8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
26 березня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3822/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши заяву (вх. №5727 від 10.03.2026) представника Фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича адвоката Ярмусь В.Д. про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича, с.Біла Тернопільської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ", м. Харків
про стягнення 1 423 186,43 грн
Фізична особа-підприємець Космина Андрій Володимирович (далі - Позивач) 28 жовтня 2025 року звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" (далі - Відповідач) про стягнення інфляційних збитків за період з 23.11.2023 по 11.06.2025, завданих забезпеченням позову, в розмірі 1 448 451,51 грн, а також суму судового збору.
У позовній заяві Позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 300 000,00 грн.
Судом ухвалено 05 березня 2026 року рішення у справі №922/3822/25, яким позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" (адреса: 62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, в'їзд Орєшкова, будинок 1; адреса для листування: 61166, місто Харків, вулиця Коломенська, будинок 27, квартира 135; код ЄДРПОУ 32947706) на користь Фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні збитки за період з 23.11.2023 по 11.06.2025, завданих забезпеченням позову, в розмірі 1 423 186,43 грн, а також суму судового збору у розмірі 17078,23 грн.
10 березня 2026 року до суду надійшла заява (вх. №5727) представника Фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича адвоката Ярмусь В.Д. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн за надану адвокатом Ярмусь В.Д. правничу дпомогу в суді першої інстанції та витрат на проведення експертизи в сумі 9 000,00 грн.
Дана заява була направлена 09.03.2026 представником Позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» в Електронний кабінет Відповідача, що підтверджується Квитанцією №6243978 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС в матеріалах справи.
26 березня 2026 року представником ТОВ "ЕКО-ПЕТ" адвокатом Чуб С.В. подано до суду клопотання (вх. №7161), в якому просить суд відмовити Фізичній особі-підприємцю Космина Андрію Володимировичу у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" витрат на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн та витрат на проведення експертизи в сумі 9 000,00 грн.
В обґрунтування поданого клопотання представник Відповідача зазначає, що послуги "надання правової оцінки щодо стягнення з ТОВ "ЕКО-ПЕТ" збитків, завданих забезпеченням позову та доведення інформації до відома Клієнта", охоплюється послугою підготовки позову, у зв'язку з чим адвокатом помилково було визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки та подання позову. Крім того, у справі немає складних правових позиції; справа не потребувала дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребувала залучення до справи інших учасників. Представник Позивача брав участь у справі № 921/770/23 та був ознайомлений із матеріалами справи та обставинами справи. Таким чином, спір по справі № 922/3822/25 не є спором з високим рівнем складності та не потребує вивчення значної кількості нових доказів та збором доказів. В свою чергу заява Представника Позивача про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Зазначає, що розмір гонорару адвоката поставлений у пряму залежність від рішення суду, що суперечить природі судових витрат як фактично понесених або неминучих витрат сторони. Крім того, разом з заявою не було долучено рахунку, на підставі якого здійснюється оплата відповідно до умов договору та додаткової угоди. Вважає, що заявлений Позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним, а зазначені у акті про приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 06.03.2026 не є фактичними і неминучими. З огляду на те, що за змістом наданого Позивачем акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 06.03.2026 не можливо встановити сутність наданих послуг, розрахунок витрат часу на надання кожної окремої послуги, то вказаний документ не може вважатись належним первинним документом, який відображає господарську операцію між Позивачем та адвокатом за договором про надання правової допомоги від 08.10.2025. Отже, вважає, що Позивачем не було надано належних доказів розміру реальних витрат на правничу допомогу.
Суд зазначає, що розглядає заяву (вх. №5727 від 10.03.2026) про ухвалення додаткового рішення після виготовлення повного тексту 26.03.2026 рішення суду від 05.03.2026 у справі №922/3822/25.
Розглянувши заяву (вх. №5727 від 10.03.2026) представника Фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича адвоката Ярмусь В.Д. про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення частково, виходячи з такого.
Згідно з ч.3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2024 по справі № № 915/1624/16, якою зазначено наступне:
«Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
До витрат, які підлягають розподілу, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як вбачається із заяви та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами стосовно відносин надання правничої правової допомоги, між Адвокатом Ярмусь Віктором Дмитровичем та Фізичною особою-підприємцем Космини Андрієм Володимировичем (Клієнт, Позивач) укладено договір про надання правової допомоги від 08.10.2025 (надалі - Договір).
Повноваження у справі №922/3822/25 адвоката Ярмусь Віктора Дмитровича підтверджується копією ордеру серії ВО №1118045 від 24.10.2025.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень зобов'язується надати Позивачу види правової допомоги, зазначені в п.п. 1.2. Договору, а Клієнт згідно п. 1.4. Договору, зобов'язується: своєчасно забезпечувати Адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим Договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числі, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Адвоката.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за надання правової допомоги, обумовленої у п.п. 1.2. даного Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, порядку та строки, визначені в додатковій(их) угоді(ах) до цього Договору.
Згідно з п. 3.2. Договору, розмір винагороди (гонорару), який підлягає виплаті Адвокату визначається у кожному випадку надання конкретного виду правової допомоги, обумовленої у п.п. 1.2. даного Договору, та оформляється шляхом укладання додаткової(их) угоди(угод) до цього Договору.
Сторони уклали Додаткову угоду №1 від 08.10.2025 до договору про надання правової допомоги від 08.10.2025 (надалі - Додаткова угода №1), яка є невід'ємною частиною Договору, яка визначає види правової допомоги, що надаються Клієнту, та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги у господарській справі за позовом ФОП Космина А.В. до ТОВ «ЕКО-ПЕТ» про стягнення збитків.
Пунктом 2 Додаткової угоди №1 передбачена вартість послуг та порядок оплати винагороди (гонорару), зокрема, Клієнт оплачує Адвокату винагороду (гонорар) за надання правничої (правової) допомоги у фіксованому розмірі у наступному порядку: 100 000,00 (сто тисяч) гривень нуль копійок за надання Клієнту правової допомоги та супроводження справи на стадії її розгляду судом першої інстанції (п. 2.1. Додаткової угоди №1).
Згідно пункту 2.7. Додаткової угоди №1, Адвокат не вправі вимагати у Клієнта оплати винагороди, у розмірі, що перевищує суму компенсації витрат на правову допомогу, зазначеної в рішенні суду, яке набрало законної сили.
Пунктом 3 Додаткової угоди №1 Сторони зазначили порядок приймання-передачі наданої правової допомоги, зокрема, правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п. 3.1. Додаткової угоди №1); Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (п. 3.2. Додаткової угоди №1).
На виконання договірних зобов'язань, Адвокатом надано Позивачу правничу допомогу, що підтверджується підписаним 06.03.2026 Сторонами актом приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) за Договором про надання правової допомоги від 08.10.2025 та додаткової угоди №1 від 08.10.2025 (до яких наданий Детальний опис та Розрахунок наданих послуг Адвокатом - Ярмусь В.Д. щодо надання правничої (правової) допомоги Клієнту - ФОП Космина А.В. за Договором від 08.10.2025 та додаткової угоди №1 від 08.10.2025), в якому зазначено, що Позивач отримав наступні правові (правничі) послуги - здійснення представництва інтересів ФОП Космина А.В. до ТОВ «ЕКО-ПЕТ» про стягнення збитків, шляхом:
- надання правової оцінки щодо стягнення з ТОВ «ЕКО-ПЕТ» про стягнення збитків, завданих забезпеченням позову, в розмірі 1 448 451,51 грн, накладеного ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.11.2023 по справі №921/770/23 за заявою ТОВ «ЕКО-ПЕТ» про забезпечення позову та накладенням арешту в межах позову 7582976,16 грн та доведення інформації до відома Клієнта;
- підготовка та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви про стягнення з ТОВ «ЕКО-ПЕТ» на користь ФОП Космина А.В. збитків, завданих забезпеченням позову, в розмірі 1 448 451,51 грн;
- підготовка та подання до Господарського суду Харківської області у справі №922/3822/25 заяв, клопотань та пояснень;
- надання правової оцінки доводам, викладеним у поясненні ТОВ «ЕКО-ПЕТ» від 26.02.2026 та доведення інформації до відома Клієнта;
- представництво та участь у судових засіданнях в режимі ВКЗ, які мали місце: 22.01.2026, 12.02.2026 та 05.03.2026.
Сума винагороди (гонорару) Адвоката за надані ним та отримані Клієнтом послуги (фіксований розмір оплати за здійснення представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції) складає 100 000,00 грн.
Отже, як зазначено Додатковою угодою №1 до Договору, Сторони визначили види правової допомоги, що надаються Клієнту та фіксований розмір гонорару, що становить 100 000,00 грн за надання Клієнту правової допомоги та супроводження справи на стадії її розгляду судом першої інстанції.
Подання Детального опису та Розрахунок наданих послуг Адвокатом, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова угода №1 від 08.10.2025 до Договору про надання правової допомоги від 08.10.2025, а також Акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 06.03.2026 містить погоджений встановлений розмір винагороди (гонорару) Адвоката у фіксованому розмірі 100 000,00 грн та види правової допомоги за даним позовом.
Позивач зазначає, що оплату вартості послуг Адвоката ще не здійснено.
Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 “Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
За приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у договорі про надання правової допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, в рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ в рішеннях у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України".
У зазначеному рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Отже, як вбачається із наведеного вище, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом за договором про надання правової допомоги, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не лише те, чи були вони фактично понесені, але й оцінювати їх необхідність та неминучість.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.
Суд зазначає, що в Актах прийому-передачі послуг повинно бути зазначено співвідношення з видами правничої (правової) допомоги, наведеними в ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, згідно з якими:
адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);
захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд даної справи, враховуючи, що справа не відповідає ознакам малозначності, зважаючи на її складність, підготовку документів, а також ознайомлення з іншими справами, які мають відношення до цієї справи (про що судом зазначено у рішенні) зважаючи обсяг поданих представником Позивача доказів по справі, було здійснено проведення судових засідань в порядку загального позовного провадження.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником Позивача на підтвердження наданих послуг докази, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що заява належно обґрунтовано та підтверджено матеріалами справи отримання ним послуг адвоката на професійну правничу допомогу.
Проте, суд звертає увагу, що згідно наявними в матеріалах справи доказами, фактичними обставинами, подання процесуальних документів, суд вважає за доцільне зазначити, що наявні матеріали позову для адвоката високого рівня та професіоналізму не потребують багато часу для їх дослідження.
Щодо витрат на проведення експертного дослідження в сумі 9 000,00 грн суд зазначає наступне.
Так, Позивачем в підтвердження своїх вимог подано до суду заяву про зменшення позовних вимог та долучення доказів (вх. №28238 від 04.12.2025) та клопотання про долучення доказів (вх. №507 від 08.01.2026), якими надано звіт про проведене дослідження №25/11/2025-02 від 25.11.2025, ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро», експерт Олег ПІНЯК., відповідно до якого, експертом надано висновок та підтверджено, що ФОП Космина А.В. отримано збитки за період з 23.11.2023 р по 11.06.2025 р. у розмірі 1 423 186,43 грн (один мільйон чотириста двадцять три тисячі сто вісімдесят шість) грн. 43 коп. 7 582 976,16 грн в зв'язку накладанням арешту на рахунок в АТ «Сенс Банк» який був накладений на підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 23.11.2023 по справі №921/770/23 про забезпечення позову і накладений за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко-Пет».
Разом з цим, Позивачем було надано копію Договору № 09/112025-01 про проведення дослідження від 09.11.2025, копію підписаного Сторонами акту прийому-передачі робіт про проведення дослідження, де зазначена вартість робіт по дослідженню у розмірі 9000,00 грн, а також копію платіжної інструкції № 2104 від 03.12.2025, за якою Позивачем сплачено ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро» суму 9000,00 грн.
Представник Відповідача в клопотанні (вх. №7161 від 26.03.2026) зазначає, що наданий Позивачем звіт про проведене дослідження № 25/11/2025-02 від "25" листопада 2025 року вочевидь не є висновком експерта та як зазначено у самому завданні на проведення дослідження діяльність не підлягає сертифікації. Оскільки розрахунок інфляційних втрат є виключно математичною (арифметичною) дією із застосуванням загальнодоступних офіційних показників, залучення експерта для цього не вимагало спеціальних знань. Отже, вважає, що витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 9 000,00 грн не є об'єктивно-необхідними, обґрунтованими та фактично неминучими для розгляду даної справи, у зв'язку з чим не підлягають стягненню з Відповідача.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.101 ГПК України).
Як зазначалось, п.2 ч.3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно ч.7 ст. 127 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Приписами п.1 ч.4 ГПК України визначено, зокрема, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Суд зазначає, що Позивачем був замовлений та наданий суду звіт про проведене дослідження №25/11/2025-02 від 25.11.2025 на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а висновок експерта в зазначеному звіті був використаний судом при ухваленні рішення по справі, а отже витрати на експертне дослідження пов'язані з розглядом справи, при цьому Позивачем доведені витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 9 000,00 грн документальними доказами наданими в матеріали справи, а отже заперечення Відповідача щодо задоволення витрат на проведення експертного дослідження в сумі 9000,00 грн судом відхиляється.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також доведеності та обґрунтованості підстав для стягнення витрат на проведення експертного дослідження, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника Позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 123, 126, 127, 129, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву (вх. №5727 від 10.03.2026) представника Фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича адвоката Ярмусь В.Д. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" (адреса: 62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, в'їзд Орєшкова, будинок 1; адреса для листування: 61166, місто Харків, вулиця Коломенська, будинок 27, квартира 135; код ЄДРПОУ 32947706) на користь Фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 9 000,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Решту суми судових витрат на професійну правничу допомогу покласти на Позивача.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 26 березня 2026 року.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua
Суддя І.П. Жигалкін