Справа № 933/118/26
Провадження № 1-кп/611/51/26
25 березня 2026 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:
секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинувачених: ОСОБА_4 (в режимі відеокнференції), ,
ОСОБА_5 (в режимі відеокнференції),
ОСОБА_6 (в режимі відеокнференції), ,
ОСОБА_7 (в режимі відеокнференції), ,
ОСОБА_8 (в режимі відеокнференції),
захисників: ОСОБА_9 (в режимі відеокнференції),
ОСОБА_10 (в режимі відеокнференції),
ОСОБА_11 (в режимі відеокнференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Барвінкове клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025050000000122 від 24.02.2025 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, громадянки України, на утримані маючої неповнолітню дитин, офіційно не працюючої, раніше не судимої, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, громадянина України, на утримані неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Золоті Пруди, Краматорського району Донецької області, громадянина України, на утримані неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Барвінкове, Ізюмського району Харківської області, громадянина України, на утримані має неповнолітню дитину, офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, громадянина України, на утримані неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, -
10 березня 2026 року до Барвінківського районного суду Харківської області надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою судді від 13 березня 2026 року призначено підготовче судове засідання.
До суду через канцелярію надійшли клопотаня прокурора щодо продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
09.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
01.10.2025 ОСОБА_6 допитано в якості підозрюваного який визнав свою вину у повному обсязі.
11.09.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 09 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
04.11.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
08.12.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.02.2026 року включно, без визначення розміру застави.
29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюна 60 днів, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Сторона обвинувачення вважає, що перебування на свободі обвинуваченого, може сприяти його можливим намірам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор обґрунтував застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого необхідністю запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 , раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 307 ч. 3 КК України, проаналізувавши його спосіб життя та мешкання є достатні підстави вважати, що останній з метою уникнення від кримінальної відповідальності буде переховуватись у свої родичів чи близьких знайомих, місця мешкання котрих органу досудового розслідування не відоме, також під час документування злочинної діяльності останній висловлював бажання про те, щоб виїхати за межі Харківської області у зв'язку з обстановкою у Харківській області та військового стану в Україні, в тому числі прийнятого закону «Про мобілізацію», застосовував заходи конспірації спосіб збуту наркотичних засобів, номерів телефону, за допомогою яких зв'язувався з групою, як встановлених так і не невстановлених осіб котрі також мають причетність до вчинення злочину, та особами котрим збував наркотичні засоби, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років, з конфіскацією майна;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні зокрема на оперативних покупців;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 , та його члени родини ніде не працюють, це свідчить про те, що останній заробляє на життя злочинним шляхом у вигляді збуту наркотичних засобів, тобто буде вчиняти інші кримінальні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, офіційно не одружений, не працює, близькі родичі виїхали за межі Донецької та Харківської області, на утриманні не має неповнолітніх дітей, тобто відсутні фактори, які могли б утримати його від спроби уникнути покарання та які б стримували його перебування за місцем мешкання.
Враховуючи ту міру покарання яка загрожує ОСОБА_6 , прокурор вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі може залишити своє постійне місце мешкання, виїхати за межі Харківської області та території України і в подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою. На даний час обвинувачений перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Обвинувачений в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник підтримав обвинуваченого, просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.03.2026 включно.
На даний час обвинувачений перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Згідно розписки дане клопотання ОСОБА_6 отримав 12.03.2026 року.
На теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків було обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 , скоїв умисний, корисливий злочин, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, що свідчить про те, що останній знаходячись на свободі може переховуватися від органів слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на покази вже допитаних свідків, так і на покази інших свідків даних злочинів, які на теперішній час не встановлені, та іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
При цьому суд не погоджується з думкою обвинуваченого та його захисника про можливість застосування запобіжного заходу в виді домашнього арешту, оскільки як вбачається з обвинувального акту, злочин який інкримінується обвинуваченому він вчиняв за місцем свого мешкання.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні умисного, корисливого злочину, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, тому клопотання підлягає задоволенню.
Судом враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, не судимий, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не визначає розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
09.09.2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
01.10.2025 ОСОБА_5 , допитано в якості підозрюваного який визнав свою вину у повному обсязі.
11.09.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 09 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
04.11.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
05.12.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.02.2026 року включно, без визначення розміру застави.
29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 березня 2026 року, включно.
Сторона обвинувачення вважає, що перебування на свободі обвинуваченого, може сприяти його можливим намірам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор обґрунтував застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого необхідністю запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 притягується за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, проаналізувавши його спосіб життя та мешкання є достатні підстави вважати, що останній з метою уникнення від кримінальної відповідальності буде переховуватись у своїх родичів чи близьких знайомих, місця мешкання котрих органу досудового розслідування не відомі, також під час документування злочинної діяльності останній висловлював бажання про те, щоб виїхати за межі Харківської області у зв'язку з обстановкою у Харківській області та військового стану в Україні, в тому числі прийнятого закону «Про мобілізацію», застосовував заходи конспірації спосіб збуту наркотичних засобів, номерів телефону, за допомогою яких зв'язувався з групою, як встановлених так і не невстановлених осіб котрі також мають причетність до вчинення злочину, та особами котрим збував наркотичні засоби, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років, з конфіскацією майна;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні зокрема на оперативних покупців;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , та його члени родини ніде не працюють, це свідчить про те, що останній заробляє на життя злочинним шляхом у вигляді збуту наркотичних засобів, тобто буде вчиняти інші кримінальні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, офіційно не одружений, не працює, близькі родичі виїхали за межі Донецької та Харківської області, на утриманні не має неповнолітніх дітей, тобто відсутні фактори, які могли б утримати його від спроби уникнути покарання та які б стримували його перебування за місцем мешкання.
Враховуючи ту міру покарання яка загрожує ОСОБА_5 , прокурор вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі може залишити своє постійне місце мешкання, виїхати за межі Харківської області та території України і в подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою. На даний час обвинувачений перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Обвинувачений в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник підтримав обвинуваченого, просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 березня 2026 року включно.
На даний час обвинувачений перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Згідно розписки дане клопотання ОСОБА_5 отримав 12.03.2026 року.
На теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків було обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , скоїв умисний, корисливий злочин, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, що свідчить про те, що останній знаходячись на свободі може переховуватися від органів слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на покази вже допитаних свідків, так і на покази інших свідків даних злочинів, які на теперішній час не встановлені, та іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні умисного, корисливого злочину, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, тому клопотання підлягає задоволенню.
Судом враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, не судимий, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики
неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не визначає розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
10.09.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, в особливо великих розмірах, а також збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, організованою групою осіб.
01.10.2025 ОСОБА_4 , допитано в якості підозрюваного який визнав свою вину у повному обсязі.
10.09.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 08 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
04.11.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
04.12.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.02.2026 року включно, без визначення розміру застави.
29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30 березня 2026 року, включно.
Сторона обвинувачення вважає, що перебування на свободі обвинуваченого, може сприяти його можливим намірам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор обґрунтував застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого необхідністю запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 , раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 307 ч. 3 КК України, проаналізувавши його спосіб життя та мешкання є достатні підстави вважати, що останній з метою уникнення від кримінальної відповідальності буде переховуватись у своїх родичів чи близьких знайомих, місця мешкання котрих органу досудового розслідування не відомі, також під час документування злочинної діяльності останній висловлював бажання про те, щоб виїхати за межі Харківської області у зв'язку з обстановкою у Харківській області та військового стану в Україні, в тому числі прийнятого закону «Про мобілізацію», застосовував заходи конспірації спосіб збуту наркотичних засобів, номерів телефону, за допомогою яких зв'язувався з групою, як встановлених так і не невстановлених осіб котрі також мають причетність до вчинення злочину, та особами котрим збував наркотичні засоби, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років, з конфіскацією майна;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні зокрема на оперативних покупців;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , та його члени родини ніде не працюють, це свідчить про те, що останній заробляє на життя злочинним шляхом у вигляді збуту наркотичних засобів, тобто буде вчиняти інші кримінальні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, офіційно не одружений, не працює, близькі родичі виїхали за межі Донецької та Харківської області, на утриманні не має неповнолітніх дітей, тобто відсутні фактори, які могли б утримати його від спроби уникнути покарання та які б стримували його перебування за місцем мешкання.
Враховуючи ту міру покарання яка загрожує ОСОБА_4 , прокурор вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі може залишити своє постійне місце мешкання, виїхати за межі Харківської області та території України і в подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою. На даний час обвинувачений перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Обвинувачений в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник підтримав обвинуваченого, просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30 березня 2026 року, включно.
На даний час обвинувачений перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Згідно розписки дане клопотання ОСОБА_4 отримав 12.03.2026 року.
На теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків було обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 , скоїв умисний, корисливий злочин, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, перебуваючи на волі може залишити своє постійне місце мешкання, виїхати за межі Харківської області та території України і в подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні умисного, корисливого злочину, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, тому клопотання у цій частині підлягає задоволенню.
Судом враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, не судимий, на утримані має неповнолітню дитину, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не визначає розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
09.09.2025 ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
01.10.2025 ОСОБА_8 , допитано в якості підозрюваного який визнав свою вину у повному обсязі.
10.09.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 08 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
04.11.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
08.12.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.02.2026 року включно, без визначення розміру застави.
29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 30 березня 2026 року, включно, з визначеним розміром застави.
Сторона обвинувачення вважає, що перебування на свободі обвинуваченого, може сприяти його можливим намірам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор обґрунтував застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого необхідністю запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_8 , притягується за вчинення особливо тяжкого злочину за ст. 307 ч. 3 КК України. Проаналізувавши його спосіб життя та мешкання є достатні підстави вважати, що останній з метою уникнення від кримінальної відповідальності буде переховуватись у свої родичів чи близьких знайомих, місця мешкання котрих органу досудового розслідування не відоме, також під час документування злочинної діяльності останній висловлював бажання про те, щоб виїхати за межі Харківської області у зв'язку з обстановкою у Харківській області та військового стану в Україні, в тому числі прийнятого закону «Про мобілізацію», застосовував заходи конспірації спосіб збуту наркотичних засобів, номерів телефону, за допомогою яких зв'язувався з групою, як встановлених так і не невстановлених осіб котрі також мають причетність до вчинення злочину, та особами котрим збував наркотичні засоби, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років, з конфіскацією майна;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні зокрема на оперативних покупців;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_8 та його члени родини ніде не працюють, це свідчить про те, що останній заробляє на життя злочинним шляхом у вигляді збуту наркотичних засобів, тобто буде вчиняти інші кримінальні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, офіційно не одружений, не працює, близькі родичі виїхали за межі Донецької та Харківської області, на утриманні не має неповнолітніх дітей, тобто відсутні фактори, які могли б утримати його від спроби уникнути покарання та які б стримували його перебування за місцем мешкання.
Враховуючи ту міру покарання, яка загрожує ОСОБА_8 , прокурор вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі може залишити своє постійне місце мешкання, виїхати за межі Харківської області та території України і в подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою. На даний час обвинувачений перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та просив відмовити у його задоволенні. У судовому засіданні заявив клопотання про зміну відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Своє клопотання обґрунтував тим, що тривалий час утримується під вартою, зазначені у клопотанні прокурора ризики не підтверджені: він не судимий, має постійне місце проживання. Він проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_12 та має з нею спільного сина ОСОБА_13 . Співмешканка має тяжке захворювання. При розгляді клопотання також просив врахувати, що він вчинив кримінальне правопорушення у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. Під час досудового розслідування він відразу визнав свою вину, щиро кається у вчиненому, та активно сприяв у розслідуванні злочину.
Захисник підтримав обвинуваченого, просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання, вважав, що достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого.
Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 30 березня 2026 року, включно, з визначеним розміром застави.
На даний час обвинувачений перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Згідно розписки дане клопотання ОСОБА_8 отримав 12.03.2026 року.
На теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків було обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 скоїв умисний, корисливий злочин, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, що свідчить про те, що останній знаходячись на свободі може переховуватися від органів слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на покази вже допитаних свідків, так і на покази інших свідків даних злочинів, які на теперішній час не встановлені, та іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні умисного, корисливого злочину, працює неофіційно, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, тому клопотання підлягає задоволенню.
Судом враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, не судимий, проживає з цивільною дружиною, яка має тяжке захворювання, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Розглянувши клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, суд дійшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки син обвинуваченого ОСОБА_13 , є повнолітнім, цивільна дружина ОСОБА_12 , відповідно до долучених обвинуваченим до клопотання медичних документів, вже мала тяжке захворювання на момент вчинення обвинуваченим інкримінованих злочинів і це не стало йому на заваді при вчиненні інкримінованих дій. Інші доводи обвинуваченого не впливають на рішення суду та можуть бути підставою для визнання їх пом'якшуючими обставинами при винесені вироку.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом з тим, враховуючи обставини справи, наявність у обвинуваченого хворої цивільної дружини, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим в даному кримінальному провадженні, та не порушує права обвинуваченого.
Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинувачену повинні бути покладені обов'язки, передбачені п.п. 2-4, 8 ч. 5 цієї статті.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
10.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
01.10.2025 ОСОБА_7 допитано в якості підозрюваної, яка визнала свою вину у повному обсязі.
11.09.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 09 листопада 2025 року включно, із визначенням розміру застави у вигляді 908400,00 гривень.
04.11.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
08.12.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області стосовно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.02.2026 року включно, без визначення розміру застави.
29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області обвинуваченій ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 березня 2026 року, включно, з визначеним розміром застави.
Сторона обвинувачення вважає, що перебування на свободі обвинуваченої, може сприяти її можливим намірам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор обґрунтував застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченої необхідністю запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_7 , раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності за ст. 307 ч. 3 КК України, проаналізувавши її спосіб життя та мешкання є достатні підстави вважати, що остання з метою уникнення від кримінальної відповідальності буде переховуватись у свої родичів чи близьких знайомих, місця мешкання котрих органу досудового розслідування не відоме, також під час документування злочинної діяльності останній висловлював бажання про те, щоб виїхати за межі Харківської області у зв'язку з обстановкою у Харківській області та військового стану в Україні, в тому числі прийнятого закону «Про мобілізацію», застосовував заходи конспірації спосіб збуту наркотичних засобів, номерів телефону, за допомогою яких зв'язувалась з групою, як встановлених так і не невстановлених осіб котрі також мають причетність до вчинення злочину, та особами котрим збувала наркотичні засоби, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років, з конфіскацією майна;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні зокрема на оперативних покупців;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 , та її члени родини ніде не працюють, це свідчить про те, що останній заробляє на життя злочинним шляхом у вигляді збуту наркотичних засобів, тобто буде вчиняти інші кримінальні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, офіційно не одружений, не працює, близькі родичі виїхали за межі Донецької та Харківської області, на утриманні не має неповнолітніх дітей, тобто відсутні фактори які могли б утримати його від спроби уникнути покарання та які б стримували його перебування за місцем мешкання.
Враховуючи ту міру покарання яке загрожує ОСОБА_7 , прокурор вважає, що обвинувачена, перебуваючи на волі може залишити своє постійне місце мешкання, виїхати за межі Харківської області та території України і в подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачена може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачена не має протипоказань до утримання під вартою. На даний час обвинувачена перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Обвинувачена у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та просила обрати їй запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник підтримав обвинуваченої, просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання. Вважав, що достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт.
Прокурор заперечив проти обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинувачену, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 29.01.2026 суддею Олександрівського районного суду Донецької області обвинуваченій ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 березня 2026 року, включно, з визначеним розміром застави.
На даний час обвинувачена перебуває під вартою у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Згідно розписки дане клопотання ОСОБА_7 отримала 12.03.2026 року.
Обвинувачена має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який під час затримання переданий його бабусі ОСОБА_15 на даний час перебуває
На теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків було обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 скоїла умисний, корисливий злочин, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, що свідчить про те, що остання знаходячись на свободі може переховуватися від органів слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на покази вже допитаних свідків, так і на покази інших свідків даних злочинів, які на теперішній час не встановлені, та іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні умисного, корисливого злочину, нічим суспільно корисним не займається, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, перебуваючи на волі обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, тому клопотання у цій частині підлягає задоволенню.
Судом враховано, що обвинувачена має постійне місце проживання, раніше не судима, має на утримані неповнолітню дитину, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом з тим, враховуючи обставини справи, наявність у обвинуваченої малолітньої дитини, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим в даному кримінальному провадженні, та не порушує права обвинуваченої.
Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинувачену повинні бути покладені обов'язки, передбачені п.п. 2-4, 8 ч. 5 цієї статті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331, 334 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 з утримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025050000000122 від 24.02.2025 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 днів, тобто до 23 травня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 з утримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025050000000122 від 24.02.2025 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 днів, тобто до 23 травня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 з утримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025050000000122 від 24.02.2025 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 днів, тобто до 23 травня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 з утримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025050000000122 від 24.02.2025 року, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 днів, тобто до 23 травня 2026 року, включно.
Одночасно визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить грошову суму у розмірі 499200 грн., яка може бути внесена як самою обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 23 травня 2026 року, включно.
Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у разі внесення застави наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою прокурора або суду;
2) не відлучатися із місця свого проживання за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 ;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 23 травня 2026 року, включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025050000000122 від 24.02.2025 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 днів, тобто до 23 травня 2026 року, включно.
Одночасно визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить грошову суму у розмірі 332800 грн., яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 23 травня 2026 року, включно.
Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою прокурора або суду;
2) не відлучатися із місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 23 травня 2026 року, включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а особою, що утримуюєся під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1