ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2026Справа № 910/14587/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Ліпіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей», м.Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича, м.Київ
про стягнення 120 000 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компасвей» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича про стягнення 120 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №54 від 19.08.2024 про надання послуг (виконання робіт) в частині надання послуг в обсязі, що визначений умовами правочину.
Ухвалою від 01.12.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 26.01.2026 судом постановлено здійснювати розгляд справи з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 04.02.2026.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що умовами договору №54 від 19.08.2024 передбачено фіксований розмір місячної оплати послуг, які надаються Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренка Дениса Євгенійовича. Такоє відповідачем наголошено, що здійснення попередньої оплати договором не було передбачено, а грошові кошти, які перераховані позивачем, було сплачено у відповідності до п.4.1 договору.
04.02.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. на лікарняному.
Ухвалою від 09.02.2026 призначено розгляд справи на 04.03.2026.
04.03.2026 відкладено розгляд справи на 25.03.2026.
У судове засідання 25.03.2026 позивач не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей».
З огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка позивача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 25.03.2026.
Представником відповідача у судовому засіданні 25.03.2026 проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.
В судовому засіданні 25.03.2026 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
19.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компасвей» (товариство) та Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Денисом Євгенійовичем (працівник/виконавець) було укладено договір №54 про надання послуг, за умовами п.1.1 якого працівник зобов'язується виконувати роботу визначену п. 1.1. договору, а товариство зобов'язується виплачувати працівникові винагороду, а також створити умови праці, що необхідні для виконання роботи, передбачені чинним законодавством України та цим договором.
За умовами п.1.2 договору №54 від 19.08.2024 робота працівника полягає у наступному:
1.2.1. Здійснення дзвінків по відповідним базам даних USA та Республіки Польщі потенційним клієнтам Товариства. Із встановленням плану - не менше 500 дзвінків в тиждень;
1.2.2. Обробка та встановлення контакту з потенційними клієнтами, які залишили власні контакти шляхом заповнення pop-up'у на сайті Товариства, шляхом направлення sms-повідомлень, email повідомлень, через »удь які допоміжні сервіси спілкування (Viber, Telegram, WhatsApp тощо) та телефонних дзвінків - не менше 40 в місяць;
1.2.3. Формування та представлення презентації власного продукту Товариства потенційним клієнтам, її технічної частини - не менше 16 в місяць;
1.2.4. Формування та підписання з клієнтами не менше 2 угод в місяць;
1.2.5. Дотримуватись бажаного плану продажів, але не менше 60 000,00 (Шістдесят тисяч) доларів США в місяць, відповідно до курсу Національного банку України станом на 03.09.2024 року, що дорівнює 1$ = 1,04 грн.
1.2.6. Внесення нової інформації про клієнтів, партнерів і потенційних покупців у CRM-систему. Це включає контактні дані, історію взаємодії, нотатки про переговори, та іншу важливу інформацію для подальшого використання даної інформації у діяльності;
1.2.7. Оновлювати дані у відповідності до виникнених змін та/або доповнень до раніше вказаної/зазначеної/виявленої інформації щодо клієнтів, партнерів і потенційних покупців у CRM-системі. Обов'язки Працівника напряму регулюються даним Договором.
Цей договір укладено строком до 31.12.2024. Цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же самих умовах, в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії (п.2.1, п.2.2 договору №54 від 19.08.2024).
Згідно п.4.1, 4.2 договору №54 від 19.08.2024 сукупна винагорода працівника складається з щомісячної оплати у фіксованому розмірі - 60 000,00 грн. Оплата послуг виплачується товариством працівнику один раз на місяць, не пізніше 10 календарного дня поточного місяця.
У п.4.3 договору №54 від 19.08.2024 вказано, що товариство розраховує та виплачує працівникові оплату послуг згідно з вимогами чинного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, згідно платіжних інструкцій №133 від 11.09.2024 на суму 60 000 грн та №149 від 14.10.2024 на суму 60 000 грн Товариством з обмеженою відповідальністю «Компасвей» було здійснено оплату послуг по обробці та втанволенні контакту з потенційними клієнтами та предтавлення презентації власного продукту товариства на рахунок Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича.
Проте, як вказано в позовній заяві під час аналізу виконаних робіт, дотримання умов та предмету договору товариство встановило порушення з боку виконавця, а саме надання послуг у обсязі меншому, ніж визначено у п.1.2 договору, акти наданих послуг з боку товариства підписано не було.
31.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компасвей» було направлено на адресу Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича претензію №174/03/25 від 30.10.2025 про повернення грошових коштів в сумі 120 000 грн.
Відповідачем претензію позивача задоволено не було, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей» до суду із позовом до Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича про стягнення 120 000 грн. Правовою підставою позовних вимог визначено приписи ст.693 Цивільного кодексу України щодо повернення попередньої оплати.
Оцінюючи доводи сторін та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову. При цьому, судом враховано таке.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом вище вказувалось, що згідно згідно п.4.1, 4.2 договору №54 від 19.08.2024 сукупна винагорода працівника складається з щомісячної оплати у фіксованому розмірі - 60 000,00 грн. Оплата послуг виплачується товариством працівнику один раз на місяць, не пізніше 10 календарного дня поточного місяця.
У п.4.3 договору №54 від 19.08.2024 вказано, що товариство розраховує та виплачує працівникові оплату послуг згідно з вимогами чинного законодавства.
Одночасно, у п.1.2 було визначено перелік послуг, які надаються виконавцем.
З системного аналізу умов укладеного між сторонами правочину вбачається, що вартості окремих послуг сторонами не погоджено, а встановлено останню у фіксованому розмірі.
Судом було встановлено, що згідно платіжних інструкцій №133 від 11.09.2024 на суму 60 000 грн та №149 від 14.10.2024 на суму 60 000 грн Товариством з обмеженою відповідальністю «Компасвей» було здійснено оплату послуг по обробці та втанволенні контакту з потенційними клієнтами та предтавлення презентації власного продукту товариства на рахунок Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича.
Проте, як вказано в позовній заяві під час аналізу виконаних робіт, дотримання умов та предмету договору товариство встановило порушення з боку виконавця, а саме надання послуг у обсязі меншому, ніж визначено у п.1.2 договору, акти наданих послуг з боку товариства підписано не було.
Суд критично ставиться до вказаних обставин, в якості підстави для повернення грошових коштів, оскільки фактично умовами договору визначено фіксований щомісячний розмір оплати, жодних умов щодо залежності оплати від обсягу наданих послуг умови договору не містять.
До того ж, з приводу не підписання актів наданих послуг, суд зауважує, що умовами договору №54 від 19.08.2024 взагалі не передбачено підписання таких актів, за наслідками надання послуг, як і не ставиться в залежність від таких актів оплата, що визначена п.4.1.
Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позовних вимог є саме надання послуг у обсягах, що є меншими, ніж визначені у п.1.2 договору №54 від 19.08.2024, проте, ніякого обгрунтування повернення суми оплати в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю «Компасвей» не наведено.
В контексті означеного суд повторно акцентує увагу на тому, з системного аналізу умов укладеного між сторонами правочину вбачається, що вартості окремих послуг сторонами не погоджено, а встановлено останню у фіксованому розмірі, а отже, у суду відсутня об'єктвна можливість встановити вартість послуг, які за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей» не виконано.
Наразі, суд зауважує, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Однак, всупереч наведеного вище, позивачем доказів наявності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених товариством за договором №54 від 19.08.2024 на рахунок виконавця, надано не було, вналідок чого позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей» до Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича про стягнення 120 000 грн підлягає залишенню без задоволення як такий, що позбавлений належного доказового обґрунтування.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей» до Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича про стягнення 120 000 грн.
2. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 26.03.2026.
Суддя В.В. Князьков