Справа № 522/21798/21
Провадження № 2/522/1763/26
17 березня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є., Гудзюк Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання застави припиненою, зустрічним позовом ОСОБА_3 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 ОСОБА_4 , третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування про визнання зобовязань прпининеними,
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року було відкрито провадження у цивільній справі №522/21798/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.
01 березня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом, в якому просив заставу за договором застави транспортних засобів від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за номером в реєстрі 420, визнати припиненою.
В судовому засіданні, яке відбулося 01.04.2025 року, судом було вирішено залучити до участі у справі в якості співвідповідача спадкоємця померлого ОСОБА_5 неповнолітнього ОСОБА_2 та в якості його законного представника його матір ОСОБА_3 .
10.06.2025 року ОСОБА_3 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом, в якому просила зобов'язання, яке виникло на підставі договору позики, укладеному 18.04.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , визнати таким, що припинилося; заставу за договором застави транспортного засобу від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за номером в реєстрі 425, визнати припиненою.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в особі його законного представника ОСОБА_3 , який є спадкоємцем за законом за померлим ОСОБА_5 , як до майнових поручителів померлого ОСОБА_6 , який за договором позики від 18.04.2016 року отримав від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 1635497,70 грн., що за офіційним курсом НБУ щодо іноземних валют на момент укладання цього договору складало 64200 доларів США, і на день смерті не повернув їх.
Вимоги ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави обґрунтовані договором застави транспортного засобу від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим номером 425, та договором застави транспортних засобів від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим номером 420.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір позики від 18.04.2016 року, за яким ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 1635497,70 грн., що за офіційним курсом НБУ щодо іноземних валют на момент укладання цього договору складало 64200 доларів США.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 20.08.2018 року, актовий запис №8814.
Спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_6 стали його батько ОСОБА_5 та неповнолітній син померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Неповнолітній ОСОБА_2 прийняв спадщину за своїм померлим батьком згідно з п. 4 ст. 1268 ЦК України.
ІНФОРМАЦІЯ_4 батько померлого ОСОБА_6 . ОСОБА_5 звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою за №171 про відмову від належної йому частки спадкового майна, яке залишилося після смерті його сина ОСОБА_6 , на користь рідного брата спадкодавця ОСОБА_4 , спадкоємця другої черги.
В цей самий день ОСОБА_4 подав до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі заяву за №172 про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 .
На підставі цієї заяви 07.02.2019 року була заведена спадкова справа №75л/2019 до майна померлого ОСОБА_6 .
Да складу спадкового майна за померлим ОСОБА_6 увійшли часток квартири АДРЕСА_1 . Іншого майна за померлим ОСОБА_6 не залишилося, що підтверджується матеріалами спадкової справи №75л/2019.
При цьому частка указаної квартири успадкована ОСОБА_4 за його померлою матір'ю ОСОБА_7 , яка разом з ОСОБА_6 були власниками указаної квартири в рівних частках, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одеса 24.05.2022 року, реєстровий №8-87.
Під час життя ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1 загальною площею 46,2 кв.м., в якій отримав у спадщину ОСОБА_2 за своїм померлим батьком, а якої отримав у спадщину ОСОБА_4 за своєю померлою матір'ю ОСОБА_7 , була передана в іпотеку ОСОБА_8 на підставі іпотечного договору від 07.07.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. за реєстровим номером 4179.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
За статтею 23 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої статті 23 вказаного Закону не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.
У цій справі Конституційний Суд України зазначив, що положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення позики входять до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків її повернення чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Отже, положення статей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема, і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою.
За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Тобто з моменту державної реєстрації іпотеки на підставі іпотечного договору від 07.07.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. за реєстровим номером 4179, у кредитора померлого ОСОБА_6 ОСОБА_9 виник пріоритет права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2022 року у справі № 522/8562/19 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, укладеним померлим ОСОБА_6 , була затверджена мирова угода, за умовами якої ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , інтереси якого представляла його мати ОСОБА_3 , які є боржниками за договором позики та іпотекодавцями за договором іпотеки, укладеними під час життя померлого ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , прийняли на себе зобов'язання з повернення ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 17518,84 доларів США.
За умовами затвердженої судом мирової угоди ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , інтереси якого представляла його мати ОСОБА_3 , зобов'язалися у встановленому законом порядку відчужити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,2 кв.м, та за рахунок отриманих від продажу цієї квартири грошових коштів розрахуватися з ОСОБА_9 .
Указана ухвала набрала законної сили; сторонами у справі та/або третіми особами, які не були її учасниками, не оскаржувалась.
Про указані обставини зазначено в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2022 року у справі №522/13399/18, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 заборгованості в сумі 4019989, 48 гривень, з яких 3409900 гривень сума заборгованості за договором позики від 30.03.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 і померлим ОСОБА_6 , посвідченим нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за номером в реєстрі 406, 481727,76 гривень сума інфляційного збільшення, 128361,72 гривень 3% річних.
Указане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалось та набуло законної сили у встановлений законом строк.
Як вбачається з Висновку експерта №09/2023 судової оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі №522/21798/21 від 06.03.2023 року, оригінал якого є в матеріалах справи, вартість квартири АДРЕСА_1 на дату смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) складала 17464 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) доларів США.
При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2022 року у справі №522/8562/19, зобов'язалися виплатити ОСОБА_9 17518,84 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять доларів США 84 центи США) доларів США.
Тобто вартості квартири, якої перейшли у спадщину ОСОБА_2 за його померлим батьком, вистачає лише на погашення ОСОБА_9 частини боргу померлого, який також увійшов до спадкової маси.
Як вже зазначалося судом, іншого майна за померлим ОСОБА_6 не залишилося.
Статтею 607 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці відповідають за борги спадкодавця лише в межах вартості майна, одержаного в спадщину, і за відсутності чи недостатності спадкового майна грошове зобов'язання припиняється неможливістю виконання чи недостатністю спадкового майна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення на підставі ст. 607 ЦК України зобов'язання, яке виникло з договору позики від 18.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , неможливістю виконання через недостатність спадкового майна, що залишилося за померлим.
При цьому слід зазначити, що договір застави є акцесорним та не може існувати самостійно, оскільки виступає як додатковий договір, що має на меті забезпечити виконання основного зобов'язання, та припиняється разом з припиненням основного зобов'язання, яке він забезпечує.
Тобто припинення основного зобов'язання припиняє і право застави (ст. 593 ЦК України).
Так, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).
Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
З урахуванням викладеного, припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, яке виникло з договору позики від 18.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , призвело і до припинення застави як за договором застави транспортного засобу від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за номером в реєстрі 425, так і за договором застави транспортних засобів від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за номером в реєстрі 420.
Як вже зазначалося судом, згідно зі ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Аналогічні положення містить і Закон України «Про заставу».
Згідно з ч. 1 статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Частиною четвертою статті 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за договором позики за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні. При цьому новий боржник несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Зобов'язання заставодавця за договором застави повністю припиняється з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у разі, якщо спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за договором позики, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов'язання новим боржником.
Тобто на заставодавця, відмінного від позичальника, може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за договором позики у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди майнового поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі застави як згоди відповідати за виконання зобов'язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов'язанням.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 487/6529/15-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 629/4377/18, від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 та від 22 грудня 2021 року у справі № 310/5359/18.
Слід зазначити, що в своєму зустрічному позові, як і під час розгляду справи, ОСОБА_4 неодноразово зазначав, що не згоден відповідати за будь-якого іншого боржника, навіть якщо він є спадкоємцем його померлого брата ОСОБА_6 , а тому застава, яка виникла за договором застави транспортних засобів від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за номером в реєстрі 420, в будь-якому випадку припинилася.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.
Заставу за договором застави транспортних засобів від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за номером в реєстрі 420, визнати припиненою.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Зобов'язання, яке виникло на підставі договору позики, укладеному 18.04.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , визнати таким, що припинилося.
Заставу за договором застави транспортного засобу від 18.04.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за номером в реєстрі 425, визнати припиненою.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет застави відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення сладено 26.03.2026..
Суддя Р.Д. Абухін
17.03.26