17 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2848/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Пономаренка А. Є.(прокурор за посвідченням),
позивача-1 - не з'явилися,
позивача-2 - не з'явилися,
позивача-3 - не з'явилися,
відповідача-1 - Безкузарова Р. Е. (адвокат),
відповідача-2 - Панасейко О. Ю. (адвокат),
розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі
за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі: 1) Харківської міської ради, 2) Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради, 3) Північно-східного офісу Держаудитслужби,
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий стандарт К", 2) Комунального підприємства "Харківводоканал",
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У серпні 2024 року керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради та Північно-східного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий стандарт К" (далі - ТОВ "Золотий стандарт К") та Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал"), в якому просить:
- визнати недійсною додаткову угоду від 21.07.2023 № 3 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 № 43/6-ПЦ/23;
- визнати недійсною додаткову угоду від 28.07.2023 № 4 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 № 43/6-ПЦ/23;
- визнати недійсною додаткову угоду від 08.08.2023 № 5 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 № 43/6-ПЦ/23;
- визнати недійсною додаткову угоду від 16.08.2023 № 6 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 № 43/6-ПЦ/23;
- визнати недійсною додаткову угоду від 25.09.2023 № 7 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 № 43/6-ПЦ/23;
- визнати недійсною додаткову угоду від 13.10.2023 № 8 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 № 43/6-ПЦ/23;
- визнати недійсною додаткову угоду від 31.01.2024 № 10 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 № 43/6-ПЦ/23;
- стягнути з ТОВ "Золотий стандарт К" на користь Харківської міської ради кошти в сумі 745 780,00 грн.
2. Обґрунтовуючи позов, керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області посилається на те, що в порушення вимог підпункт 2 пункту 19 "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, спірними додатковими угодами збільшено ціну за одиницю товару (1 літр бензину А-95) за відсутності документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, пропорційного відповідній зміні договірної ціни, отриманого від уповноваженого органу, враховуючи, що в якості обґрунтування зміни ціни постачальником (ТОВ "Золотий Стандарт К") надавались покупцю (КП "Харківводоканал") цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, в яких відсутні дані про коливання ціни на бензин А-95 на ринку, оскільки не наведено розрахунків вартості товару станом на попередні календарні дати та динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, а зазначено лише середні роздрібні ціни у мережах заправок станом на певні дати. При цьому прокурор зазначив, що сплачена КП "Харківводоканал" ТОВ "Золотий Стандарт К" на виконання спірних додаткових угод різниця між визначеною цими угодами ціною та ціною, узгодженою в додатковій угоді від 07.07.2023 № 2 як сума надмірно сплачених бюджетних коштів, що була сплачена на підставі недійсних правочинів, відповідно до положень статей 216, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає стягненню як безпідставно набуте майно на користь Харківської міської ради як засновника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить КП "Харківводоканал", яке діє на основі комунального майна територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, закріпленого за ним на праві господарського відання.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що прокурор, звертаючись до суду з вимогами про визнання додаткових угод недійсними, не довів наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними, а також не довів витрачання бюджетних коштів та порушення інтересів держави з огляду на те, що:
- укладення додаткових угод та збільшення ціни за договором було здійснено на підставі реального коливання ціни на ринку, яке було документально підтверджено ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати, в яких наведено інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди в частині зміни ціни за одиницю товару) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди, а також результат порівняння цін у відсотковому вираженні;
- прокуратура не врахувала оприлюдненого на вебпорталі Prozorro висновку Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2023-05-17-005675-a, в межах якого досліджувалося питання правомірності укладення спірних додаткових угод, та за результатами якого порушень встановлено не було; також не взято до уваги того, що у спірних правовідносинах КП "Харківводоканал" не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування цієї процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується пунктом 4.2 договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 922/2848/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
6. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 651, 652 ЦК України, підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, у сукупності зі статтями 15, 16, 203, 215 ЦК України та неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 - щодо застосування положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";
- у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 21.08.2024 № 918/16/24, де зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.
Отже, на думку прокурора, у будь-якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого цією нормою (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23 та від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
Розгляд справи Верховним Судом
7. Верховний Суд ухвалою від 10.03.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 922/2848/24 та призначив справу до розгляду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2025 зупинено касаційне провадження у справі № 922/2848/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 920/19/24 й оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Великою Палатою Верховного Суду 21.11.2025 ухвалено постанову у справі № 920/19/24, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.12.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2026 поновлено провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 922/2848/24 та призначено розгляд справи на 17.02.2026.
8. Відповідно до частини 1 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
9. Положеннями частин 1, 3, 4 статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1- 4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.
10. Розглянувши доводи касаційної скарги разом із матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку, шляхом уточнення, про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати з огляду на таке.
11. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що сплачена КП "Харківводоканал" ТОВ "Золотий Стандарт" на виконання спірних додаткових угод різниця між визначеною цими угодами ціною та ціною, узгодженою в додатковій угоді від 07.07.2023 № 2 як сума надмірно сплачених бюджетних коштів, яку було сплачено на підставі недійсних правочинів, відповідно до положень статей 216, 1212 ЦК України, підлягає стягненню як безпідставно набуте майно на користь Харківської міської ради як засновника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить КП "Харківводоканал", яке діє на основі комунального майна територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, закріпленого за ним на праві господарського відання.
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що у спірних правовідносинах КП "Харківводоканал" не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування цієї процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується пунктом 4.2 договору.
Щодо наявності висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду
13. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах:
- від 12.03.2025 у справі № 924/524/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради до: 1) Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард", про визнання недійсною в частині додаткової угоди та стягнення 81 636,15 грн (пункт 5.33);
- від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: 1) Чернігівської міської ради, 2) Північного офісу Державної аудиторської служби України до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс", 2) Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 428 431,32 грн (пункт 6.26);
- від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 2) Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, 3) Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, до: 1) Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа", про визнання недійсними договорів та стягнення 2 040 543,68 грн (пункт 6.27);
- від 18.02.2026 у справі № 913/95/25 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1) Луганської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби, до: 1) фізичної особи - підприємця Муляр Ольги Олексіївни, 2) Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею, про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів у сумі 372 188,00 грн (пункт 5.24), зазначав, що представництво прокурором інтересів держави може бути обґрунтовано внаслідок звернення:
- в інтересах власника юридичної особи, яка є стороною оспорюваного договору (зокрема, в статусі замовника, покупця), за рахунок якої здійснюється оплата такого договору. Такий суб'єкт наділений визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого підприємства чи установи, забезпеченням ефективного та правомірного витрачання коштів відповідно до визначених процедур. При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов'язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування. Отже, у разі виявлення порушень під час укладення чи виконання договору, які можуть вплинути на дотримання законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, саме власник такої юридичної особи як суб'єкт, наділений повноваженнями щодо контролю за її діяльністю (забезпечення законності фінансових операцій і цільового використання коштів), має правові підстави для звернення до суду в статусі належного позивача;
- в інтересах розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за оспорюваними правочинами. У такому випадку звернення обґрунтовується тим, що розпорядник коштів має безпосередній контрольний обов'язок щодо цільового та ефективного використання державних або місцевих фінансів, що є предметом відповідного договору. Його функції спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства при здійсненні закупівель та використанні бюджетних коштів, а тому він може бути позивачем у справах, пов'язаних із їх нецільовим використанням;
- в інтересах органу державного фінансового контролю.
14. Відповідні висновки було зроблено на підставі аналізу положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Щодо подібності правовідносин
15. Спір як у зазначених справах № 924/524/24, № 910/6131/24, № 922/1328/24, № 913/95/25, так і у справі, яка розглядається (№ 922/2848/24), стосується категорії спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених у межах процедури публічних закупівель, та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів на підставі положень статей 216, 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно на користь осіб, уповноважених державою здійснювати захист державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі".
Підстави передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
16. Колегія суддів, яка у касаційному порядку переглядає судові рішення у цій справі, не погоджується із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24, від 18.02.2026 у справі № 913/95/25, а тому з метою відступу (шляхом уточнення) від такого висновку та задля формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах вважає за необхідне передати справу № 922/2848/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки зазначені постанови, від висновків у яких пропонує відступити колегія суддів у такому складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О., ухвалені колегією суддів у такому складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Міщенко І. С.), які входять до складу судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності.
17. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частина 3 статті 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України), чинного на час виникнення спірних правовідносин).
18. Згідно із частиною 1 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
19. Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
20. Частиною 2 статті 327 ЦК України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
21. Разом із цим пунктом 29 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення для юридичних осіб, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.
22. Крім того, згідно зі статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в України " до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження стосовно управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків юридичних осіб комунальної власності відповідних територіальних громад.
23. При цьому пунктом 35 частини 1 статті 64, пунктом 12 частини 1 статті 64-1, пунктом 16 частини 1 статті 66 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами; до доходів загального фонду районних бюджетів належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному районними радами; до доходів загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.
24. Разом із тим відповідно до частини третьої статті 19 БК України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).
25. Згідно з частиною 1 та пунктом 3 частини 2 статті 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
26. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету (пункт 45 частини 1 статті 2 БК України).
27. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини 2 цієї статті (частина 4 статті 22 БК України).
28. Відповідно до пункту 7 частини 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
29. Згідно з частиною 3 статті 26 БК України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
30. Проте у цій справі КП "Харківводоканал" не є а ні розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування зазначеної процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується також пунктом 4.2 договору, у якому зазначено, що "Джерело фінансування - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства)", та повідомленням про намір укласти договір про закупівлю № UA-2023-05-17-005675-a, у якому також зазначено, що "Джерело фінансування закупівлі - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства)".
31. Позивач не довів, що витрати за договором від 16.06.2023 № 43/6-ПЦ/23 спрямовані на виконання бюджетної програми.
32. Статутом КП "Харківводоканал" встановлено статус коштів, отриманих останнім за результатами своєї господарської діяльності, як власність КП "Харківводоканал", тому останній самостійно розпоряджається цими коштами. Наведене узгоджується із положеннями законодавства України, зокрема ГК України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, БК України.
33. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово формував висновки про те, що комунальні комерційні підприємства є самостійними суб'єктами господарювання, мають свій відокремлений баланс, власні обігові кошти і не відповідають за зобов'язаннями ради, так само як і рада за зобов'язаннями створених нею комунальних підприємств, а прокурор, в свою чергу, позбавлений права представляти в суді інтереси комунальних підприємств.
34.Так, зокрема, у постанові від 05.03.2024 у справі № 910/5591/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, з урахуванням наведених законодавчих норм, дійшов висновку, що: "в силу вимог чинного законодавства (статті 43 та пункту 1.3 Положення про Інтернат Департамент у спірних правовідносинах може здійснювати управління бюджетними коштами однак не наділений повноваженнями щодо визначення основного розподілення бюджетних коштів та контролю їх використання.
6.39. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції за встановлених фактичних обставин (відсутності у Департаменту статусу чи окремих делегованих функцій суб'єкта владних повноважень) дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у визначеного Прокурором органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах (Департаменту) повноважень у відносинах, на відновлення яких спрямовано позов.
6.40. Зазначене у сукупності свідчить про неналежне підтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статтею 23 Закону № 1697-VII".
35. У постанові від 25.11.2021 у справі № 917/269/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував: "рада не є стороною договору, додаткових угод до цього договору, а позовні вимоги прокурора спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів саме на користь КП "Полтава-сервіс" як самостійного суб'єкта господарювання, а не на користь Полтавської міської ради. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведене свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб'єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування ."
36. У постанові від 02.09.2022 у справі № 910/117/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виклав таку правову позицію:
"Рада як засновник Підприємства не несе відповідальності за його зобов'язаннями.
Отже, Раду помилково визначено Прокурором як орган, який здійснює управління у спірних відносинах, оскільки право засновника звертатися до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено".
37. У постанові від 01.12.2021 у справі № 922/2394/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що: "комерційні комунальні підприємства за своїми зобов'язаннями відповідають самостійно. Враховуючи положення статуту та наведених норм ГК України, Управління є комунальним комерційним підприємством, оскільки метою його діяльності є отримання прибутку, а майно було закріплено за ним міською радою (засновником) на праві господарського віддання. Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов'язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 8711/3297/17)".
38. У постанові від 09.08.2023 у справі № 911/272/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував:
"Та обставина, що прокурором визначено Київську обласну раду як особу в інтересах якої здійснюється представництво інтересів держави, не підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі. Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.
Оскільки Комунальне підприємство Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" є комерційним підприємством та діє на принципах повного господарського розрахунку, тобто не утримується за кошти місцевого бюджету, відсутнє порушення інтересів територіальної громади у цій справі".
39. Колегія суддів, яка у касаційному порядку переглядає судові рішення у цій справі не погоджується із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24, від 18.02.2026 у справі № 913/95/25, а тому з метою відступу від такого висновку шляхом уточнення, а саме виключення з висновку речення: "При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов'язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування", та задля формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень частини 3 статті 78 Господарського кодексу України, частини 1 статті 136 ГК України, частини 3 статті 26 БК України, пункту 29 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах вважає необхідним передати справу № 922/2848/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 922/2848/24 разом із касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай