26.03.2026 Справа №607/5187/26 Провадження №2-а/607/204/2026
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Гуменний П.П., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Свірський Тарас Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №3/1 від 07.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Свірський Тарас Володимирович, шляхом подачі 09.03.2026 через систему «Електронний суд», скерував на адресу позовну заяву, яка зареєстрована судом 10.03.2026, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №3/1 від 07.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.03.2026, адміністративний позов Лойка Н.Р., в інтересах ОСОБА_2 залишено без руху, оскільки позивачем не було дотримано вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
23.03.2026 адвокат Свірський Т.В. скерував на адресу суду через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, заяву про усунення недоліків із додатками, суддя приходить до наступного висновку.
При подачі позовної заяви позивачем не було сплачено судового збору та не долучено оригіналу документа про його сплату.
Водночас, у заяві про усунення недоліків адвокат Свірський Т.В. просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову. В обґрунтування вказаного клопотання вказано, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, ОСОБА_1 за попередній календарний рік доходів не отримував. Зазначене свідчить про скрутний майновий стан позивача, у зв'язку з чим він не має змоги сплатити судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто зазначена стаття визначає можливість, а не обов'язок звільнення від сплати судових витрат.
Крім того, суддя-доповідач має зазначити, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. 2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд з огляду на доводи заявника.
До того ж, у поданій заяві, окрім посилання на відсутність коштів необхідних для сплати судового збору, останній не зазначає про вжиті ним заходи.
При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому. Відсутність асигнування не є підставою для невиконання скаржником свого обов'язку по сплаті судового збору.
Проаналізувавши викладе та зміст клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд вважає, що відповідачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.
Окрім того, частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 5 ч.1 ст.171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків. Зокрема, з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку звернення до суду особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.
Отже, суддя звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 зазначила, що пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску такого строку.
Суддею встановлено, що згідно постанови №3/1 від 07.01.2025, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
У позовній заяві адвокат Свірський Т.В. зазначив, що такий строк пропущений у зв'язку із очікуванням кінцевого результату розгляду судами усіх інстанцій справи № 607/16576/25 за позовом Позивача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у даній справі, проте до іншого відповідача. За наведених, на думу захисника, обставин очікування на завершення судового процесу у іншій справі є виправданим, логічним та не може позбавляти особу права на судовий захист.
Разом із тим, суд вважає вказані представником позивача причини пропуску неповажними.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого ст.122 КАС України строку, дослідивши матеріли про поновлення пропущеного строку, заяву про усунення недоліків, вважаю, що зазначені позивачем у позовній заяві обставини на підтвердження причин пропуску ним строку звернення до суду є неповажними, а пропуск строку звернення до суду відбувся через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав.
Враховуючи викладене, вважаю, що відсутні підстави вважати, що наявні поважні причини пропущення позивачем процесуальних строків встановлених законом для звернення з адміністративним позовом до суду, які є об'єктивно непереборними, такими, що не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Згідно ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Враховуючи, що судом не встановлено обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення позивача до суду поважними, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 123, 169, 248, 289, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Свірський Тарас Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №3/1 від 07.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя П.П. Гуменний