Справа № 521/22280/20
Номер провадження:1-кп/521/500/26
02 лютого 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
при судовому розгляді, у режимі відеоконференції, кримінального провадження №521/22280/20 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Росіянівка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
На розгляді колегії суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ще на 60 днів. Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, знищення, приховування або спотворення речей та документів, незаконного впливу на учасників кримінального провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки, на думку захисника, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені стороною обвинувачення, вони втратили свою актуальність, надала суду письмові заперечення.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку своїх захисника.
Представники потерпілого - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен окремо, підтримали клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, вислухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби строком на 60 днів. При цьому суд виходить з наступного.
Стаття 331 КПК України закріплює, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Також, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, строк запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту, встановлений ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.12.2025 року, спливає 22.02.2026 року, закінчити розгляд кримінального провадження з постановленням судового рішення до вказаної дати неможливо з об'єктивних причин.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частина 1 ст. 177 КПК України закріплює, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст. 177 КПК України закріплює, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від суду, знищення, приховування або спотворення речей та документів, незаконного впливу на учасників кримінального провадження та перешкоджання кримінальному провадження іншим чином.
Колегія суддів вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.\
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Зокрема, на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який є тяжким, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, колегія суддів вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Показання свідків мають суттєве значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. В умовах зацікавленості обвинуваченого у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо або використовуючи зв'язки з іншими особами, впливати на свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення, погрози тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Аналізуючи вказані стороною захисту доводи щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що на даній стадії відсутні обґрунтовані підстави для зміни запобіжного заходу із домашнього арешту в нічний час доби на більш м'який запобіжний захід, оскільки ще триває судовий розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити інший, більш м'який запобіжний захід.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів також враховує наступні обставини: міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність постійного місця проживання на території Одеської області, та те, що останній є раніше не судимим та офіційно працевлаштованим.
За вказаних підстав, суд вважає, що продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби відносно обвинуваченого ОСОБА_6 буде достатнім та необхідним для належної поведінки останнього і таким, що зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш суворого запобіжного заходу на даний час, під час розгляду клопотання, судом не встановлено.
При цьому, суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 314-316 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити.
Продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці (60 днів), тобто до 03.04.2026 року включно, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години до 06 години наступного дня.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки строком на два місяці (60 днів), передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, у якому він повинен відбувати домашній арешт без дозволу суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт чи документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
4) утримуватись від спілкування з потерпілими і свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_10
Судді
ОСОБА_11 Засядьвовк