Справа153/1852/25
Провадження2/153/699/25-ц
"24" березня 2026 р. м.Ямпіль
у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.
сторони та інші учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Снітко В.А., відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Коваленко М.В.,
розглянувши цивільну справу №153/1852/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Міністерства оборони України, про встановлення факту, який має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом. Вказала, що їй необхідно встановити факт який має юридичне значення, а саме те, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_5 , з яким вона проживала однією сім'єю до дня його смерті з метою отримати відповідної соціальної гарантії від Держави, яка виплачуються членам сім'ї, іншим близьким родичам у разі загибелі військовослужбовця, а також оформлення спадкових прав після смерті спадкодавця. Позивач звертає увагу суду, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області встановлено факт, який має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Донецькій області, постійно починаючи з 2021 року проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1 . Коли рішення суду про встановлення факту їхнього спільного проживання набрало законної сили вона подала до відповідних органів всі документи, які підтверджували факт спільного проживання як чоловіка та дружини маючи на меті отримати кошти та соціальні гарантії від Держави. В чому їй було відмовлено, і повідомлено згідно листа від ІНФОРМАЦІЯ_4 , що згідно з протоколом №27/д від 21.03.2025, комісією Міністерства оборони України прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання щодо призначення одноразової грошової допомоги. Також ОСОБА_1 з вказаним листом, направлено копію Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 березня 2025 року №27/д, в якому зазначено, що в редакції ст.16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чинній на дату смерті військовослужбовця вказано, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один з подружжя, який не одружився в друге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого, (померлого). Також, у витязі роз'яснено, що утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», або згідно ч.1 ст.31 згаданого Закону. Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для нього постійним і основним джерело засобів для існування. Отже, враховуючи вищевикладене у ОСОБА_1 виникли підстави звернутись до суду з вказаною позовною заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, а саме її перебування на утримані колишнього чоловіка, так як встановлення факту породжує для неї виникнення права на отримання грошової допомоги в зв'язку з загибеллю військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби. ОСОБА_1 вказує, що сам факт спільного проживання при умові того, що вона ніде не працювала, та те, що вона являється інвалідом ІІ групи з дитинства де вказано, що її протипоказана важка фізична праця, уже підтверджує і факт її перебування на утриманні чоловіка. Також позивач вказує, що вона дійсно перебувала на повному утриманні ОСОБА_5 , так як у неї були відсутні інші джерела доходів, крім допомоги померлого. Вказана допомога була її постійним і основним джерелом засобів до існування та носила постійний характер, вона не була одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий як чоловік взяв на себе обов'язок щодо утримання члена сім'ї. Також, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, увесь час, постійно допомагав їй матеріально. Позивач звертає увагу суду на те, що вона отримувала пенсію в зв'язку з інвалідністю, однак враховуючи стан її здоров'я, необхідність лікування та утримання житла, мала потребу в утриманні з боку чоловіка і надана ним допомога була для неї хоча і не єдиним, однак постійним і основним джерелом засобів до існування. Також, встановлення юридичного факту буде сприятиме реалізації її прав як особи, яка перебувала на утримані ОСОБА_5 , який був військовослужбовцем та загинув. В зв'язку з вище викладеним, просить суд встановити факт, що вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_5 , який загинув під час участі в бойових діях ІНФОРМАЦІЯ_3 в Донецькій області в період часу, починаючи з 2021 року по день смерті останнього.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просить позовну заяву задовольнити, так як їй необхідні кошти на закінчення ремонту, а також на лікування. Вказала, що вони з ОСОБА_5 проживали разом, вона ніде не працює, так як у неї рідкісна хвороба, а він працював спочатку не офіційно, а пізніше у ПП «Мороз» офіційно. За спільні кошти купляли продукти, дітям одяг, робили ремонт, батьки купили їм будинок, який належить її матері. Зазначила, що поховання ОСОБА_5 здійснювала його мати. Зазначила, що вона отримує пенсію в сумі 3200 грн. та соціальну допомогу на дітей в сумі 6800 грн. Встановлення факту їй потрібно щоб отримати кошти в зв'язку з загибеллю та втратою годувальника для закінчення ремонту.
Представник позивача адвокат Снітко В.А., який діє на підставі Ордеру серії АВ №1189805 від 09.02.2026 заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Вказав, що позивач встановила факт спільного проживання однією сім'єю разом з співмешканцем. Просить встановити факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_5 , так як вони проживали однією сім'єю, мали один бюджет, використовували спільні кошти, і це було підставою звернення до суду. Позивач являється інвалідом другої групи, отримувала пенсію та допомогу на дітей, а ОСОБА_6 працював не офіційно, мав мінливий нестабільний дохід, лише пізніше був працевлаштувався офіційно до ПП «Мороз», інших офіційних місць роботи він не мав, всі зароблені кошти були спрямовані на утримання позивачки та сім'ї.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день та час його проведення повідомлявся належним чином - судовою повісткою із рекомендованим повідомленням, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло. У відповідності із ч.1 ст.223 та п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України суд має підстави для розгляду справи у відсутність відповідача ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнала, просить суд в їх задоволенні відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Коваленко М.В., який діє на підставі Ордеру серії АВ №1259204 від 22.12.2025 у судовому засіданні вказав, що відповідач позов не визнає, а саме заперечує факт утримання ОСОБА_7 покійним ОСОБА_5 категорично, так як ОСОБА_6 свого житла, заробітку не мав. Фактично ОСОБА_8 приютила ОСОБА_6 , фактично взяла його на своє утримання, також позивачем не заперечується, що ОСОБА_6 ніде не працював, а перебивався випадковими заробітками, навіть свою рідну дитину він не утримував, не надавав будь-якої матеріальної допомоги, тому що він не мав коштів. А ОСОБА_9 з ОСОБА_10 вели аморальний спосіб життя, зловживали спиртним і мови чи доказів не може бути, що покійний ОСОБА_11 утримував ОСОБА_12 . Кошти відповідно до постанови виплачуються дітям, батькам, дружині загиблого, отже ОСОБА_2 категорично заперечує проти задоволення позову.
Відповідач малолітній ОСОБА_4 в одному із судових засідань вказав, що він проживав з бабкою в Щуринці, та знаходився в інтернаті, батько до нього не приїжджав і нічого не передавав.
Представник відповідача Міністерства оборони України у судове засідання не з'явився, 26 січня 2026 року за вхід.№441 подав до суду відзив на позовну заяву. Вказав, що у задоволені позову до Міністерства оборони України необхідно відмовити, розгляд справи здійснювати без участі представника Міністерства оборони України. Зазначивши, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на її отримання. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи. Право на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця (п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; пункт 1.4 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців ЗСУ в період дії воєнного стану затвердженого наказом МО України від 25.01.2023 №45). Аналогічні висновки містяться у пунктах 15, 16, 17 постанови Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №140/4695/22. Вказавши, що при вирішенні питання про наявність в особи права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає закон, чинний на момент виникнення права на отримання такої допомоги. Отже, Закон №2011-ХІІ слід застосовувати у редакції від 03.08.2023. Відповідно до ст.16, 16-1 Закону №2011-ХІІ у редакції від 03.08.2023, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві. У зазначених випадках право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Відповідно до ст.30 Закону №2262-ХІІ (у редакції від 26.10.2022), право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби; дід і бабуся при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Відповідно до ст.31 Закону №2262-XII (у відповідній редакції) члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Вказав, що перебування особи на утриманні досліджував Верховний Суд, який у постанові від 13.01.2021, ухваленій у справі №592/17552/18 зазначив, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім наданої допомоги. Якщо крім допомоги, що надавалася, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, годувальник взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Отже, основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку годувальника та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №210/343/19, від 22.05.2019 у справі №520/6518/17 від 27.06.2018 у справі №210/2422/16-ц. Також представник відповідача вказує, що Міноборони неналежний відповідач, а саме основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. У даній справі спір може виникнути лише між суб'єктами отримання передбачених законом виплат (одноразової грошової допомоги), яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Відповідно, між позивачем та Міноборони такого спору бути не може, оскільки Міноборони не є суб'єктом отримання одноразової грошової допомоги (п.106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18.01.2024 у справі №560/17953/21). Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, представник відповідача вказує, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у даній справі. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц. від 05.05.2019 у справі №554/10058/17. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволені позову. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №522/11722/21(провадження №61-12248 св23). В зв'язку з вище викладеним представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити.
Заяви, клопотання: клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Коваленка М.В. про витребування доказів (а.с.53-59); клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Коваленка М.В. про виклик та допит свідків (а.с.60), клопотання позивача про виклик та допит свідків в судовому засіданні (а.с.62-68) заява представника головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (а.с.94-101), відзив (103-105), клопотання представника відповідача адвоката Коваленко М.В. про оголошення перерви у судовому розгляді, у зв'язку із наданням йому строку для підготовки до судових дебатів.
Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 23.12.2025 (а.с.39-41), закриття підготовчого судового засідання, виклик свідків, витребування доказів та призначення справи до судового розгляду на 26.01.2026 (а.с.70-73), оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку із неявкою свідків, задоволення клопотання представника відповідача адвоката Коваленко М.В. про оголошення перерви у судовому засіданні для надання йому строку для підготовки до судових дебатів та оголошення у зв'язку із цим перерви, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами та без виходу суду до нарадчої кімнати.
Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку:
Із показів свідка ОСОБА_13 даних нею у судовому засідання судом встановлено, що вона являється знайомою ОСОБА_14 . Вказує, що позивача знає з дитинства, також повідомляє, що ОСОБА_15 проживала з Володею громадянським шлюбом. Також покійний ОСОБА_6 неодноразово возив доньку ОСОБА_15 в дитячий садок та працював на складі. Після загибелі Володі сповіщення прийшло дружині ОСОБА_16 , а поховання було від мами. Більше її нічого не відомо.
Із показів свідка ОСОБА_17 даних нею у судовому засідання судом встановлено, що вона являється сусідкою позивача. Вказує, що ОСОБА_9 проживала з ОСОБА_11 два роки, він працював, діти ОСОБА_15 дуже любили ОСОБА_6 . Останній час він працював в магазинні «Мороза», кошти витрачав в сім'ю. Вони тримали спільне господарство? кози, курчата, робити ремонт в будинку їм допомагали батьки ОСОБА_15 . ОСОБА_6 був на війні і загинув. Знає, що ОСОБА_9 є особою з інвалідністю, вона не працює, а ОСОБА_11 працював.
Із показів свідка ОСОБА_18 даних нею у судовому засідання судом встановлено, що позивач являється її рідною племінницею. Вказала, що ОСОБА_19 проживала з ОСОБА_20 два роки, хотіли розписатися. Розповідали їй, що в них є господарство, будинок, вони будували своє життя. ОСОБА_21 дуже любив дітей ОСОБА_15 , особливо ОСОБА_22 доньку ОСОБА_23 , дітей не ображав. ОСОБА_11 працював по підробітках в місті Ямполі та в магазині будівельних матеріалів ПП «Мороза» близько місяць чи півтора, і в рахунок зарплати брав будівельні матеріали, також їм допомагали батьки ОСОБА_23 щодо ремонту будинку. ОСОБА_11 повідомляв їй, що всі кошти йдуть в сім'ю. ОСОБА_11 забрали на війну, пізніше прийшла похоронка до ОСОБА_24 , а поховання було від матері ОСОБА_25 .
Із показів свідка ОСОБА_26 даних ним у судовому засідання судом встановлено, що він являється батьком позивачки. Вказав, що ОСОБА_21 жив з донькою два роки, він працював, ремонти робив, утримував ОСОБА_27 , бо дочка особа з інвалідністю. Також ОСОБА_11 утримував ОСОБА_27 і дітей як міг. ОСОБА_11 працював у ПП « ОСОБА_28 » офіційно і були в нього тимчасові заробітки, у ОСОБА_28 зарплату ОСОБА_21 забирав будівельними матеріалами, багато по ремонту ОСОБА_6 робив сам, а вони з дружиною допомагали їм коштами, а також він підвозив будівельні матеріали дітям. Пізніше ОСОБА_11 забрали служити, кошти він передавав ОСОБА_23 . Зазначив, що донька ОСОБА_9 інвалід дитинства, отримує пенсію, а також допомогу на дітей. Їм цих коштів вистачало. Зазначив, що сповіщення про загибель прийшло ОСОБА_23 , але поховання було в ОСОБА_29 , мати хоронила ОСОБА_30 .
Із показів свідка ОСОБА_31 даних нею у судовому засідання судом встановлено, що вона є матір'ю позивача. Вказала, що в ОСОБА_15 встановили рідкісний діагноз, вона є інвалідом з дитинства 2 групи, їй було заборонено народжувати дітей, але в неї є троє дітей, внаслідок чого вона не може працювати, тільки дрібну роботу. Вказала, що дочка з ОСОБА_11 проживала майже два роки, ОСОБА_6 працював у ПП « ОСОБА_28 », в рахунок зарплати брав будівельні матеріали, меблі кухонні купили, тримали господарство, яким займався тільки ОСОБА_6 , ну і вона з чоловіком помагали коштами і чим могли. ОСОБА_23 на даний час потрібна допомога на лікування, бо вони як батьки вже пенсіонери. ОСОБА_19 отримує пенсію у сумі 3200 грн. а ОСОБА_21 приносив по 7000 грн., ОСОБА_32 пенсії не вистачає навіть на вітаміни. А ОСОБА_6 і яблука, малину збирав, постійно шукав підробітки, також працював у ПП «Мороза». Сповіщення про загибель прийшло до ОСОБА_23 , вони поїхали до ОСОБА_33 матері ОСОБА_6 і повідомили її, після чого мама сказала, хоронити від ОСОБА_23 , але пізніше подзвонив воєнком і сказав ОСОБА_23 «ти ніхто все вирішує мати ОСОБА_25 » і хоронила мама. Будинок, в якому проживали ОСОБА_9 та ОСОБА_11 належить їй, але ОСОБА_6 його вибрав щоб придбати, у ОСОБА_23 з ОСОБА_6 коштів не було, а вона з чоловіком домовилась, що кошти за будинок батьки будуть виплачувати частками, також вони як батьки допомагали їм фінансово. Також, зазначила, що ОСОБА_9 з ОСОБА_11 хотіли укласти шлюб, але у ОСОБА_25 не було рішення про розлучення, як почав він шукати виявилося, що у нього є дитина. ОСОБА_6 на телефон прийшла заборгованість по аліментам. Коли ОСОБА_34 забрали в армію, і коли прийшла зарплата як військовослужбовця, то виконавча служба всі кошти забрала за борги по аліментам, Олі нічого. Вказала, шо пам'ятник на кладовищі ОСОБА_11 встановлений, але не знає ким.
Із показів свідка ОСОБА_35 даних нею у судовому засідання судом встановлено, що вона є начальником служби у справах дітей Ямпільської міської ради, відповідач ОСОБА_36 є опікуном чотирьох дітей. Вказала, що в 2022 році до них у службу почали поступати дзвінки від сусідів про неналежне виконання батьківських обов'язків позивачем, люди жалілися, що там постійні п'янки, гулянки, діти ходять не доглянуті. Приїхавши на обстеження літом, саме в когось з дітей було день народження, вони тільки недавно придбали будинок, це було зрозуміло, так як в одній з кімнат ще були речі попереднього власника. Позивач і покійний на той час були дома в нетверезому стані, до їхнього візиту (служби) вони віднеслися агресивно, дівчата знайшли захований алкоголь. Під час обстеження умов проживання, у кімнаті, де були діти, була відсутня постільна білизна, на ліжках накидані речі і діти спали в цім безладі, самі діти були в неохайному стані, продукти харчування були в недостатній кількості, на прибудинковій території був безлад, антисанітарія, їм дали термін на усунення цих недоліків. Через деякий час вони приїхали обстежити умови проживання, але їх не впустили до будинку. Зазначила, що після загибелі ОСОБА_11 їй зателефонували з військомату і повідомили, що у загиблого є син. Звернувшись до ОСОБА_2 , вона відразу погодилась і вони спільно поїхали в село Джулинка і забрали дитину ОСОБА_4 (сина загиблого), мати дитини знаходиться в місцях позбавлення волі, а бабуся по маминій лінії теж зловживає спиртними напоями, дитина знаходилась в занедбаному стані. Вказала, що зі сторони батька ніяких фінансових надходжень не було, він сам перебивався тимчасовими заробітками. Зазначила, що ОСОБА_36 як мати здійснювала поховання ОСОБА_5 та встановлювала пам'ятник сама.
Із показів свідка ОСОБА_37 даних нею у судовому засідання судом встановлено, що вона є завідувачем відділення соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді, центру надання соціальних послуг Ямпільської міської ради. Вказала, що приїхавши до будинку позивача в цілях обстеження житлово-побутових умов, їх пустили в будинок, на той час жінка ( ОСОБА_9 ) з співмешканцем ( ОСОБА_5 ) випивали, бо в її дочки був день народження. Діти були в задовільному стані, в кімнаті, де були діти, було дуже брудно, не підметено, одяг розкинутий по кімнаті. На запитання чому в такому стані місця для дітей, жінка пояснити не могла. ОСОБА_27 попередили, що її будуть брати під соціальний супровід і дали термін на виправлення. Через деякий час, коли служби знову приїхали, їх не впустили до домоволодіння. Пізніше ОСОБА_27 викликали у відділення з документами для постановки на облік, ОСОБА_9 прийшла зі своєю матір'ю, обговоривши всі обставини, було вирішено, що вони самі все виправлять. На той час ОСОБА_9 отримувала кошти на дітей та пенсію близько 15000 грн. на місць.
Із копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 виданого 18.11.2019 та витягу з реєстру територіальної громади (а.с.8-9) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народилася в місті Ямполі Вінницької області, зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Із копії повторно виданого Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 24.04.2013 (а.с.10) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ямполі Ямпільського району Вінницької області народилася ОСОБА_38 , батьками якої записані: ОСОБА_26 та ОСОБА_39 .
Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 16.07.2005 (а.с.11) судом встановлено, що ОСОБА_40 зареєстрував шлюб із ОСОБА_41 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_42 ».
Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого 14.11.2013 (а.с.12) судом встановлено, що ОСОБА_43 зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 .
Із копії довідки серії АС №028164 виданої на ім'я ОСОБА_44 (а.с.13) судом встановлено, що ОСОБА_45 з 01 жовтня 2009 року є інвалідом з дитинства, інвалідність встановлена безтермінова.
Із копії пенсійного посвідчення серія НОМЕР_5 від 02.10.2013 (а.с.14) судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 грп. з дитинства, термін дії довічно.
Із копії довідки про доходи №6444224639103425 яка видана пенсіонеру ОСОБА_1 та довідки вих.№334/3428 від 14.05.2025 (а.с.15-16) судом встановлено, що сума пенсії за період з 01.08.2021 по 31.08.2023 складає 61592.20 грн., пенсію отримує по інвалідності (ІІ-група, інвалід з дитинства).
Із копії консультації лікаря-гематолога, обстеження 12.09.2022 та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №627 (а.с.17-19) судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до лікарів та з 31.03.2022 по 05.04.2022 знаходилась на консервативному лікуванні.
Із копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області №153/118/13-ц від 21.02.2013 (а.с.20) судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_46 та ОСОБА_47 розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_48 змінено на дошлюбне « ОСОБА_49 ».
Із копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області №153/451/16-ц від 12.05.2016 (а.с.21) судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_50 розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишено « ОСОБА_51 ».
Із копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області №153/1440/24 від 07.11.2024 (а.с.22-26) судом встановлено, що встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Донецькій області, постійно, починаючи з 2021 року проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1 , по день смерті останнього.
Із копій товарних чеків від 30.09.2022 та 01.01.2023 (а.с.27) судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_52 (Світ техніки) придбано товару (духовка, змішувачі, розетки, провід, вимикачі) на суму 9260 грн. Однак, ким придбано товар не вказано.
Із копій накладних №186 від 18.05.2022 та №232 від 30.06.2022 (а.с.27 на зворотній стороні) судом встановлено, що ОСОБА_1 придбала товар (перфоратор, дриль, зварювальний апарат) у ФОП ОСОБА_53 на загальну суму 7750 грн.
Із копій накладних №709 від 12.10.2022 та №723 від 03.03.2023 (а.с.28) судом встановлено, що ОСОБА_5 придбав товар (металопластикові вікна та двері, а також міжкімнатні двері) у ОСОБА_54 на загальну суму 23700 грн., (які не затвердженні печаткою чи свідоцтвом ПП).
Із копії накладної №197 на протязі 2022-2023(а.с.28 на зворотній стороні) судом встановлено, що від ПП « ОСОБА_55 » ОСОБА_5 відпущено товару (на ремонт та будівництво) на загальну суму 25127 грн.
Із копії витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №27/д від 21.03.2025 та супровідного листа (а.с.29-30) судом встановлено, що комісією МО України прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_56 .
Із витребуваної судом інформації з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за вхід.№143 від 08.01.2026 (а.с.94-97) судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію по інвалідності. З січня 2021 по 06 серпня 2023 всього отримала пенсії в сумі 74879.08 грн.
Із витребуваної судом інформації з Головного управління ДПС у Вінницькій області за вхід. №268 від 14.01.2026 (а.с.98-101) судом встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2021 по серпень 2023 отримувала з управління соціального захисту населення райдержадміністрації допомогу на загальну суму 272805.1 грн. ОСОБА_5 з лютого 2023 року по серпень 2023 року отримав дохід на загальну суму 97204.82 грн.
Позивач стверджує, що встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_5 , який був військовослужбовцем та загинув, має для неї юридичне значення, а саме з метою отримання відповідної соціальної гарантії від Держави, які виплачуються членам сім'ї, іншим близьким родичам у разі загибелі військовослужбовця.
Отже, для визначення можливості встановлення факту, про який просить позивач суду необхідно встановити, чи входить вона до кола осіб, що мають право на такі виплати згідно вимог, передбачених Законом України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', Законом України ''Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей'' та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Відповідно до ст.41 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' виплата одноразової грошової допомоги у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Згідно зі ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на 06.08.2023, тобто на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Відповідно до ч.1, 2 ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в частині осіб, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, також є відсильною до ст.16-1 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''.
Таким чином, системне тлумачення положень ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) та положень статей 30, 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім'ї за одночасного існування двох умов: вони є непрацездатними та вони перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Особи, які вважаються непрацездатними, вказані в ст.30 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а умови перебування на утриманні вказані в ст.31 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що вона перебувала на повному утриманні ОСОБА_5 , а також те, що допомога від ОСОБА_5 була для неї постійним і основним засобом для існування. Натомість, у матеріалах справи наявна інформація про роботу ОСОБА_5 з лютого 2023 року по квітень 2023 року у ПП ОСОБА_55 та несення служби в ЗСУ з липня 2023 року по серпень 2023 року, і отримання ним доходу у загальній сумі 97204,82 грн. (13400 грн.+83804,82 грн.). У той час, як позивач ОСОБА_1 за період спільного проживання із ОСОБА_5 (із січня 2021 року по 06 серпня 2023 року) отримала доходи (пенсія + соціальна допомога) на загальну суму 347684,18 грн. (74879,08 грн.+272805,1 грн.). Тобто, за період спільного проживання позивач ОСОБА_1 у 3,5 рази більше отримала дохід ніж ОСОБА_5 , і судом ставиться під сумнів її твердження про те, що вона перебувала на повному матеріальному утриманні ОСОБА_5 , і його дохід та утримання були єдиним засобом для неї для існування. Окрім того, такі твердження спростовуються показаннями свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_57 , які є батьками позивачки, які вказували, що також і матеріально і фізично допомагали у той період свої донці, тобто позивачці ОСОБА_1 . Жоден свідок, який був заявлений позивачем та допитаний у судовому засіданні не підтвердив факт перебування позивача ОСОБА_1 на повному утриманні ОСОБА_5 , свідки лише підтвердили факт їхнього спільного проживання, що й так встановлено рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 07.11.2024.
На думку суду, матеріалами справи підтверджено той факт, що позивач ОСОБА_1 перебувала на державному утриманні, так як отримувала пенсію та соціальну допомогу, однак жодним доказом не підтверджено факт перебувала позивача ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_5 .
А тому, із врахуванням вище викладеного, суд має підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку із їх не доведенням.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, тому понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Міністерства оборони України, про встановлення факту, який має юридичне значення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2026 року.
Головуючий Т. В. Гаврилюк