79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.03.2026 Справа № 910/11151/25
Суддя Господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Кохановській Ю.І., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (вулиця Стасова, 79, місто Кам'янське, Дніпропетровська область, 51927; код ЄДРПОУ 33894928);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» (бульвар Івана Лепсе, 6, Київ, 03124; код ЄДРПОУ 39629782);
про: визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
за участю представників:
від позивача: Путрі А.П;
від відповідача: Кузнецової А.В., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець купив будівлі загальною площею 4 052,7 кв.м., які розташовані за адресою: вулиця Стрийська, 45, місто Львів, та сплатив за них ціну у розмірі 343 679,00 грн. У подальшому за відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на придбаний ним об'єкт нерухомого майна шляхом прийняття приватним нотаріусом Мамай Іриною Володимирівною відповідного рішення.
Як стверджує позивач, вказаний договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, оскільки правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків та вчинений з перевищенням повноважень, крім того позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину та повернути майно, що вибуло з його володіння на підставі недійсного правочину, а також скасувати відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 10 березня 2026 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 16 березня 2026 року о 12:00 год.
13 березня 2026 року від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
У підготовчому засіданні 16 березня 2026 року розглядалося подане одночасно з позовною заявою клопотання позивача про витребування доказів, та заява про зміну підстав позову.
Щодо клопотання позивача про витребування доказів
Позивач одночасно з поданням позову просив суд витребувати у відповідача та приватного нотаріуса Мамай І.В.наступні докази:
- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 січня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №36;
- протокол №578 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» від 20 листопада 2014 року;
- протокол №585 засідання комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» від 30 грудня 2015 року;
- протокол №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» від 14 січня 2016 року; та
- протокол №3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» від 12 січня 2016 року.
В обґрунтування підстав заявленого клопотання позивач покликався на неможливість надати зазначені докази самостійно у зв'язку з відсутністю в його розпорядженні вказаних документів.
Зазначив, що виключно вказаними вище доказами підтверджуються окремі обставини, які входять в предмет доказування і на які він покликається як на підставу заявлених позовних вимог, відтак, встановлення та перевірка цих обставин судом є неможливим за відсутності доказів. В той же час вжиті позивачем самостійно заходи для їх отримання є вичерпними та нерезультативними.
На підтвердження повноти вжитих заходів для отримання доказів самостійно позивачем долучено письмове звернення до приватного нотаріуса Мамай І.В. з заявою про надання витребуваних документів та письмову відповідь нотаріуса про відмову у задоволенні вимог вказаного звернення у зв'язку з його необґрунтованістю.
У підготовчому засіданні 16 березня 2026 року представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, пояснив, що вказані докази знаходяться в розпорядженні як приватного нотаріуса Мамай І.В., так і відповідача. Зазначив, що до відповідача з вимогою надати відповідні документи самостійно не звертався. Не зважаючи на це, заявлені вимоги про витребування доказів у відповідача підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача пояснила, що документи, про витребування яких просить позивач, можуть знаходитися у розпорядженні відповідача. Разом з тим позивач не звертався з заявами чи зверненнями щодо необхідності їх надання в межах розгляду вказної справи судом.
Третя особа, приватний нотаріус Мамай І.В. належним чином повідомлялася про дату, час і місце підготовчих засідань, однак у судові засідання не з'являлася, заяв по суті спору не подавала та своєї позиції щодо заявленого клопотання суду не повідомила..
Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Як визначено частиною 1 статті 81 Господарсько процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане позивачем разом з поданням позовної заяви. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Клопотання про витребування доказів подано одночасно з позовом позивачем, а надалі під час розгляду клопотання у підготовчому засіданні, позивач підтримав його вимоги.
Згідно частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Судом встановлено, що позивач вжив заходів для самостійного отримання необхідних доказів, зокрема неодноразово звертався до приватного нотаріуса Мамай І.В. із запитами про надання дублікатів договору купівлі-продажу та документів, що підтверджують повноваження представників сторін правочину. Однак листами від 11.02.2026 №35 та від 12.02.2026 №37/01-16 у наданні запитуваної інформації було відмовлено. Подальший запит позивача від 13.02.2026 також залишено без задоволення.
З огляду на предмет спору, а також з урахуванням того, що запитувані документи перебувають у володінні нотаріуса та охоплюються режимом нотаріальної таємниці, позивач об'єктивно позбавлений можливості отримати їх самостійно.
Згідно з нормами розділу VIII Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року №3267/5, доступ до документів реєстраційної справи забезпечується посадовою особою суб'єкта, що здійснює зберігання таких справ. У випадках, передбачених статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такий доступ, а також видача копій документів або вилучення (витребування) матеріалів справи, має чітко визначений процедурний характер, що виключає можливість самостійного отримання цих даних сторонами спору без відповідної правової підстави.
Оскільки державна реєстрація права власності та посвідчення правочину щодо нерухомого майна здійснювалися нотаріусом, відповідний пакет документів, що став підставою для реєстраційних дій, наразі перебуває на зберіганні у справах цього нотаріуса. Зокрема, у матеріалах нотаріальної та реєстраційної справи знаходяться: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 січня 2016 року №36, протокол №578 загальних зборів учасників ТОВ «Львівські автобусні заводи» від 20 листопада 2014 року, протокол №585 засідання комісії з припинення цього ж товариства від 30 грудня 2015 року, а також протоколи №2 та №3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» від 14 та 12 січня 2016 року відповідно.
Зазначені документи мають суттєве значення для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, оскільки вони містять відомості про обсяг повноважень представників сторін під час укладання договору та підтверджують легітимність прийняття рішень органами управління юридичних осіб.
Враховуючи вимоги частини 6 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де чітко зазначено, що витребування (вилучення) документів з реєстраційних справ здійснюється виключно на підставі судового рішення, є очевидним, що лише суд у межах позовного провадження має правові важелі для забезпечення доступу до цих матеріалів. Таким чином, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, виникає необхідність у витребуванні належним чином завірених копій вказаних протоколів та договору безпосередньо у приватного нотаріуса Мамай І.В., який здійснював їх посвідчення та зберігання.
Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування зазначених доказів безпосередньо судом.
Щодо витребування доказів у відповідача, суд зазначає, що позивачем не підтверджено вжиття вичерпних заходів для їх отримання. В підготовчому засіданні представник позивача підтвердила, що позивач з метою отримання відповідних доказів до відповідача самостійно не звертався. Відтак, клопотання в цій частині не відповідає вимогам закону щодо його змісту, що є підставою для відмови в його задоволенні.
Щодо заяви про зміну підстав позову
Позивач просить змінити підстави позову, покликаючись в обґрунтування позовних вимог на нові обставини, про які не зазначалися ним у тексті позовної заяви.
Такими обставинами позивач визначає безпідставне зняття арешту з майна, законність відчуження якого оспорюється, на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2025 року у справі №465/5263/15, яка ніколи не розглядалася вказаним судом. Реєстраційний номер справи, у якій винесено вказане рішення, в Єдиному державному реєстрі судових рішень обліковується за Франківським районним судом міста Львова, справа розглядалася у порядку наказного провадження та за результатами її розгляду видано судовий наказ, який не має жодного відношення ні до сторін спору, ні до нерухомого майна, що входить в його предмет. Відтак, позивач вважає, що арешт знято на підставі фіктивного рішення суду, що надалі створило передумови для його незаконного відчуження.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Згідно з частиною 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Подання заяви про зміну (доповнення) підстав позову є процесуальним правом позивача, яке може бути реалізоване останнім у межах підготовчого провадження.
З поданої заяви вбачається, що позивач не змінює предмет позову, а лише доповнює підстави позову додатковими обставинами, які мають вирішальне значення для доведення обгрунтованості позовних вимог.
З урахуванням наведеного суд також враховує, що відповідно до засад диспозитивності господарського судочинства, закріплених, зокрема, у частині другій статті 14 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач визначає обсяг та зміст своїх вимог, а також обставини, якими вони обґрунтовуються.
Право на зміну предмета або підстав позову є виключним процесуальним правом позивача, реалізація якого обмежується лише вимогами процесуального закону щодо строків та недопустимості одночасної зміни і предмета, і підстав позову.
Оскільки у даному випадку позивачем змінюються (доповнюються) лише підстави позову без зміни його предмета, заява подана у межах строку підготовчого провадження та відповідає вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України, підстав для відмови у її прийнятті суд не вбачає.
З огляду на викладене, враховуючи виключне право позивача визначати предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про необхідність прийняття заяви про зміну підстав позову до розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 46, 81, 120-121, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Клопотання позивача про витребування доказів - задовольнити частково.
2. Витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) такі документи (належним чином засвідчені копії):
1). договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 січня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №36,
2). протокол №578 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» від 20 листопада 2014 року,
3). протокол №585 засідання комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» від 30 грудня 2015 року,
4). протокол №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» від 14 січня 2016 року та
5). протокол №3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» від 12 січня 2016 року.
3. Встановити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мамай Ірині Володимирівні строк до 05 квітня 2026 року для подання витребовуваних документів.
4. Прийняти заяву про зміну підстав позову до розгляду, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням підстав позову наведених у вказаній заяві.
5. У підготовчому засіданні оголосити перерву до 16.04.2026 о 13:30 год.
Засідання відбудеться у залі судових засідань №5 Господарського суду Львівської області за адресою: вулиця Личаківська, 128, місто Львів, 79014.
6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://court.gov.ua/fair/.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Бургарт Т.І.