Справа № 461/1499/26
Провадження № 1-кс/461/1764/26
іменем України
26.03.2026 року м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026140000000194 від 23.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Заявник - адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2026 року, якою клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000194 від 23.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було задоволено, та накладено арешт на автопоїзд у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить: ОСОБА_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено: користування, розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій із автопоїздом у складі сідлового тягача марки Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 .
Клопотання мотивує тим, що накладення такого арешту є безпідставним та обмежує права власника майна. Стверджує, що всі необхідні слідчі дії з вказаним автопоїздом вже проведено, та потреба у накладенні вказаного арешту відпала, бо всі експертизи вже проведені.
Просить постановити ухвалу, якою скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2026 року на автопоїзд у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить: ОСОБА_4 , в частині заборони користування та передати його на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
Заявник адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду вказаного клопотання, в своєму клопотанні від 20.03.2026 р. просив про його розгляд без його участі.
Старший слідчий ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання, однак його відсутність не є перешкодою для розгляду вказаного клопотання. При цьому слдічий подав заяву від 23.03.2026 р., в якій просив проводити розгляд вказаного клопотання без його участі, та повідомив, про те, що у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026140000000194 від 23.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України проведено всі судові експертизи із автопоїздом у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , а тому орган досудового розслідування не заперечує проти часткового скасування арешту на вкзаний автопозд.
За таких обставин, враховуючи стислі строки розгляду вказаного клопотання встановлені КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість розгляду вказаного клопотання у відсутності заявника ОСОБА_3 , слідчого та прокурора, оскільки їх неявка не є обв'язковою відповідно вимог ст. 174 КПК України, та їх неявка не перешкоджає його розгляду по суті.
Дослідивши матеріали клопотання приходжу до переконання, що вказане клопотання слід задоволити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Стаття 7 та 16 КПК України передбачають, що одними із загальних засад кримінального провадження є верховенство права, законність та недоторканість права власності.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026140000000194 від 23.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Дане кримінальне провадження розпочато за фактом ДТП, яке відбулося 23.02.2026 року близько 08:15 год., водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_3 , керуючи автомобілем «Сітроен Джампі», р.н. НОМЕР_4 , та рухаючись ним по автодорозі «Львів - Краковець» в напрямку до с. Краковець поблизу м. Новояворівськ, здійснив зіткнення із автопоїздом у складі сідлового тягача «Рено», р.н. НОМЕР_1 , та напівпричепа «Шмітц», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. У результаті ДТП водій автомобіля «Сітроен Джампі» ОСОБА_7 та пасажир цього ж автомобіля Смик Лілія військовослужбовець ВЧ НОМЕР_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.
23.02.2026 року під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди був виявлений і вилучений автопоїзд у складі сідлового тягача марки Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 що належить ОСОБА_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
23.02.2026 року автопоїзд у складі сідлового тягача марки Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2026 року накладено арешт на автопоїзд у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить: ОСОБА_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено: користування, розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій із автопоїздом у складі сідлового тягача марки Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 .
Правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів, з метою проведення ряду слідчих дій, зокрема огляду транспортного засобу та проведення необхідних експертиз.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого 28.04.2024 р. власником сідлового тягача марки Renault, р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 .
У судовому засіданні також встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого 16.11.2024 р. власником спеціалізованого напівпричіпу марки «Schmitz» р.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .
Правовою підставою для накладення арешту на зазначений транспортний засіб було збереження речових доказів, з метою проведення ряду слідчих дій, зокрема, експертиз з участю вказаних транспортниї засобів.
Слідчий суддя приймає до уваги те, що старшим слідчим ОСОБА_6 підтверджено те, що частково відпала потреба у накладенні вказаного арешту на майно, в межах вказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в зв'язку із проведенням всіх судовиї експертизиз із автопоїздом у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , позицією органу досудового розслідування який не заперечує проти часткового скасування арешту на вкзаний автопозд.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що станом на день звернення до слідчого судді з даним клопотанням про скасування арешту вищезазначеного транспортного засобу з ним було проведено усі необхідні слідчі дії, у зв'язку з чим відпала необхідність у подальшому арешті.
Тому зважаючи на позицію слдіства прихожу до переконання, що слід скасувати арешт на автопоїзд у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , лише в частині скасування заборони на користування вказаним транспортним засобом власником.
Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до положень ч.1, 4 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Згідно ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст.98 цього Кодексу.
Однак слідчий суддя приймає до уваги покликання заявника про те, що відпала потреба у вказаному арешті транспортного засобу, оскільки жодних слідчих дій з вказаним транспортним засобом не проводиться, а всі необхідні слідчі дії з його участю вже проведено.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як наведено вище, згідно ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 2 ст. 8 КПК України визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оцінюючи обґрунтованість клопотання, враховую функції і повноваження слідчого судді визначених п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Європейським судом з прав людини у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
У справі "Свіргунець проти України" ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.
Володілець майна ініціюючи перед слідчим суддею питання щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а саме, звернувшись до слідчого судді з даним клопотанням, має обґрунтовані підстави, вважати, що такий спосіб захисту його прав є належним.
Об'єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.
З аналізу зазначених вище норм процесуального законодавства вбачається, що навіть якщо ухвалою слідчого судді про обшук надано дозвіл на вилучення певного майна, яке у подальшому було арештоване, це не може бути перешкодою для перевірки наявності підстав для обмеження власника майна у його конституційному праві володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
У рішенні ЄСПЛ від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України», серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання у приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна у кримінальному провадженні, тобто мирного володіння таким майном.
Норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, ухвалюючи рішення за клопотанням враховую, що до особи яка є власником або володільцем майна, має бути застосована належна правова процедура.
В ході розгляду клопотання даних про те, що арештоване майно має незаконне походження не здобуто.
Крім того, представник органу досудового розслідування подав заяву, відповідно до якої не заперечує щодо часткового скасування арешту на вказане майно.
У кримінальному провадженні має існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, у тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається у понятті "справедливого балансу", який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв'язку з цим.
Відповідно до ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, приходжу до висновку, що подальше обмеження власника у праві користування майном, суперечить наведеним положенням Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, враховую те, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення або скасування арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Отже, розглядаючи подане клопотання, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання.
Крім того, враховую висновки наведені Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 20 травня 2024 року (712/191/23, провадження № 51-3208 кмо 23 щодо правозастосування положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК у взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК, згідно яких: Ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.
За таких обставин клопотання слід задовільнити та частково скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2026 року, (справа № 461/1008/26, провадження № 1-кс/461/1499/26), про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000139 від 02.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на автопоїзд у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить: ОСОБА_4 в частині заборони користування та передати його на відповідальне зберігання власнику.
Керуючись ст.ст.170-174 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна на автопоїзд у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить: ОСОБА_4 , - задоволити.
Скасувати арешт на автопоїзд у складі сідлового тягача Renault, р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп марки Schmitz, р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить: ОСОБА_4 в частині заборони користування та передати його на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 .
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1