58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
26 березня 2026 року Справа № 926/549/26
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Галак А. В., розглянувши справу
за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 82138,60 грн
Представники:
прокурор - Козлова Ю.Г.
від позивача - не з'явився
від відповідача - Довгопола К.Г. (в режимі відеоконференції)
І. Стислий виклад позовних вимог.
Чернівецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 82138,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків постійного лісокористувача щодо вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев на підвідомчій відповідачу території та встановлено в межах кримінального провадження. Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами порубки шести дерев породи "Бук", "Дуб" та "Граб" різних діаметрів на ділянці лісу в урочищі "Рідківці" квартал 131 виділ 17 та виділ 18, категорія лісів III, ІІ лісотаксовий пояс, філії "Сокирянське лісове господарство" ДП "Ліси України" в межах населеного пункту "Рідківці" Чернівецького району, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 82138,60 грн.
ІІ. Стислий виклад заперечень проти позовних вимог.
Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне: 1. Доказами, що підтверджують обставини незаконної рубки, є матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні 12023262020000979 від 18.03.2023 за ознаками частини 1 статті 246 КК України, а саме: витяг з ЄРДР від 18.03.2023 щодо кримінального провадження № 12023262020000979; протокол огляду місця події від 17.07.2023, складеного слідчим відділення № 4 (м. Новоселиця) СВ Чернівецького РУП ГУ НП в Чернівецькій області; висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області № СЕ-19/114-23/16486-ФХЕД від 15.08.2024; постанова про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 12.01.2026 року. Проте враховуючи фактичну відсутність дозволу (в процесуальному значенні змісту статті 222 КПК України) процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12023262020000979 (де повноваження саме Романюка П.І. на розголошення не підтверджені належними доказами) на використання і розголошення будь-яких матеріалів досудового розслідування та відсутність визначеного обсягу передання матеріалів кримінального провадження у сукупності з відсутністю письмового доказу, яким такі матеріали передаються для розгляду судом першої інстанції в іншому провадженні, відповідні докази не є допустимими рамках розгляду дійсного спору.
Акти огляду від 14.03.2023 та розрахунки розміру шкоди від 14.03.2023 не є належними і достовірними доказами підтвердження обставин незаконної рубки та розміру завданого екологічного збитку за результатами відповідної рубки, оскільки складались неуповноваженими на відповідні дії працівниками Відповідача, замість здійснення відповідної фіксації й розрахунку фахівцями Держекоінспекції. Протокол огляду місця події від 17.07.2023 не містить фактичних даних у формі фототаблиць, які б підтверджували тотожність обставин виявлення незаконної рубки в урочищі "Рідківці" із даними, відображеними в актах огляду представників Відповідача від 14.03.2023 (є недопустимим доказом виявлення факту незаконної рубки) та не може бути об'єктом дослідження для Висновку експерта. Більше ніж за чотири місяці з моменту первинного виявлення факту незаконної рубки представниками Відповідача (до проведення слідчої дії в рамках кримінального провадження № 12023262020000979) місце та обставини вчинення незаконної рубки в урочище "Рідківці" були суттєво спотворені внаслідок об'єктивних природних змін, з огляду на що протокол огляду місця події від 17.07.2023 не може виступати достовірним доказом фіксації вчинення такої рубки в рамках використання як доказу у Висновку експерта. А отже, Висновок експерта цілком базується на доказах, які є недостовірними в контексті обчислення завданої екологічної шкоди, а відповідний розмір в 82138,60 грн. не відповідає умовам обмежень достовірності такого висновку.
Контроль за протидією незаконним рубкам на території відповідної сільської ради в межах встановленої компетенції до повноважень позивача не належить, що безпосередньо також підтверджується змістом статті 19 Закону № 1264-XII. Одночасно з цим, підпункт 9 пункт 4 Положення № 275 встановлює, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах. Тобто в межах компетенції протидії незаконним рубкам або наслідків їх вчинення відповідні повноваження учасника спору за позовом про стягнення екологічної шкоди, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, належить виключно структурним підрозділам Держекоінспекції, а саме - Управлінню державного екологічного нагляду (контролю) в Чернівецькій області Державної екологічної інспекції Карпатського округу, яке Прокуратурою, відповідно до визначених статтею 23 Закону № 1697-VII повноважень, як позивач у справі № 926/549/26 не залучалось. Таким чином, Магальська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області не може виступати належним позивачем в даній справі із відповідними процесуальними наслідками.
Жодних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом на захист порушеного права, не наведено ні в обґрунтуванні прокуратури, ні у відповіді органу місцевого самоврядування. Одночасно з цим, до зазначеної відповіді Позивача не долучено жодних доказів , наприклад, відсутності фінансування або іншої неможливості самостійного звернення до суду.
III. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.02.2026 року позовну заяву вх. № 594 передано на розгляд судді Швеця М.В.
Ухвалою суду від 11.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26.02.2026 року о 13:00 год.
20.02.2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача Довгополої К.А. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 696) в якому вона просить провести судове засідання по справі №926/549/26, що призначено на 26.02.2026 року о 13:00 год., та всі наступні судові засіданні по даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 23.02.2026 року заяву представника відповідача Довгополої К.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 696) - задоволено, постановлено проводити судові засідання по справі № 926/549/26 (в т.ч. судове засідання призначене на 26.02.2026 року) у режимі відеоконференції з представником відповідача Довгополою К.А.
23.02.2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява вх. № 843 згідно якої зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить проводити розгляд справи без його участі.
26.02.2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позов вх. № 912 з доказами надсилання в електронний кабінет позивача та прокурора.
Ухвалою суду від 26.02.2026 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 12.03.2026 року о 14:20 год.
02.03.2026 року через систему "Електронний суд" від прокурора надійшов відзив на позов вх. № 968, з доказами надсилання в електронний кабінет інших учасників справи.
02.03.2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. № 970.
09.03.2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. № 1079, з доказами надсилання в електронний кабінет інших учасників справи.
09.03.2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява вх. № 1084, в якій зазначає, що не може прибути в судове засідання та не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
11.03.2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. № 1123, з доказами надсилання в електронний кабінет інших учасників справи.
Ухвалою суду від 12.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.03.2026 року о 14:30 год.
26.03.2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява вх. № 1365, в якій зазначає, що позовні вимоги прокурора підтримує та просить розглядати справу без його участі.
В судовому засіданні 26.03.2026 року прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві. Позивач явку свого уповноваженого представника судові засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, отже суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.
IV. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023262020000979 від 18.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки шести дерев породи "Бук", "Дуб" та "Граб" різних діаметрів на ділянці лісу в урочищі "Рідківці" квартал 131 виділ 17 та виділ 18, категорія лісів ІІІ, ІІ лісотаксовий пояс, філії "Сокирянське лісове господарство" ДП "Ліси України" в межах населеного пункту "Рідківці" Чернівецького району.
Відповідно до актів від 14.03.2023 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства складеного провідним інженером з охорони та захисту лісу Новоселицького лісництва та протоколу огляду місця події від 17.07.2023 складеного слідчим відділення № 4 (м. Новоселиця) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області у кварталі 131 виділ 17, 18 Новоселицького лісництва Філії "Сокирянське лісове господарство" Подільського лісового офісу ДП "Ліси України" виявлено незаконну порубку лісу.
Із зазначених актів та розрахунків встановлено розмір шкоди, яка заподіяна внаслідок незаконної порубки дерев на вищезазначеній території, а саме 71344,40 грн та 11110,39 грн.
04.08.2024 року постановою начальника відділення № 4 (м. Новоселиця) слідчого відділу Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області, зокрема, указаною постановою на вирішення експерта поставлено питання про те, який розмір екологічної шкоди (збитку) заподіяно довкіллю внаслідок незаконної порубки шести дерев породи "Бук", "Дуб" та "Граб" різних діаметрів на ділянці лісу в урочищі "Рідківці" квартал 131 виділ 17 та виділ 18, категорія лісів ІІІ, ІІ лісотаксовий пояс, філії "Сокирянське лісове господарство" ДП "Ліси України" в межах населеного пункту "Рідківці" Чернівецького району.
15.08.2024 року складено висновок експерта № СЕ-19/114-23/16486-ФХЕД, за результатами інженерно-екологічної експертизи проведеної експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області у кримінальному провадженні № 12023262020000979 від 18.03.2023, відповідно до якого розмір екологічної шкоди (збитку) внаслідок самовільної рубки дерев породи дуб, бук та граб у кварталі 131, виділ 17, 18 Новоселицького лісництва складає 82138,60 грн.
Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами порубки шести дерев породи "Бук", "Дуб" та "Граб" різних діаметрів на ділянці лісу в урочищі "Рідківці" квартал 131 виділ 17 та виділ 18, категорія лісів ІІІ, ІІ лісотаксовий пояс, філії "Сокирянське лісове господарство" ДП "Ліси України" в межах населеного пункту "Рідківці" Чернівецького району, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 82138,60 грн.
Згідно із інформації ВО "Укрдержліспроект" від 16.01.2026 № 02/97-26 квартал 131 на підставі витягу Поквартальних підсумків розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями та розподіл площі по Новоселицькому лісництву філії "Сокирянське лісове господарство" ДП "Ліси України" з відповідними таксаційними виділами 17, 18 відносяться до Магальської сільської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
12.01.2026 року постановою начальника Новоселицького відділу Чернівецької окружної прокуратури визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні - Магальську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код 45495765) в стані припинення.
Відповідно до наказу Державного підприємства лісових ресурсів від 28.10.2022 № 904 припинено Державне підприємство "Сокирянське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
16.12.2022 року наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 109 затверджено положення про філію "Сокирянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
18.10.2024 року відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1895 припинено філію "Сокирянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом її закриття.
Відповідно до п. 5 зазначеного наказу правонаступником отриманих від філії "Сокирянське лісове господарство" документів та бази даних являється ДП "Ліси України".
Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1693 від 20.10.2025, затверджено Положення про філію "Подільський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", який прийнято з урахуванням статуту ДП "Ліси України" № 206 від 24.06.2025, наказу ДП "Ліси України" № 267 від 26.09.2025 "Про перетворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належить державі та утворення комісії з перетворення підприємства" (Далі за текстом - "Положення").
Відповідно до п. 1.1 Положення Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Таким чином, правонаступником майна, прав та обов'язків Філії "Сокирянське лісове господарство" є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України"
Згідно із п. 3.1 Положення, філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України", який не має статусу юридичної особи.
Філія діє від імені ДСГП "Ліси України" та в його інтересах, здійснює делеговані ДСГП "Ліси України" функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності ДСГП "Ліси України".
Відповідно до п. 3.2 Положення, філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" не підлягає державній реєстрації. Відомості про філію "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" вносяться до реєстраційної справи ДСГП "Ліси України" та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Згідно із п. 3.3 Положення, філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" має окремий баланс. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" включаються до балансу ДСГП "Ліси України" і відповідних форм фінансової звітності ДСГП "Ліси України".
Поняття юридичної особи міститься у ч. 1 ст. 80 ЦК України, відповідно до якої, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Водночас, згідно із ч. 1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Згідно із ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Таким чином, діяльність філії як відокремленого структурного підрозділу підприємства не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах. При цьому, всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію.
З урахуванням вищевикладеного, обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 82138,60 грн, у зв'язку із невиконанням покладених на філію "Сокирянське лісове господарство" обов'язків та допущенням незаконної порубки шести дерев породи "Бук", "Дуб" та "Граб" різних діаметрів на ділянці лісу в урочищі "Рідківці" квартал 131 виділ 17 та виділ 18, в межах населеного пункту "Рідківці" Чернівецького району, має бути покладено на його правонаступника - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України".
V. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Щодо підстав звернення прокурора з позовом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру":
- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);
- прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, aлe яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.
Відповідно до ст. 10 вказаного Закону України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
12.01.2026 року постановою начальника Новоселицького відділу Чернівецької окружної прокуратури визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні - Магальську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області.
12.01.2026 року Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних правовідносинах, направлено до Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області запит № 52-50ВИХ-26, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
16.01.2026 року Магальська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області листом № 41 повідомила, що про наявність кримінального провадження стало відомо із запиту, сільська рада з позовною заявою про стягнення шкоди не зверталась та не заперечує проти звернення прокуратури із зазначеним позовом, а також надала реквізити рахунку, на який необхідно стягувати шкоду.
27.01.2026 року Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області звернулась до Магальської сільської ради з листом в якому повідомила про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред'явлення позовної заяви про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Прокурором здійснено моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень, а також відомостей порталу судової влади України, розміщених за посиланням https://court.gov.ua/fair/ встановлено, що Магальською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області позовна заява про стягнення з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 82 138,60 грн до суду не подавалась.
Таким чином, Магальською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема не подано до суду відповідну позовну заяву, що в свою чергу вказує на неналежний захист органом місцевого самоврядування порушених інтересів держави, тому у прокурора виникають обґрунтовані підстави на звернення до суду із даною позовною заявою 10.02.2026 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Чернівецька окружна прокуратура звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області належним чином обґрунтувала наявність у неї підстав для представництва інтересів держави у суді, вказала, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Згідно із ч. 3 ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Згідно із ч. 1 ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на державної власності для ведення лісового господарства без землях встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно із п. "е" ст. 41 Закону економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно із ч. 5 ст. 68 Закону застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Таким чином, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно із якою, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, винної у завданні шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27.06.2001 № 02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 22.07.2019 у справі № 909/374/18 при вирішенні спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Згідно із ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 89 ЛК України охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління.
Згідно із ст. 90 ЛК України основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Наказом Держаного агентства лісових ресурсів України від 13.05.2024 № 120 "Про затвердження Статуту ДСГП "Ліси України" в новій редакції" затверджено Статут ДСГП "Ліси України" в новій редакції (далі по тексту - Статут ДСГП "Ліси України").
Відповідно до п. 3.2.2 Статуту ДСГП "Ліси України", основними напрямами діяльності ДСГП "Ліси України є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Згідно із п. 2.2.2 Положення, предметом діяльності філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Статтею 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки. Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. "б" ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України).
З огляду на викладене, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі №21-570а14).
Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Згідно ст. 48 ЛК України У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З урахуванням вищевикладеного, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, Статуту ДСГП "Ліси України", Положення про філію, не забезпечили охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустили протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами шести дерев.
Також, враховуючи норми вищезазначеного законодавства та положення ст.ст. 105, 107 ЛК України, ст.ст. 68, 69 Закону, філія "Сокирянське лісове господарство", правонаступником якого являється філія "Подільський лісовий офіс", допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяло неправомірно, що призвело до незаконної рубки невстановленими особами шести дерев породи "Бук", "Дуб" та "Граб" різних діаметрів, тому правонаступник філії "Сокирянське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" притягуються до відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тобто до відшкодування шкоди у розмірі 82138,60 грн (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 24.04.2018 у справі № 910/6277/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Отже, з огляду на вищенаведені вимоги законодавства та судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну рубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
Крім того, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 виснував, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
Таким чином, на підставі наведених вищезазначених норм чинного законодавства, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України", внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу, зобов'язане відшкодувати державі шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 82138, 60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Згідно із п. "б" ч. 2 ст. 47 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Порядок розподілу платежів між державним та місцевим бюджетом, які зараховано на аналітичні рахунки відкриті у Казначействі України та Головних управліннях Казначейства, врегульовано Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 43 від 29.01.2013.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України (далі по тексту - БК України) джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, оскільки несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв'язку із відсутністю джерел для їх фінансування.
Також, за загальним правилом застосуванням як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, встановлюється презумпція вини правопорушника. Тобто, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 907/556/15).
Враховуючи вищевикладене, встановлено, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
Відповідно до рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.
Згідно із ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси.
Згідно із ч. 3 ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до п. "ї" ч. 1 ст. 15 Закону місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Враховуючи те, що Магальську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області визнано потерпілим у кримінальному провадженні, шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 82138,60 грн підлягає стягненню до бюджету Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та в подальшому підлягає розподілу у відповідності до БК України, а не відшкодування указаної шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.
Щодо тверджень відповідача, що матеріали кримінального провадження не є належними доказами, що підтверджують обставини незаконної рубки.
Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Тобто, слідчий та/або прокурор самостійно визначають які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.02.2026 процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023262020000979 від 18.03.2023 здійснюють прокурори Романюк П.І. та Столяр О.О. При цьому, 12.01.2026 року начальником Новоселицького відділу Чернівецької окружної прокуратури Романюком П.І. надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, про що було винесено відповідну постанову.
Начальник Новоселицького відділу Чернівецької окружної прокуратури Романюк П.І. являється процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12023262020000979 від 18.03.2023, у якому старшим групи прокурорів являється прокурор Новоселицького відділу Чернівецької окружної прокуратури Столяр О.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Повноваження процесуального керівника визначено ч. 2 ст. 36 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Начальник Новоселицького відділу Чернівецької окружної прокуратури Романюк П.І. є самостійним у своїй процесуальній діяльності та приймаючи постанову від 12.01.2026 діяв у відповідності із чинним КПК України.
Наведене свідчить про дотримання вимог КПК України щодо попереднього надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування уповноваженою особою, що в свою чергу вказує на те, що долучені з матеріалів кримінального провадження докази є допустимими.
Щодо належності висновку експерта як доказу, що підтверджує розмір шкоди.
Згідно з нормами Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1).
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").
Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Також, експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених на неї обов'язків. Наведеним вимогам висновок експерта СЕ-19/126-24/8778-ФХЕД від 18.08.2023 відповідає.
Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17.10.2019 у справі № 678/364/15- ц; від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 та від 10.03.2020 у справі № 9901/740/18).
Доводами відповідача про те, що огляд місця події проводився за 4 місяці від моменту виявлення незаконної рубки, а тому обставини вчинення незаконної рубки були суттєво спотворені внаслідок об'єктивних природних змін, з огляду на що протокол огляду місця події від 17.07.2023 не може виступати достовірним доказом фіксації вчинення такої рубки в рамках використання як доказу у висновку експерта. Адже, огляд місця події проводився за участю представника філії "Сокирянське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" старшого майстра лісу Пиріг А.Б., підписаний ним без будь-яких зауважень. Зазначений протокол повністю узгоджується з актами огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.03.2023, складених постійним лісокористувачем філією "Сокирянське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", а тому доводи представника відповідача щодо спотворення даних у протоколі огляду місця події являються необгрунтованими.
Щодо належного позивача - Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.
Як вбачається із постанови процесуального керівника від 12.01.2026 у кримінальному провадженні за № 12023262020000979 від 18.03.2028 Магальська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області має статус потерпілої особи.
Оскільки незаконну порубку шести дерев породи "Бук", "Дуб" та "Граб" різних діаметрів було вчинено на ділянці лісу в урочищі "Рідківці" квартал 131 виділ 17 та виділ 18, категорія лісів ІІІ, ІІ лісотаксовий пояс, філії "Сокирянське лісове господарство" ДП "Ліси України" в межах населеного пункту "Рідківці" Чернівецького району, тому збитки повинні бути відшкодовані на спеціальний рахунок до бюджету Магальської сільської ради Чернівецького району, а відтак сільська рада являється належним позивачем.
Відповідно до постанови КМУ від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, а відсутність акта екологічної інспекції не може бути єдиною підставою для наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача, щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі 907/278/25 встановлено, що за аналогічних обставин прокурор звертався із позовною заявою в інтересах держави в особі сільської ради до постійного лісокористувача щодо стягнення збитків, завданих природоохоронному законодавству без участі екологічної інспекції, а відтак Магальська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області являється належним позивачем.
Враховуючи вищевикладене суд приходить висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 82138,60 грн підлягають задоволенню.
Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України", Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
VІ. Розподіл судових витрат.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ , вул. Шота Руставелі, 9-А; код 44768034) в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (58009, м.Чернівці, вул. Руська, 203; код 45025528) на користь Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області( 60313, Чернівецька область, Чернівецький район, вул. Г. Нандріша, 61, с. Магала, код 04417636) (отримувач: Чернів.ГУК/Магальська ТГ/240621000, ЄДРПОУ 37836095, код платежу: 24062100, рахунок: UA578999980333149331000024349) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 82138,60 грн.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ , вул. Шота Руставелі, 9-А; код 44768034) в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (58009, м.Чернівці, вул. Руська, 203; код 45025528) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А; код 02910120, р/р у форматі IBAN - UA378201720343110001000004946; банк - ДКСУ м Київ, МФО 820172) судовий збір в сумі 2622,40 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.03.2026 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя Микола ШВЕЦЬ