19 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4323/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник АТ "Державний ощадний банк України" - Поплавська О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025
у складі колегії суддів: Філінюк І. Г. - головуючого, Аленіна О. Ю., Принцевської Н. М.
у справі № 916/4323/23
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
На розгляд суду постало питання щодо відмови судом у затвердженні плану реструктуризації боргів фізичної особи із встановленням мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 23.04.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний кредитний договір №1130, відповідно до якого банк надав боржнику кредит в сумі 62 000 (шістдесят дві тисячі) дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12.0% річних, строком до 23.04.2027.
2. 29.01.2009 між банком та боржником укладено Додаткову угоду №1 до Договору про іпотечний кредит від 23.04.2007, згідно якої внесено зміни до п. 1.5 та викладено його в наступній редакції: здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 264 дол. США та сплату нарахованих процентів до 30 числа кожного місяця, починаючи з липня місяця шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останній платіж в рахунок погашення кредиту в сумі 272 дол. США здійснити не пізніше 23.04..027.
3. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та боржником був укладений договір іпотеки, посвідчений 27.04.2007 приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований за №2523, згідно з яким банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 житловою площею 30,7 кв.м. та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 27.04.2007 приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим №2514 та зареєстрованого у державному реєстрі правочинів за №2036175; земельна ділянка площею 0,0591 га., яка розташована в АДРЕСА_1 та належала іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 27.04.2007 приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 2516, зареєстрованого у держаному реєстрі правочинів за №2044813.
4. 30.04.2015 рішенням Тарутинського районного суду Одеської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитом в розмірі 47 685,53 дол. США та 8 945, 24 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на банку суму судових витрат в розмірі 4 074 гривні.
5. ОСОБА_1 звернувся із заявою від 28.09.2023 (вх. №4882/23 від 04.10.2023) (т.1 а.с.1-8) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним п. 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства.
6. ОСОБА_1 зазначив, що має прострочені зобов'язання перед ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" в сумі 47 685,53 дол. США та 8 945, 24 грн, що підтверджується заочним рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 30.04.2015 по справі №514/212/15-ц. Вказав, що за це рік ним було погашено заборгованість у розмірі 11 044,40 грн.
7. Заява подана боржником у відповідності до приписів п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки єдиним його кредитором є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об'єктом нерухомості, що є єдиним місцем проживання його сім'ї, який перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора.
8. Боржник зазначає, що у нього відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, оскільки він має єдине майно - будинок та земельну ділянку, які є єдиним місцем проживання його та його родини.
9. До членів його сім'ї належать батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 , брат ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 .
10. Син ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а його мати, ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 11.06.2012.
11. За твердженням боржника, на належній йому земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок коштів членів його сім'ї та його коштів здійснювалося будівництво "прибудови" до будинку, що був придбаний ним по іпотечному кредиту.
12. Оцінку цього майна проведено оцінювачем за погодженням з кредитором. Разом майно, що знаходиться в заставі, оцінено у 1 735 268 грн.
13. Враховуючи відсутність у заявника майна, на яке може бути звернено стягнення, та відсутність коштів, необхідних для погашення заборгованості, боржник не може виконати грошові зобов'язання перед кредитором, що й стало підставою для звернення до суду із заявою про порушення справи про неплатоспроможність.
14. До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником було додано, зокрема проект плану реструктуризації який містить відомості щодо розміру наявної заборгованості боржника, майновий стан боржника, його доходи, розмір суми, яка щомісячно буде виділятися на погашення вимог кредитора, вимоги які будуть прощені (списані) тощо.
15. До заяви боржником додано клопотання від 28.09.2023 (т.2 а.с.199-201) про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі на умовах п. 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства та відмову у затвердженні поданого плану реструктуризації та встановлення мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, у розмірі 8 000 грн до моменту повного погашення реструктуризованого зобов'язання (розмір реструктуризованого зобов'язання становить 938 900,38 грн).
16. В обґрунтування клопотання боржник зазначив, що на даний час працює водієм вантажного транспорту та має змогу влаштуватися на більш високооплачувану роботу, пов'язану із перевезенням вантажів із України за кордон і навпаки, з огляду на те, що на даний час ця можливість обмежується забороною на виїзд за кордон у зв'язку із виконавчим провадженням з приводу стягнення боргу.
17. За твердженням боржника, на даний час його дохід складає (заробітна плата, середній розмір за останні 6 місяців): 7 406,00 грн. Розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу становить 2 684 грн, а тому ОСОБА_1 може щомісяця сплачувати кредитору за рахунок власних коштів 4 700 грн.
18. Також, як зазначив боржник, його син згоден надавати йому щомісячно допомогу для погашення кредиторських вимог у розмірі 3 300 грн, загалом протягом процедури реструктуризації - 396 000 грн.
19. Відтак, за твердженням ОСОБА_1 максимально можлива на даний час сума погашення становить 8 000 грн на місяць.
20. Разом з цим, як відзначає боржник, відповідно до п. 5 розділу Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, окрім погашення реструктуризованого зобов'язання, додатково нарахування та сплата відсоткової ставки на залишок заборгованості, яка у даному випадку складає 17,6%.
21. Однак, за твердженням боржника, сума відсоткової ставки, що підлягає сплаті, у 1,5 рази вища за суму щомісячного реструктуризованого зобов'язання боржника (7 824,17 грн). Розмір суми щомісячного реструктуризованого зобов'язання боржника та відсоткової ставки на залишок заборгованості з нього буде складати в середньому за перший рік 20 000 грн на місяць. За другий рік - 19 000 грн на місяць. Ця сума більше ніж у два рази перевищує суму щомісячного реструктуризованого зобов'язання боржника.
22. Враховуючи поточне фінансове становище, боржник зазначив, що не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства.
23. Боржник повідомив, що його можливості на даний час обмежені 8 000 грн з урахуванням надання фінансової допомоги від сина ОСОБА_5 . Заявник може погашати лише суму реструктуризованого зобов'язання, а на виконання умов плану реструктуризації щодо нарахування та сплати відсоткової ставки фінансових можливостей він не має.
24. З огляду на таке, сума у 8 000 грн була запропонована боржником до встановлення у якості мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації.
25. 22.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/4323/23 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
26. 10.04.2025 постановою Південно-Західного апеляційного Господарського суду від по справі № 916/4323/23 ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 скасовано, справу №916/4323/23 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
27. 21.11.2024 постановою Верховного Суду постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у справі № 916/4323/23 залишено без змін.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
28. 24.06.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі № 916/4323/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відмовлено у затвердженні плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , доданому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Встановлено фізичній особі ОСОБА_1 мінімальну суму виконання плану реструктуризації у розмірі 8 000,00 грн щомісячно до моменту повного погашення реструктуризованого зобов'язання у розмірі 938 900, 38 грн.
29. Ухвала суду першої інстанції постановлена на підставі абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ. Розглянувши план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначив, що у боржника недостатньо доходів для виконання умов реструктуризації - заявник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора - АТ "Державний ощадний банк України" на умовах п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
30. 25.11.2025 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 01.12.2025) апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" - задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 у справі № 916/4323/23 - скасовано. Ухвалено нове рішення. Відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 3 028 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
31. Постанова мотивована відсутністю підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
32. Суд апеляційної інстанції виходив з того, єдиним місцем проживання сім'ї боржника може бути також і майно, що перебуває у власності членів його сім'ї, водночас син боржника ОСОБА_5 та мати боржника зареєстровані та проживають за іншою адресою; боржником не надано відомостей з Державної прикордонної служби України щодо перетину ним та членами його сім'ї кордону за 2020-2023 роки; наявні обставини, що свідчать про неплатоспроможність сина боржника, який за твердженням боржника буде надавати грошову допомогу.
33. Суд також вказав, у боржника існує саме недостатність доходів, а не їх повна відсутність для виконання запропонованого плану реструктуризації, тому не підлягає застосуванню положень абз. 21 для встановлення мінімального платежу є неправомірним.
34. За висновком суду оскільки предмет іпотеки - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами має загальну площу 255.52 кв. м, що значно перевищує площу, зазначену в абзаці 19 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, то вказане не підпадає під зазначені умови для встановлення мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації.
35. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, місцевий господарський суд не звернув уваги, що в даних правовідносинах неможливе застосування положень абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ через перевищення максимально допустимої площі предмета іпотеки, а також у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 є дохід.
А. Доводи касаційної скарги
36. 21.12.2025 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 у справі №916/4323/23.
37. Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням абз. 19 та абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
38. Скаржник також вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: відносно тлумачення абз. 21 та 19 п. 5 стосовно відмінності понять "не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених цим пунктом" та "недостатності доходів боржника", а також, що положення абз. 21 п. 5 означають повну відсутність доходів (п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
39. Також ОСОБА_1 стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 908/2536/20 стосовно визначення єдиного місця проживання сім'ї боржника.
40. На думку скаржника, обставини реєстрації двох членів сім'ї боржника в іншому приміщенні не впливає на розгляд справи, оскільки це не спростовує, що будинок є єдиним місцем проживання сім'ї боржника. Фінансовий стан третіх осіб, зокрема, сина боржника, не є юридично значущою обставиною для застосування абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, водночас апеляційний суд використав обставини, які не лише виникли пізніше, але й не існували на момент звернення до суду.
Крім того, боржник наголошує, що положення КУзПБ, Господарського процесуального кодексу України не містять вимоги щодо обов'язкового подання боржником відомостей з Державної прикордонної служби України, інформації про перетин кордону боржником. Вважає, що якщо апеляційний суд вважав такі відомості необхідними, він мав право витребувати їх за власною ініціативою або направити відповідний запит до ДПСУ. Крім того, вказує, що заперечення банку не мали розглядатися судом, оскільки такі були подані поза встановленим строком їх подання.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
41. 16.02.2026 АТ "Ощадбанк" направлено до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову суду апеляційної інстанції -залишити без змін. Банк вважає постанову прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
42. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
43. У цій справі боржник - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за спрощеною процедурою у порядку, визначеному пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, оскільки єдиним кредитором боржника є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об'єктом нерухомості, що є єдиним місцем проживання його сім'', який перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора.
44. Разом із заявою боржником було подано клопотання, в якому боржник, посилаючись на положення абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, зокрема просив відмовити у затвердженні поданого плану реструктуризації та встановити мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, у розмірі 8 000 грн до моменту повного погашення реструктуризованого зобов'язання (розмір реструктуризованого зобов'язання становить 938 900,38 грн)
45. Абзацами 1, 2 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ установлено, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
46. У разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об'єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
47. Господарський суд надсилає ухвалу про прийняття заяви до розгляду забезпеченому кредитору, визначеному в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та встановлює строк для надання заперечень, що не може перевищувати 15 днів.
48. Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом (абз. 3, 4 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ).
49. Абзацами 6-14 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ визначено:
Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом.
У разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково виконав зобов'язання за кредитним договором, а саме частково сплатив кредит та відсотки за користування кредитом, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується на більшу з таких величин:
-відсоток основного боргу за кредитом, погашений боржником до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
-відсоток загальної вартості кредиту для споживача, розрахованої відповідно до законодавства про споживче кредитування на дату укладення договору про надання кредиту в іноземній валюті, погашений боржником до дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
У разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів:
розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, додатково зменшується на 10 відсотків, крім випадків перевищення вартості іпотеки над сумою заборгованості за кредитним договором;
на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов'язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 процентний пункт;
строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 15 років, якщо кредитором і боржником не погоджено інший строк.
50. Згідно з абз. 19 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ боржник та забезпечений кредитор за погодженням можуть встановити в плані реструктуризації або мировій угоді інші умови та порядок погашення вимог забезпеченого кредитора, за умови, що вони є не гіршими для інтересів боржника, ніж ті, що встановлені цим пунктом.
У разі недостатності доходів боржника для виконання умов реструктуризації, за умови проживання боржника в квартирі, обтяженій іпотекою, загальна площа якої не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа якої не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника, або проживання боржника в житловому будинку, обтяженому іпотекою, загальна площа якого не перевищує 120 квадратних метрів, за рішенням господарського суду може бути встановлена мінімальна сума щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення. Зобов'язання з доведення недостатності доходів покладається на боржника.
Ринкова вартість майна, що перебуває у власності або у спільній сумісній власності боржника та не є забезпеченням за кредитом, що підлягає реструктуризації, на яке може бути звернено стягнення, для цілей цього пункту вважається доходом боржника.
51. У постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 903/490/20 Верховний Суд вказав, що аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що абз. 19 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ врегульовані особливості реструктуризації боргів боржника у випадках, коли у боржника недостатньо доходів для виконання умов реструктуризації, розроблених у відповідності до абзаців 6-14 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
52. Водночас, відповідно до положень абз. 15-17 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника, або якщо загальна площа будинку, обтяженого іпотекою, перевищує 120 квадратних метрів:
на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов'язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 3 процентні пункти;
строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 10 років.
53. Тобто законодавець встановив до вимог плану реструктуризації, в залежності від того перевищує чи ні загальна площа квартири або будинку обтяженого іпотекою певну площу, можливість зменшення розміру вимог забезпеченого кредитора, різний розмір відсоткової ставки у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, яка встановлюється на реструктуризоване зобов'язання боржника, різний строк погашення вимог забезпеченого кредитора.
54. Перевищення загальної площі будинку, обтяженого іпотекою (за рахунок здійсненої прибудови) значення в 120 квадратних метрів не заперечується боржником у цій справі.
55. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки предмет іпотеки - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами має загальну площу 255.52 кв. м, що значно перевищує площу, зазначену в абзаці 19 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, а отже, не підпадає під зазначені умови для встановлення мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації є помилковим, адже положення абз. 19 п. 5 застосовується до умов реструктуризації, розроблених у відповідності до абзаців 6-14 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
56. Натомість, клопотання боржника про встановлення мінімального платежу для виконання плану реструктуризації ОСОБА_1 було обґрунтовано положеннями абз. 21 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ та тим, що сума відсоткової ставки, що підлягає сплаті, у 1,5 рази вища за суму щомісячного реструктуризованого зобов'язання боржника (7824, 17 грн). Розмір суми щомісячного реструктуризованого зобов'язання боржника та відсоткової ставки на залишок заборгованості з нього буде складати в середньому за перший рік 20 000 грн на місяць. За другий рік - 19 000 грн на місяць. Ця сума більше ніж у два рази перевищує суму щомісячного реструктуризованого зобов'язання боржника.
57. Оскільки боржник не може погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КузПБ, а його фінансові можливості, з урахуванням допомоги від сина, обмежені 8 000 грн, зазначена сума була запропонована боржником до встановлення в якості мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації.
58. Відповідно до абз. 21 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ у разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених цим пунктом, господарський суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації, встановлює мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, до моменту повного погашення реструктуризованого зобов'язання або переходить до наступної процедури та закриває провадження у справі про неплатоспроможність.
59. Верховний Суд в постанові від 21.11.2024 у цій справі № 916/4323/23 зазначив, що законодавець чітко визначив, що саме господарський суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації, який подано останнім та встановлює мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації. Тобто чинне законодавство, яке регулює процедуру неплатоспроможності боржника наділяє господарський суд правом на самостійне визначення щомісячної суми реструктуризованого зобов'язання, однак за певних умов, а саме у разі якщо боржник дійсно не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора та такі обставини доведені останнім.
60. Суд першої інстанції, розглянувши план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначив, що у боржника недостатньо доходів для виконання умов реструктуризації, заявник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та дійшов правильного висновку про доцільність застосування абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
61. При цьому, місцевим господарським судом вірно зауважено, що положення абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не містять обмежень щодо площі майна і цим абзацом боржникові, якій не має фінансової можливості на погашення існуючої заборгованості, надається певна пільга, яка полягає у встановленні мінімального розміру щомісячного виконання плану реструктуризації.
62. Колегія суддів Верховного Суду також вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду щодо неможливості застосування положень абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 є дохід.
63. Такий підхід апеляційного суду до тлумачення "боржник не має фінансових можливостей" суперечить закладеній законодавцем в абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ можливості встановлення судом мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації у певному розмірі до моменту повного погашення реструктуризованого зобов'язання.
64. "Боржник не має фінансових можливостей" не може означати повну відсутність будь-яких доходів боржника, оскільки сплата щомісячної мінімальної суми на умовах абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ задля досягнення компромісу між боржником та кредитором, де перший погашає заборгованість на прийнятних та доступних для нього умовах, а другий - отримує відповідне погашення, не може бути за відсутності будь-якого джерела.
65. Колегія суддів Верховного Суду також вважає безпідставними висновки суду апеляційної інстанції щодо неплатоспроможність сина боржника, який буде надавати грошову допомогу ОСОБА_1 , оскільки обставини платоспроможності ОСОБА_5 (сина) не є предметом розгляду у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
66. У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 908/2536/20, на яку послався суд апеляційної інстанції, касаційний суд вказав, що при дослідженні обставин єдиного місця проживання сім'ї боржника (квартири або житлового будинку), у розумінні пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ, не може братись до уваги майно, що перебуває у боржника та/або членів сім'ї боржника на підставі іншого речового права, відмінного від права власності (оренда, найм, інші підстави для користування майном як місцем проживання сім'ї боржника тощо). Таке майно також не може братись до уваги з тих підстав, що обставини проживання/реєстрації сім'ї або окремих членів сім'ї боржника в житловому приміщенні, відмінному від майна, переданого боржником в іпотеку за кредитом в іноземній валюті, через його невідповідність за всіма ознаками (нормою жилої площі на одну особу, правом на нього) місцю проживання сім'ї у розумінні, зокрема, статті 50 Житлового Кодексу УРСР, статей 316-319 ЦК України, не спростовують того факту, що житлове приміщення (квартира/житловий будинок), яке передане боржником в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитом в іноземній валюті, залишається єдиним місцем проживання сім'ї боржника.
67. Разом з тим, вказавши, що син та мати боржника зареєстровані за іншою адресою, суд апеляційної інстанції не встановив наявності у власності боржника або членів його сім'ї іншого житла та не спростував того, що переданий в іпотеку банку будинок залишається єдиним місцем проживання боржника та його сім'ї.
68. Щодо зауваження суду апеляційної інстанції про те, що боржником не надано відомостей з Державної прикордонної служби України щодо перетину ним та членами його сім'ї кордону за 2020-2023 роки, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 10 ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає про зобов'язання органу державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про перетинання боржником та членами його сім'ї державного кордону за останні три роки.
69. Отже зазначена норма покладає саме на суд при відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за загальною процедурою, на відміну від спрощеної у порядку, визначеному пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ як у цій справі, зобов'язати орган державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про перетинання боржником та членами його сім'ї державного кордону за останні три роки.
70. Суд зазначає, що визначальним для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та застосування щодо боржника (фізичної особи) процедури реструктуризації заборгованості за кредитом в іноземній валюті з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, є встановлення судом відповідності заяви боржника про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність та плану реструктуризації умовам реструктуризації визначеним цим пунктом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.05.2025 у справі № 903/891/24, від 27.05.2025 у справі № 910/2475/24).
71. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не встановлено невідповідність заяви боржника про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, невідповідність плану реструктуризації умовам реструктуризації визначеним п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та не спростовано висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування у цій справі абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, у зв'язку з тим, що заявник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах п. 5 зазначеного розділу. Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
72. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що ухвала суду першої інстанції постановлена із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи та із правильним застосуванням абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ. Натомість суд апеляційної інстанції не спростував законні та обґрунтовані висновки місцевого господарського суду та дійшов власних помилкових, у зв'язку з чим постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
74. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (ст. 312 ГПК України).
75. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі установлено, що постановою апеляційного господарського суду було скасовано законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду, колегія суддів Верховного Суду, керуючись наведеними приписами ГПК України, дійшла висновку про скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і про залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі № 916/4323/23 скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 у справі № 916/4323/23 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
К. Огороднік