Провадження № 1-кс/509/261/26
Справа № 509/398/26
26 березня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.-щі Овідіополь, клопотання користувача майна ОСОБА_3 про скасування арешту з майна,-
24 березня 2026 року, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області з клопотанням про скасування арешту, застосованого ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.01.2026 року з автомобіля ВАЗ 2121 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким постійно користується, що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_4 , посилаючись на те, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту вищевказаного майна, через те, що на сьогодні вказаний автомобіль оглянутий працівниками поліції з фіксацією протоколу огляду за адресою знаходження автомобілю на території відділу прикордонної служби : АДРЕСА_1 .
Заявник вказує, що вказаний автомобіль є єдиним транспортним засобом у його родині, завдяки якому він отримує дохід та користується ним в інтересах своєї сім?ї (доставка продуктів харчування, ліків та інше), в тому числі, щоб дістатися роботи.
Заявник в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву, в якій підтримав доводи свого клопотання про скасування арешту з майна, яке просив розглянути без його участі.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з?явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час ат місце судового засідання, причини неявки не повідомили, заяв про слухання клопотання за їх відсутності суду не надали.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у даному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави вважати, що вищезазначені вилучені речі відповідають критеріям речових доказів, а саме - є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що громадяни України в умовах дії правового режиму воєнного стану налагодили канал незаконного переправленій через Державний кордон України повз встановлених пунктів пропуску осіб чоловічої статі призовного віку, які не мають законних підстав для виїзду за кордон.
На підставі вказаного повідомлення 11.12.2025 р. відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162380000607 від 11.12.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудове розслідування по вказаним матеріалам кримінального провадження проводиться старшим слідчим СВ відділення поліції №1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 за процесуального керівництва прокурора Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_6 .
Протоколом огляду місця події від 19.01.2026 р. виявлено та вилучено автомобіль марки ВАЗ 2121 білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію т/з № НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , та перебуває в користуванні ОСОБА_3 , який являється засобом вчинення кримінального правопорушення, та який, в подальшому, було поміщено на територію відділу прикордонної служби за адресою: АДРЕСА_1 .
22.01.2026 р. слідчим суддею Овідіопольського районного суду Одеської області винесено ухвалу про накладення арешту на належний мені автомобіль, вилучений працівниками поліції в ході проведення огляду 19.01.2026 р.
В ході проведення досудового розслідування працівниками поліції був проведений огляд автомобіля в повному обсязі та зафіксовано в протоколі огляду та додатках до нього, після чого залишено автомобіль за вищевказаною адресою.
На даний час автомобіль марки автомобіль марки ВАЗ білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , являється одним транспортним засобом у родині ОСОБА_3 в якості перевезення різної продукції для його родини, дістатися до місця роботи, яка є основним доходом для сім'ї заявника, так як його сім'я проживає далеко від міста, необхідно мати транспортний засіб для здійснення перевезення та доставки різної продукції та ліків для його сім'ї.
Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Таким чином, суд розглянувши дане клопотання, з урахуванням положень ч.ч. 2,4 ст. 170 КК України, вважає необхідним задовольнити клопотання.
Керуючись ст. 174 КПК України, -
1.Клопотання користувача майна ОСОБА_3 про скасування арешту з майна - задовольнити ;
2.Скасувати арешт, застосований ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.01.2026 року з автомобіля ВАЗ 2121 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_4 , та зберігається на території відділу прикордонної служби : АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1