Справа № 2-449/11
4-с/405/9/25
05 лютого 2026 року м. Кропивницький
Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого-судді: Драного В.В.
при секретарі: Скляренко І.В.
розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (стягувач) про бездіяльність державного виконавця та скасування постанови державного виконавця, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Березовська І.А., звернулася до суду зі скаргою про бездіяльність Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 30120121 щодо незняття арешту нерухомого майна та скасування постанови Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 24.01.2012 року про накладення арешту на нерухоме майно. В обґрунтування скарги вказала, що в ході реалізації своїх майнових прав ОСОБА_1 стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис № 12088129 про обтяження її майна від 24.01.2012 року, внесений на підставі постанови Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 24.01.2012 року в рамках виконавчого провадження № 30120121. Так, на виконанні Ленінського ВДВС м. Кіровограда перебували виконавчі провадження за якими ОСОБА_1 була боржником, але станом на теперішній час таких виконавчих проваджень на виконанні немає. При цьому, 09.12.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30120121 за виконавчим листом № 2-449/11 від 28.11.2010, виданим Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк», від імені якого діяло КВ ПАТ «Сведбанк», заборгованість по кредитному договору № 1003/0308/55-003 від 03.03.2008 року у розмірі 38839,59 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 309 372,87 грн та судові витрати в сумі 1820 грн. 24.01.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 12.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, в ході проведення виконавчих дій було здійснено заміну стягувача ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи». У 2018 році були врегульовані правовідносини між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору. Відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» підтверджується також тим, що після повернення виконавчого листа постановою державного виконавця від 12.02.2016 року, виконавчий лист до стягнення більше не пред'являвся. Незважаючи на те, що питання по погашенню боргу за кредитним договором було вирішено, ТОВ «Кредитні ініціативи» не повідомило вчасно виконавчу службу про такі обставини, відповідно накладений в рамках проведення примусових виконавчих дій арешт не був знятий. Скаржник подала заяву до органу ДВС про зняття спірного арешту, але листом від 13.08.2025 року їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження. За таких обставин просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту нерухомого майна скаржника, накладеного вказаною постановою державного виконавця від 24.01.2012 року, скасувати вказану постанову та вказане обтяження № 12088129.
Ухвалою суду від 25.08.2025 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 та призначено її судовий розгляд, витребувано у Подільського ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 30120121.
06.05.2025 року державний виконавець Подільського ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) подав до суду відзив на скаргу, в якому вимоги скарги не визнав та вказав, що на виконанні у відділі з перебували виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 , зокрема № 30120121 за виконавчим листом № 2-449/11 від 28.11.2010, виданим Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк», від імені якого діяло КВ ПАТ «Сведбанк», заборгованість по кредитному договору № 1003/0308/55-003 від 03.03.2008 у розмірі 38839,59 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 309 372,87 грн та судові витрати в сумі 1820 грн. 24.01.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 12.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Надати більш детальну інформацію щодо накладеного арешту немає можливості, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень сплинув. При цьому, відсутність записів про боржника у Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення, так як відомості про боржників відображаються в цьому реєстрі лише з 05.01.2017 року. Вказав, що судове рішення боржником не виконане, а тому підстави для зняття арешту з нерухомого майна відсутні. За таких обставин просить відмовити у задоволенні скарги.
Представник скаржника 05.02.2026 року подала до суду заяву, в якій вимоги скарги підтримала, просить розгляд справи провести без її участі.
22.10.2025 року державний виконавець подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши скаргу, дослідивши надані учасниками справи докази та матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09.12.2011 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ відкрито виконавче провадження № 30120121 з примусового виконання виконавчого листа № 2-449/11 від 28.11.2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором № 1003/0308/55-003 від 03.03.2008 року в розмірі 38839,59 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 309 372,87 грн. та судових витрат в сумі 1820 грн.
24.01.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.10.2014 року стягувача у виконавчому провадженні було замінено з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.01.2015 року замінено стягувача ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на його правонаступника ТОВ «Кредитні Ініціативи» у виконавчому провадженні № 30120121 з примусового виконання виконавчого листа № 2-449/11 від 28.11.2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 38839,59 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 309 372,87 грн. та судових витрат в сумі 1820 грн.
12.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.07.2025 року № 435850083 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відносно ОСОБА_1 накладено обтяження, а саме арешт нерухомого майна № 12088129 на підставі постанови державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 24.01.2012 року у виконавчому провадженні № 30120121 про арешт майна боржника, об'єкт обтяження - невизначене майно, все майно.
Як вбачається з довідки ТОВ «Кредитні ініціативи» від 20.06.2018 року № 2018/06/6-0-25 у зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя 21.05.2018 року шляхом державної реєстрації права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на нерухоме майно борг ОСОБА_1 за кредитним договором № 1003/0308/55-003 від 03.03.2008 року прощено (анульовано).
06.08.2025 року представник скаржника подав до Подільського ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) заяву про зняття обтяження нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 24.01.2012 року у виконавчому провадженні № 30120121.
13.08.2025 року Подільський ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) надав відповідь № 42834/33.17-27/12 на дану заяву, в якій вказано, що підстави для зняття арешту передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 280/4/18, від 19.01.2022 року в справі № 577/4541/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК Україии виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (чинного на час спірних правовідносин) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до частини третьої цієї статті у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Частиною четвертою цієї статті передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
При цьому, ч. 5 ст. 59 цього Закону встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що начальник Подільського ВДВС в порушення обов'язку, встановленого ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», не зняв спірний арешт та нею не було доведено відсутність підстав для його скасування, а також беручи до уваги, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-449/11 на виконанні не перебуває, погашення боржником боргу за вказаним у цьому виконавчому листі кредитним договором, а також те, що арешт нерухомого майна створює перешкоди у здійсненні скаржником своїх майнових прав, суд вважає, що вимоги скарги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності щодо незняття арешту з нерухомого майна та скасування постанови про арешт нерухомого майна.
Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В той же час, вимога скаржника про скасування обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виходить за межі повноважень суду в рамках судового контролю за виконанням судових рішень, оскільки предметом оскарження у даній справі можуть бути лише дії чи бездіяльність виконавця, а не дії державного реєстратора, а тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 258-260, 448-452 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (стягувач) про бездіяльність державного виконавця та скасування постанови державного виконавця - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , накладеного постановою Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 24.01.2012 року в рамках виконавчого провадження № 30120121.
Скасувати постанову Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 24.01.2012 року винесену в рамках виконавчого провадження № 30120121 про арешт нерухомого майна.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького В.В. Драний