09.02.2026 Справа №607/25017/25 Провадження №2/607/2085/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., з участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, -
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача втрати від інфляції у розмірі 6163,93 грн та 3% річних в розмірі 1719,53 грн, судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.02.2021 між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування №011155/4600/0000041 транспортного засобу Ауді (д.р.н. НОМЕР_1 ). 16.06.2021 в м.Тернопіль сталася ДТП за участю автомобіля Сітроен (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Ауді (д.н.з. НОМЕР_1 ).
Згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду від 30.06.2021 (справа №607/10982/21), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України.
На підставі договору страхування та вимог Закону України «Страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та виплачено страхове відшкодування в розмірі 192289,11 грн.
14.11.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесено рішення про задоволення позову ПРАТ «СК «УНІКА» та стягнення з відповідача - 62289,11 грн. На підставі вищевказаного рішення було видано та пред'явлено для примусового виконання виконавчий лист у справі.
15.10.2025 рішення суду виконано в примусовому порядку, що підтверджується платіжною інструкцією Тернопільського ВДВС №50142.
Представник позивача зазначає, що позивач отримав право на стягнення з відповідача інфляційних втрат від знецінення грошової одиниці України, внаслідок інфляційних процесів в державі та 3% річних за період з 14.11.2024 по 15.10.2025 - дата остаточного відшкодування шкоди.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Ухвалою судді від 08.12.2025 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позову, просив розгляд справи проводити у відсутності представника.
Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавав.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/19693/24, яке набрало законної сили 20.12.2024, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» кошти, виплачені як страхове відшкодування, у сумі 62289,11 грн.
15.10.2025 рішення суду виконано в примусовому порядку, що підтверджується платіжною інструкцією №50142 від 15.10.2025.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ПрАТ «СК «УНІКА» заявлено до стягнення за період з 14.11.2024 по 15.10.2025 збитки від інфляції, які склали 6163,93 грн. та 3 % річних в розмірі 1719,53 грн., а всього 7883,46 грн.
За ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи делікт). Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Разом з тим, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Так, приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язанням як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).
Однак суд не погоджується з розрахованим позивачем періодом прострочення зобов'язання.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Однак, в даному випадку грошове зобов'язання виникло у зв'язку із спричиненням шкоди в результаті ДТП, відшкодування такої шкоди за договорами страхування відбулось повною мірою, а сума на яку позивачем в даному позові нараховані інфляційні втрати та 3% річних визначена рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.11.2024 у справі №607/19693/24, яке набрало законної сили 20.12.2024 з тих підстав, що відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже суд, враховуючи суть правовідносин сторін і їх правове регулювання, приходить до висновку, що позивач ПрАТ «СК «УНІКА» має право на стягнення зі ОСОБА_3 сум відповідно до ст. 625 ЦК України, але за період з 20.12.2024 (дата набрання рішення законної сили) по 15.10.2025 (дата фактичного виконання вказаного рішення суду відповідачем).
Судом здійснено розрахунок індексу інфляції та 3 % річних, за період з 20.12.2024 по 15.10.2025, відповідно до якого Індекс інфляції за весь період = (101.2 : 100) x (100.8 : 100) x (101.5 : 100) x (100.7 : 100) x (101.3 : 100) x (100.8 : 100) x (99.8 : 100) x (99.8 : 100) x (100.3 : 100) x (100.9 : 100) = 1.073148. Тож, інфляційне збільшення = 62289.11 x 1.073148 - 62289.11 = 4 556,34 грн.
3% річних (ст. 625 ЦКУ) становить 1 535,90 гривень, із розрахунку (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 62289.11 x 3% x 300 : 365.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 4556,34 гривень - інфляційне збільшення та 1535,90 грн. - три проценти річних, всього 6092,24 грн.
Щодо розподілу судових витрат, Суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отож, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 77,27 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2339,73 грн. (3028/100%х77,27%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.15 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В цілому, зміст наведених стороною позивача послуг адвоката відповідає предмету спору, а тому визнається судом обґрунтованим.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено частково, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що позов задоволено частково, а саме на 77,27 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3863,50 грн. (5000/100%х77,27%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 247, 258, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» втрати від інфляції в розмірі 4556,34 грн. та три відсотки річних в розмірі 1535,90 грн.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий збір в розмірі 2339,73 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» витрати на правничу допомогу в розмірі 3863,50 гривень.
Копію рішення суду направити сторонам по справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», адреса місця знаходження: вул.Теліги Олени, 6В, корпус 4, м.Київ, код ЄДРПОУ 20033533.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Головуючий суддя В. Л. Дзюбич