Справа № 404/8536/24
Номер провадження 2-а/404/138/24
26 березня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону капрала поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Зорочев Олексій Олександрович, про визнання дій протиправними та скасування постанови
У вересні 2024 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом. Свої вимоги мотивував тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 14 вересня 2024 року серія ЕНА №3050919 його притягнуто до відповідальності на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв'язку з порушенням п. 2.1 ґ ПДР - керування транспортним засобом без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною. 14 вересня 2024 року він керував автомобілем Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , який йому не належить та був зупинений поліцейськими.
Поліцейський підійшов до автомобіля запропонував пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, після чого повернувся до службового автомобіля перевірити його.
Підійшовши повторно запропонував надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У власника автомобіля зазначений поліс був відсутній.
Вказано, що позивач поцікавився про причини зупинки транспортного засобу, на що поліцейський повідомив, що такою причиною є п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме відсутність полісу.
Таким чином, факт відсутності у позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був встановлений поліцейським вже після зупинки транспортного засобу позивача.
Враховуючи, що відповідач належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту невиконання позивачем будь-яких вимог правил дорожнього руху, то законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та зупинки автомобіля були відсутні.
Вважає, що у даному випадку не виникло обставин за яких працівник поліції повинен був здійснити контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже. Мали місце незаконні дії посадової особи відповідача в частині зупинки транспортного засобу, вимоги про пред'явлення відповідних документів та передчасне винесення рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без урахуванням всіх обставин справи та повного, неупередженого розгляду справи.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л. від 27 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, визначено проводити розгляд справи за правилами прощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
04 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, разом відео-фіксацією адміністративного правопорушення. Вказано, що згідно до п.5.6 Р.5 положення «Про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» інформація, отримана з бази даних МТСБУ, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На виконання вимог п. 11 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», екіпажем патрульної поліції здійснювалась вибіркова перевірка транспортних засобів, що здійснювали рух на предмет наявності у транспортних засобів, що рухалися чинного полісу страхування через централізовану базу даних МТСБУ за допомогою службового планшетного пристрою для встановлення факту виконання водіями вимог п. 2.1 «ґ» ПДР України та порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За результатами перевірки страхового полісу через централізовану базу даних МТСБУ за серією та номером транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що відповідний поліс був відсутній у базі на час здійснення перевірки.
Із усних пояснень, що надав водій на місці зупинки транспортного засобу вбачається, що у водія відсутній чинний страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вказано, що після зупинки у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та інспектором складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, відповідно до встановленого законодавством порядку проводився із застосуванням спеціального технічного засобу, результат огляду 2,10 проміле, з яким водій був згоден.
Відповідно до розпорядження керівника апарату від 07 травня 2025 року №537 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Фортечного районного суду міста Кропивницького.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями визначено суддю Іванову Н.Ю. для розгляду даної справи.
Ухвалою судді від 12 травня 2025 року справу прийнято до провадження, призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
15 січня 2026 року до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстав для відкладення судового засідання, що передбачені частинами другою та четвертою статті 205 КАС України, судом не встановлено, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
У статті 1 Конституції України, Україна проголошується правовою державою.
Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395 (із внесеними змінами) передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділу І Інструкції).
Пункт 8 розділу ІІІ Інструкції передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна бути заслухана, досліджені докази і вирішені клопотання (п. 9 розділу ІІІ Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судовим установлено і таке підтверджується наявними та дослідженими у справі доказам, що позивач по даній справі - ОСОБА_1 постановою серії ЕНА №3050919 від 14 вересня 2024 року, винесеною поліцейськм 1 взводу 2 роти 1 батальйону капралом поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Зорочевим О.О., був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Постанова мотивована тим, що 14 вересня 2024 року о 18 год. 21 хв. було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Кропивницькому по вулиці Соборна, 1, був зупинений згідно ч. 1 п. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» та в ході перевірки документів водій не пред'явив діючий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «г» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУаАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» № 3353 від 30.06.1993 р., визначають Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 р. (із внесеними змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Так, пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно до п.2.1. ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі
чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Аналогічні положення викладені у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ від 30.06.1993 р., яка визначає, що водій зобов'язаний, зокрема:
- мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов'язаний, зокрема:
а) зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху;
б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу;
- на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» п оліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції зупиняти транспортні засоби у випадку порушення ПДР та перевіряти у водіїв наявність документів, визначених п.2.1 ПДР, є таким, що кореспондується із обов'язком водіїв мати при собі та на вимогу поліцейського пред'явити такі документи.
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що позивач був зупинений інспекторами патрульної поліції, які пояснили йому причину зупинки. Після цього, інспектор поліції попросив позивача пред'явити документи, визначені п.2.1. ПДР України.
Доводи позивача про те, що йому не повідомили причину зупинки та не надали належних доказів порушення ним ПДР, що стало причиною зупинки, суд знаходить безпідставними і необґрунтованими, оскільки дослідженим відеозаписом підтверджується, що працівники поліції повідомили позивачу причину зупинки.
Крім цього, суд вважає, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, є формальним, тобто достатньо встановити факт непред'явлення водієм документів, визначених законом, а мотиви його відмови не мають правового значення та не спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За такого суд вважає, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, і через це не вбачає підстав для скасування оспорюваної ним постанови.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на протиправність дій поліцейських у відношенні до нього під час здійснення ними процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій (оперативно-службової діяльності), крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Одночасно, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (Рішення Конституційного Суду від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №815/3591/17.
Крім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 21.11.2024 р. № 380/8102/24 дійшов висновку, що спори про визнання протиправними дій посадових осіб патрульної поліції щодо адміністративного затримання особи та застосування спеціальних засобів впливу поза межами кримінального провадження підлягають розгляду відповідно до правил КАС України судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
В силу положень ч.ч. 1-2 ст. 30 КУпАП поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 42 Закону № 580-VIII поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.
Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.
Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби, зокрема, засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо); засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії (частина четверта статті 42).
Згідно ч. 1 ст. 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом (ч. 1 ст. 44 Закону № 580-VIII).
Відповідно до ч. 7 ст. 42 цього ж Закону, - поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
Частина 3 ст. 45 Закону визначає загальні правила застосування спеціальних засобів, зокрема, кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що доводи позивача про неправомірність дій інспекторів патрульної поліції при притягненні його до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження судовим розглядом. З огляду на таке суд не вбачає підстав для визнання дій поліцейського протиправними, та залишає такі вимоги без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
- залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
- змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вищевикладеного, суд знаходить даний адміністративний позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються понесені ним судові витрати через те, що у задоволенні його позову відмовлено у повному обсязі.
Керуючись ст. 241-246, 250,255, 286, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону капрала поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Зорочев Олексій Олександрович, про визнання дій протиправними та скасування постанови, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення даного рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 26.03.2026 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова