт. Кушугум, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця військової служби військової частини НОМЕР_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, також будучи обізнаним із положеннями Розділу ІХ Кримінального кодексу України, яким передбачено кримінальну відповідальність за злочини проти громадської безпеки, а також, з тим, що відповідно до додатку № 1, затвердженого пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, вчинив умисний злочин у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.
Так, незважаючи на вимоги вищевказаних нормативних актів, ОСОБА_5 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, достовірно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного одержання бойових припасів, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого Законом дозволу, у порушення вищевказаних вимог, що порушує правила придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання зброї, маючи протиправний умисел направлений на незаконне зберігання з метою подальшого незаконного збуту для отримання грошової винагороди, незаконно придбав у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 19 червня 2025 року, та в невстановлений спосіб, корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпус ручної осколкової гранати GHO-1 та запал AF11, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів, тим самим, придбав бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
Продовжуючи далі свої злочинні дії ОСОБА_5 , незаконно придбаний корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпус ручної осколкової гранати GHO-1 та запал AF11, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де почав їх незаконно зберігати, з метою подальшого незаконного збуту за грошову винагороду.
В подальшому ОСОБА_5 , 19 червня 2025, в невстановлений час, знаходячись у невстановленому місці попередньо домовився із ОСОБА_7 , щодо збуту останньому корпусу ручної осколкової гранати Ф-1 та запалу УЗРГМ, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпусу ручної осколкової гранати GHO-1 та запалу AF11, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів за грошову винагороду у сумі 14000 гривень НБУ.
Продовжуючи далі свої злочинні дії, 20 червня 2025 року, приблизно о 09 годин 20 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи на території автовокзалу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно придбаний корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпус ручної осколкової гранати GHO-1 та запал AF11, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, з корисливих мотивів, збув шляхом продажу за 14000 гривень НБУ корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів, та корпус ручної осколкової гранати GHO-1 та запал AF11, які при конструктивному з'єднані поєднанні утворюють ручну осколкову гранату GHO-1, яка належить до бойових припасів, громадянину ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у придбанні, зберіганні, носінні, збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор в судовому засіданні просить задовольнити клопотання.
Підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання слідчого.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, його захисника, а також вислухавши думку прокурора, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
30.12.2025, о 11 годині 58 хвилин, ОСОБА_5 затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення в порядку, передбаченому ст. 615 КПК України.
31.12.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 лютого 2026 року визначена суми застави: 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
У той же час, строк досудового розслідування кримінального провадження постановою керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 від 24.02.2026 продовжено до трьох місяців, тобто до 28.03.2026.
26.02.2026 винесено ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_4 про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 26 лютого 2026 до 28 березня 2026 включно, в межах строку досудового розслідування, визначена суми застави: 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Закінчити досудове розслідування у строк протягом 3 (трьох) місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, неможливо, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення за результатами досудового розслідування необхідно виконати наступне: отримати висновок експертизи за експертною спеціальністю 7.2 «Дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення, акустичних сигналів та середовищ, яка були призначена 11.03.2026 року; отримати висновок експертизи за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів, яка була призначена 11.03.2026 року; отримати тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться в операторів телекомунікації ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; підготувати та вручити ОСОБА_5 повідомлення про підозру в остаточній редакції; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; вручити обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику; виконати інші слідчі (розшукові) дії необхідність в яких виникне в ході розслідування.
На даний час у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризиком можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та розуміючи, що за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, таким чином останній перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , у значній мірі підтверджується показами свідків, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України, щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1,2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 за місцем несення служби характеризується незадовільно, на теперішній час не має постійного джерела доходу.
Крім того, у зв'язку із військовою агресією збройних сил Російської Федерації та впровадженням на території України воєнного стану, відповідно до рішення Верховного головнокомандувача №64/2022, вказані ризики лише збільшились, оскільки повсякденний уклад цивільного способу життя порушений, що лише сприятиме можливим спробам підозрюваного переховатися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні; його перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином - ускладненню проведенню процесу, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, у розумні строки, у зв'язку із намаганням уникнути кримінальної відповідальності, тобто, у даному випадку, враховуючи положення ст. 183 КПК України, є виправданим застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК, оскільки застава має забезпечити виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави при невиконанні цих обов'язків.
Враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця Стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що цей запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що фактично останній не має визначеного місця мешкання в м. Одесі.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, а тому вважаю, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176-178, 193, 194, 197, 199 КПК України,
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 25.05.2026 року включно, із визначенням суми застави у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень на підставі ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31.12.2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
26.03.2026