25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 523/9381/24
провадження № 61-3125ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «НЕОДІМ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкової території,
У червні 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «НЕОДІМ» (далі - ОСББ «НЕОДІМ») звернулось до суду із позовом, відповідно до якого, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 42 093,52 грн, а також в рівних частках витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 30 січня 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05 березня 2025 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_2 на користь ОСББ «НЕОДІМ» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій у розмірі
32 038,60 грн. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 492,40 грн, штрафних санкцій у розмірі 2 562,50 грн залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у рівних частках на користь ОСББ «НЕОДІМ» судові витрати (судовий збір у розмірі 3 028 грн, витрати за правничу допомоги у розмірі 3 000 грн, а всього 6 028 грн), тобто по 2 009,33 грн з кожного.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 30 січня 2025 року в мотивувальній частині змінено та викладено її в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 30 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат у вигляді стягнення з відповідачів у рівних частках судового збору у розмірі 3 028 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з відповідачів на користь ОСББ «НЕОДІМ» в рівних частках судовий збір у розмірі 2 301,28 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, а всього 5 301,28 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
04 березня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду міста Одеси
від 30 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 523/9381/24, які просить скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у розглядуваній справі не перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 30 = 99 840 грн, де 3 328 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року).
Належність справи до категорії малозначних для її учасників була передбачуваною, в силу імперативних положень пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Оскільки справа № 523/9381/24 є малозначною в силу закону, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявник посилається на наявність випадків, передбачених підпунктами а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а, крім того, заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.
Колегією суддів не встановлено фундаментального значення розглядуваної справи для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявником не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Колегією суддів не встановлено ні значного суспільного інтересу до розглядуваної справи про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, ні виняткового значення цієї справи для ОСОБА_1 .
Посилаючись на наявність випадку, передбаченого підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник не навів обґрунтованих мотивів та не надав доказів, які б їх підтверджували, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є процесуальні підстави для розгляду малозначної справи в суді касаційної інстанції.
Незгода відповідача із оскарженими судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 29 грудня 2025 року у справі № 523/9381/24.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников