вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2026 р. Справа № 911/496/26
Господарський суд Київської області у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбі перспектива» від 24.03.2026 про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбі перспектива»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівська птахофабрика»
про визнання права іпотекодержателя,
без повідомлення (виклику) сторін,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбі перспектива» (далі - позивач, ТОВ «Комбі перспектива») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 20.02.2026 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівська птахофабрика» (далі - відповідач, ТОВ «Гаврилівська птахофабрика»), у якій просить суд:
- визнати за ТОВ «Комбі перспектива» право іпотекодержателя щодо об'єкта нерухомого майна - Бройлерної ферми № 6, загальною площею 13558,4 кв. м, опис: санпропускник, А, 222,1 кв. м; альтанка, Б; майстерня, В, 10,5 кв. м; будівля трансформаторної підстанції, Г; пташник, Д, 1108,2 кв. м; пташник, Е, 1109,2 кв. м; пташник, Ж, 1109,5 кв. м; пташник, З, 1109,2 кв. м; пташник, К, 1109,2 кв. м; пташник, Л, 1109,3 кв. м; пташник, М, 1109,6 кв. м; пташник, Н, 1109,4 кв. м; пташник, О, 1109,0 кв. м; пташник, П, 1109,2 кв. м; пташник, Р, 1109,6 кв. м; пташник, С, 1109,1 кв. м; склад, Т, 15,3 кв. м; під'їздні майданчики, І; кормові бункера, II, V-XVII; дороги, III-VI; огорожа, 1-4, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 390164532218 - як такого, що виникло в силу закону у зв'язку з його продажем з відстроченням платежу (в кредит) за договором купівлі-продажу № 1715 від 31.10.2025;
- визнати, що Бройлерна ферма № 6, загальною площею 13558,4 кв. м, опис: санпропускник, А, 222,1 кв. м; альтанка, Б; майстерня, В, 10,5 кв. м; будівля трансформаторної підстанції, Г; пташник, Д, 1108,2 кв. м; пташник, Е, 1109,2 кв. м; пташник, Ж, 1109,5 кв. м; пташник, З, 1109,2 кв. м; пташник, К,1109,2 кв. м; пташник, Л, 1109,3 кв. м; пташник, М, 1109,6 кв. м; пташник, Н, 1109,4 кв. м; пташник, О, 1109,0 кв. м; пташник, П, 1109,2 кв. м; пташник, Р, 1109,6 кв. м; пташник, С, 1109,1 кв. м; склад, Т, 15,3 кв. м; під'їздні майданчики, І; кормові бункера, II, V-XVII; дороги, III-VI; огорожа, 1-4, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 390164532218 (далі - Об'єкт), є обтяженою іпотекою (іпотека в силу закону) на користь позивача в забезпечення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати ціни за договором у розмірі 8950000 грн - до моменту повного виконання такого зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2025 сторони уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого Об'єкт передано у власність відповідача з відстроченням оплати (продаж у кредит), при цьому станом на дату звернення до суду вартість майна відповідачем не сплачена.
Позивач зазначає, що у зв'язку із переданням майна до повної оплати його вартості у нього в силу закону виникло забезпечувальне право іпотекодержателя (іпотека в силу закону) на зазначений Об'єкт нерухомості. Водночас відсутність окремого іпотечного договору унеможливлює державну реєстрацію такого обтяження, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ним права іпотекодержателя та встановлення факту обтяження майна іпотекою.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.
Через підсистему «Електронний суд» 24.03.2026 від ТОВ «Комбі перспектива» надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на Бройлерну ферму № 6, загальною площею 13558,4 кв. м, опис: санпропускник, А, 222,1 кв. м; альтанка, Б; майстерня, В, 10,5 кв. м; будівля трансформаторної підстанції, Г; пташник, Д, 1108,2 кв. м; пташник, Е, 1109,2 кв. м; пташник, Ж, 1109,5 кв. м; пташник, З, 1109,2 кв. м; пташник, К, 1109,2 кв. м; пташник, Л, 1109,3 кв. м; пташник, М, 1109,6 кв. м; пташник, Н, 1109,4 кв. м; пташник, О, 1109,0 кв. м; пташник, П, 1109,2 кв. м; пташник, Р, 1109,6 кв. м; пташник, С, 1109,1 кв. м; склад, Т, 15,3 кв. м; під'їздні майданчики, І; кормові бункера, ІІ, V ХVІІ; дороги, ІІІ-VІ; огорожа, 1-4, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 390164532218, та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Бройлерної ферми № 6 до набрання законної сили рішення у справі № 911/496/26.
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач посилається на наявність реальної загрози ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду у цій справі.
Зокрема, заявник зазначає, що право іпотеки на спірний Об'єкт нерухомого майна станом на час звернення до суду не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим відповідач, як зареєстрований власник, має можливість безперешкодно розпоряджатися таким майном, у тому числі відчужити його третім особам без згоди позивача.
На думку позивача, існує ризик відчуження спірного майна на користь добросовісного набувача, що, з огляду на положення статті 388 Цивільного кодексу України, унеможливить його витребування та призведе до втрати позивачем права іпотекодержателя як єдиної гарантії виконання зобов'язань за договором.
Крім того, позивач вказує на наявність ризику так званого «ланцюгового» відчуження майна, що може спричинити необхідність залучення до участі у справі нових осіб, ускладнення предмета спору та судового розгляду.
Також заявник зазначає, що відповідачем створено передумови для вільного відчуження нерухомого майна, зокрема шляхом затвердження нової редакції статуту, якою відчуження нерухомості віднесено до звичайної господарської діяльності та не передбачено обмежень щодо прийняття відповідних рішень.
За твердженням позивача, невжиття заходів забезпечення позову призведе до втрати предмета спору та матиме наслідком ухвалення судового рішення, яке не зможе бути реально виконане, у зв'язку з чим заявник просить вжити заходів забезпечення позову з метою збереження існуючого стану речей до вирішення спору по суті.
Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Із поданої заяви вбачається, що позивач обґрунтовує необхідність забезпечення позову ризиком відчуження відповідачем спірного нерухомого майна, можливістю його подальшого перепродажу третім особам, а також відсутністю державної реєстрації іпотеки в силу закону.
Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, предметом позову у цій справі є вимоги про визнання за позивачем права іпотекодержателя та визнання обтяження у вигляді іпотеки в силу закону щодо нерухомого майна, яке було відчужене відповідачу за договором купівлі-продажу від 31.10.2025 з відстроченням платежу.
Відповідно до викладених у позові обставин, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з відстроченням платежу (продажу в кредит), який відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України передбачає виникнення у продавця забезпечувального права на продане майно до моменту його повної оплати.
Суд зазначає, що сам факт укладення договору купівлі-продажу та передання майна у власність відповідача свідчить про те, що позивач свідомо реалізував належне йому право розпорядження майном, добровільно передавши його у власність відповідача до моменту повної оплати, тобто обрав модель поведінки, за якої ризик неплатежу з боку покупця не усувається, а лише мінімізується за рахунок передбачених законом або договором способів забезпечення виконання зобов'язання.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач як зареєстрований власник об'єкта має «нічим не обмежене право» розпоряджатися ним у будь-який момент на власний розсуд.
Сама по собі наявність у відповідача статусу власника та пов'язаних із цим повноважень не може розцінюватися як обставина, що свідчить про ризик порушення прав позивача. Інакше будь-яке право власності автоматично створювало б підстави для забезпечення позову, що суперечить суті цього процесуального інституту.
Суд також враховує, що позивач фактично ототожнює наявність у відповідача права розпорядження майном із наявністю загрози його реалізації на шкоду позивачу. Проте такі висновки є помилковими, оскільки можливість реалізації не означає наміру його реалізації та не підтверджує вчинення відповідних дій.
Більш того, вказаний довід не узгоджується із тією обставиною, що саме позивач, укладаючи договір купівлі-продажу з відстроченням платежу та передаючи майно у власність відповідача до моменту його повної оплати, погодився на наділення відповідача повним обсягом правомочностей власника, включаючи право розпорядження майном.
Таким чином, посилання позивача на «нічим не обмежене» право відповідача розпоряджатися Об'єктом носить оціночний характер та не підтверджує наявності обставин, які б свідчили про реальну загрозу відчуження майна чи ускладнення виконання рішення суду.
Доводи заявника щодо наявності загрози відчуження об'єкта нерухомого майна третім особам ґрунтуються виключно на припущеннях та загальних міркуваннях про можливість такого відчуження, що саме по собі не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Заявник не надав суду жодних належних та допустимих доказів вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на відчуження спірного майна (укладення попередніх договорів, ведення переговорів, розміщення оголошень тощо).
Посилання позивача на затвердження відповідачем нової редакції статуту та віднесення операцій з нерухомим майном до звичайної господарської діяльності також не свідчить про реальність загрози відчуження саме спірного Об'єкта, оскільки такі положення є типовими для суб'єктів господарювання та не підтверджують намірів вчинення конкретних правочинів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення позову, а наведені у заяві доводи не підтверджують існування реального ризику утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Таким чином, заява ТОВ «Комбі перспектива» від 24.03.2026 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Комбі перспектива» у задоволенні заяви від 24.03.2026 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя ОСОБА_1