Справа № 521/18075/24
Номер провадження:1-кп/521/891/26
26 січня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
при підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні №521/18075/24 щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця Автономної Республіки Крим, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
Хаджибейським районним судом міста Одеси розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті.
У судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_7 було заявлено клопотання про зміну застосованого відносно останнього запобіжного заходу у вигляді застави, на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та повернення застави заставодавцю.
Своє клопотання захисник мотивував тим, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України на теперішній час втратили свою актуальність, обвинувачений ОСОБА_5 не ухиляється від явки до суду та всі покладені на нього процесуальні обов'язки виконує, тому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є цілком достатнім для досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника.
Захисник ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , кожен окремо, також підтримали клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Прокурор ОСОБА_3 просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зникли та не зменшились.
Розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та повернення застави заставодавцю, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника, з наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Одеси від 12.04.2024 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 гривень.
13.04.2024 за обвинуваченого була внесена застава, та з моменту її внесення, на ОСОБА_5 покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, строк дії яких у подальшому було продовжено ухвалою слідчого судді до 11.10.2024 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Метою застосування запобіжних заходів, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК та їх зменшення чи зникнення з часу останнього продовження строку дії, то суд не може погодитися із вказаним.
Зокрема, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у випадку визнання його винним, а саме те, що останній обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, є корупційним злочином, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України). Можливість суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
При оцінці даного ризику, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Також, суд враховує законодавчі особливості притягнення до відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення, необхідність допиту свідків на стадії судового розгляду, у зв'язку з чим констатує, що на момент розгляду клопотання захисника ОСОБА_7 ризики, встановлені судом раніше, не досягли того ступеню, який дозволяв би суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та повернути заставу заставодавцю.
При цьому, не можуть бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу належна процесуальна поведінка обвинуваченої, яка фактично забезпечуються саме мірою та обмеженнями запобіжного заходу.
Будь - яких підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у суді не встановлено, так як ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати.
Таким чином, захисником у судовому засіданні недостатньо обґрунтовано клопотання про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м'який, а посилання на належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків не може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу та повернення застави заставодавцю, тому в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 315, 369-372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому із застави на особисте зобов'язання з поверненням суми застави заставодавцю, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_10