ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.03.2026Справа № 910/11453/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"
до Фізичної особи-підприємця Скаківської Оксани Миколаївни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дарницька районна в місті Києві державна адмністрація
про виселення із нежитлового приміщення
Представники:
від позивача: Антоненко О.В.;
від відповідача: Орловська В.А.;
від третьої особи: Матюшенко О.М.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Скаківської Оксани Миколаївни (далі-відповідач), в якому просить суд виселити Фізичну особу-підприємця Скаківську Оксану Миколаївну із нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (групи приміщень № 1), літ. "А", загальною площею 37, 00 кв.м., що розміщені в окремо розташованій нежитловій будівлі (сміттєзбірнику), за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 7-а.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір № 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2015 припинив свою дію 25.04.2018, проте відповідач продовжує перебувати в спірному нежитловому приміщенні без належних правових підстав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.10.2025. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію.
08.10.2025 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Скаківської Оксани Миколаївни, в якій відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з участю представника в інших судових засіданнях.
У підготовчому засіданні 09.10.2025 суд на місці ухвалив задовольнити заяву відповідача про відкладення розгляду справи та відкласти розгляд справи на 13.11.2025.
20.10.2025 до суду надійшли пояснення Фізичної особи-підприємця Скаківської Оксани Миколаївни, в яких відповідач, зокрема зазначає, що не отримував від третьої особи (орендодавця) та позивача, який є балансоутримувачем орендованого майна, у встановлений законом строк, письмове попередження про те, що орендоване майно за договором необхідне для потреб власника. Також, відповідач вказує на те, що не отримував від орендодавця листів щодо припинення дії договору оренди.
30.10.2025 до суду надійшли письмові пояснення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, в яких третя особа, зокрема зазначає, що з відповідачем не було укладено жодної додаткової угоди, у тому числі з метою оформлення пролонгації договору. Також, третя особа вказує на те, що відповідачу було надано можливість взяти участь в аукціоні на продовження договору оренди, проте відповідач не взяв участі в зазначеному аукціоні за переважним правом на продовження договору оренди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11453/25 призначено на 11.12.2025.
У судовому засіданні 11.12.2025 оголошено перерву до 22.01.2026.
У судовому засіданні 22.01.2026 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання на 05.03.2026.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 05.03.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
27.04.2015 між Дарницькою районною в місті Києві державною адмністрацією (далі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Скаківською Оксаною Миколаївною (далі - балансоутримувачем) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі - балансоутримувач) укладено договір № 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, умовами якого передбачено, що орендодавець на виконання п. 4 розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 27.04.2015 № 243 "Про затвердження протоколу № 2 засідання конкурсної комісії Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на право оренди майна територіальної громади міста Києва від 21.04.2015" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. М. Бажана, 7-А, для використання під розміщення торговельного об'єкта з продажу товарів підакцизної групи, змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом оренди є: нежилі приміщення загальною площею 37, 00 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 37, 00 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток № 1); устаткування, інвертар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору.
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (п. 2.4. договору).
Згідно п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року № 34/6250.
Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, на дату підписання договору за перший місяць оренди становить без ПДВ: 202, 70 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 7500, 00 грн (додаток № 2).
У п. 3.2. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.
За умовами п. 3.5. договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.6. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі відмови орендаря від підписання акта приймання-передачі протягом 20 днів з дати отримання акта від орендодавця договір припиняє свою дію.
Згідно п. 4.14 договору, орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
У п. 5.4. договору сторони погодили, що орендар після закінчення строку дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором.
Відповідно до п. 7.6. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 27.04.2015 по 25.04.2018 (п. 9.1. договору).
Пунктом 9.2. договору визначено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.
Договір припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4. договору).
Згідно п. 9.7. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Також, 27.04.2015 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Скаківською Оксаною Миколаївною (балансоутримувачем) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (балансоутримувач) складено та підписання акт приймання-передачі об'єкта оренди до договору № 261/2015 від 27.04.2015, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: просп. М. Бажана, 7-А, загальною площею 37, 00 кв.м., для використання під розміщення торговельного об'єкта з продажу товарів підакцизної групи, змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.
Як зазначає позивач, договір № 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2015 припинив свою дію - 25.04.2018, жодної додаткової угоди, у тому числі з метою оформлення пролонгації договору сторони не укладали.
Також позивач зазначає, що Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження від 22.11.2024 № 879 «Про оголошення аукціонів на продовження договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду» відповідно до якого було оголошено аукціон на продовження Договору (LLP001-UA-20241129-64803), у зв?язку з відсутністю зацікавлених учасників, електронною торговою системою було присвоєно статус - «Аукціон не відбувся».
Згідно з розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 23.12.2024 № 964 «Про затвердження протоколів про результати електронних аукціонів на продовження договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду та оголошення аукціонів про передачу нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке не було передане в оренду за результатами аукціонів на продовження договорів оренди, в оренду», відповідно до пункту 4 якого було визнано таким, що не відбувся, електронний аукціон на продовження Договору № 261/2015 № LLP001-UA-20241129-64803.
Пунктами 8 та 9 цього розпорядження було припинено дію договору з дати визнання аукціону таким, що не відбувся.
Позивач листом від 27.12.2024 № 101/50-4686 звернувся до відповідача, в якому просив останнього у триденний строк з дати отримання цього листа повернути об?єкт оренди за актом приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.
В свою чергу, від відповідача надійшла скарга від 13.01.2025 № 101/C-87, в якій відповідач зазначає, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 261/2015 від 27 квітня 2015 року автоматично продовженим з квітня 2024 на період воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Листом від 14.02.205 № 101-101/С-87-366 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією було надано відповідь на скаргу відповідача, в якому вона зазначила, що станом на дату цього листа об'єкт оренди не повернуто балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" та вимагало у 3- денний термін з дня отримання цього листа провести остаточні розрахунки та повернути керуючій компанії об'єкт оренди за актом приймання-передачі в установленому законом порядку.
Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, об'єкт оренди за актом приймання-передачі не повернув.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час обстеження 25 червня 2025 року постійно діючою комісією, утвореною Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" встановлено, що нежилі приміщення, загальною площею 37,00 кв.м, в окремо розташованій будівлі (сміттєзбірнику) № 7-А на вул. Миколи Бажана, фактично використовуються під розміщення торгівельного об'єкта з продажу товарів підакцизної групи, змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, що підтверджується актом перевірки (обстеження) об?єкта оренди в окремо розташованій нежитловій будівлі за адресою: проспект Бажана Миколи, 7-А від 25 червня 2025 року із фотофіксацією.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки договір № 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2015 припинив свою дію 25.04.2018 та сторонами не було пролонговано його дію шляхом укладення додаткової угоди, відповідач зобов'язаний був повернути об'єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі, проте відповідач продовжує фактично використовувати нежитлове приміщення, у зв'язку з чим позивач просить суд виселити Фізичну особу-підприємця Скаківську Оксану Миколаївну із нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (групи приміщень № 1), літ. "А", загальною площею 37, 00 кв.м., що розміщені в окремо розташованій нежитловій будівлі (сміттєзбірнику), за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 7-а.
В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що не отримував від Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та позивача, який є балансоутримувачем орендованого майна, у встановлений Законом № 2269-XII строк, письмове попередження про те, що орендоване майно за договором оренди № 261/2015 необхідне для потреб його власника, як і не отримував від орендодавця листів про те, що строк дії договору оренди № 261/2015 припинено, а орендоване майно необхідно повернути у визначений термін. Також, відповідач зазначає, що оскільки дія договору закінчувалася 31.07.2023, тобто в період воєнного стану, на який діє ретроспектива постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, відтак Договір оренди № 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2015 вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Тож, відповідач вважає себе чинним орендарем об'єкту оренди нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (групи приміщень № 1), літ. "А", загальною площею 37, 00 кв.м., що розміщені в окремо розташованій нежитловій будівлі (сміттєзбірнику), за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 7-а на підставі Договору оренди 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2015 (надалі - Договір оренди № 261/201).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 261/2015 від 27.04.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України (чинний станом на дату укладення договору), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом вище, на виконання умов договору № 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: просп. М. Бажана, 7-А, загальною площею 37, 00 кв.м., для використання під розміщення торговельного об'єкта з продажу товарів підакцизної групи, змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 27.04.2015 сладеним та підписаним між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Скаківською Оксаною Миколаївною (балансоутримувачем) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (балансоутримувач).
Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Тобто, строк дії договору - це строк, протягом якого сторони здійснюють свої зобов'язання за договором, вносять зміни та доповнення до нього.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк .
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна. Підписання актів приймання-передачі здійснюється відповідно до Порядку передачі майна в оренду.
Так, відповідно до п. 9.1. договору № 261/2015 від 27.04.2015 він діє з 27.04.2015 до 25.04.2018 року.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Разом з тим, у п. 9.7 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди, якою продовжено строк дії договору після 25.04.2018.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його укладено.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.
Так, на час укладення договору оренди № 261/2015 від 27.04.2015 діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 2269-XII від 10.04.1992).
Проте, 03.10.2019 було прийнято Закон України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 157-ІХ від 03.10.2019). У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому, Закон від 10.04.1992 № 2269-XII втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Закон № 157-ІХ від 03.10.2019 опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з урахуванням частини першої статті 5 ЦК України, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-IX від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом № 2269-XII від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-IX від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ від 03.10.2019.
Враховуючи те, що строк дії договору оренди № 261/2015 від 27.04.2015 визначено до 25.04.2018, до спірних орендних правовідносин слід застосовувати положення Закону № 2269-XII від 10.04.1992.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22.
Суд зазначає, що порядок продовження договору оренди встановлений статтею 17 Закону №2269-XII від 10.04.1992, частиною другою якої унормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
В свою чергу, ч. 1 ст. 18 в редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019, визначено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За частиною другою статті 18 Закону №157-ІХ від 03.10.2019 передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483. При цьому, за змістом пункту 144 цього Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев'ятою статті 18 зазначеного Закону.
За частинами четвертою, п'ятою статті 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.
Згідно з частиною сьомою статті 18 Закону №157-ІХ від 03.10.2019 договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об'єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону № 157-ІХ від 03.10.2019 орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов'язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.
Отже, ані Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції № 157-ІХ від 03.10.2019 та №2269-XII від 10.04.1992, ані п. 9.7. договору № 261/2015 не передбачають такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись з заявою про продовження договору до закінчення строку дії договору оренди.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22 зазначив, що орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.
З іншої сторони, орієнтуючись на наявність чи відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.
Покладення на орендаря обов'язку з надсилання заяви про продовження договору оренди до спливу строку договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.
Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22, від 05.09.2023 у справі № 914/2233/22.
Проте, між орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем не було укладено додаткову угоду про продовження договору на тих самих умовах і на той самий строк.
Відтак, Фізична особа-підприємець Скаківська Оксана Миколаївна після закінчення строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 261/2015 від 27 квітня 2015 року зобов'язана була повернути за актом приймання-передачі нежитлові приміщення з № 1 по № 3 (групи приміщень № 1), літ. «А», загальною площею 37,00 кв.м, що розміщені в окремо розташованій нежитловій будівлі (сміттєзбірнику), за адресою: місто Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 7-а.
Тобто, станом на дату винесення рішення у даній справі відповідач фактично займає вказане нежитлове приміщення.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№2269-XII від 10.04.1992), передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Тож, відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» використання комунального майна здійснюється на підставі договору.
Щодо посилання відповідача у відзиві на встановлення карантину та запровадження воєнного стану в Україні, як підставу продовження строку дії договору на цей час, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (в редакції постанови КМУ № 215 від 16.03.2020) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня на усій території України карантин.
Зокрема, вказаною постановою заборонено:
- з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Підпунктом 5 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) для суб'єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення;
Разом з тим, в подальшому, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Відповідач зазначає у відзиві, що оскільки дія договору закінчувалася 31.07.2023, тобто в період воєнного стану, на який діє ретроспектива постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, відтак Договір оренди № 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2015 вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. А для продовження договору оренди на строк, передбачений Постановою № 634, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки як встановлено судом вище, з огляду на правову позицію Верховного Суду норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачають такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", при цьому умовами укладеного між сторонами договору чітко визначено, що продовження строку дії договору на той самий строк і на тих самих умовах після закінчення строку його дії вимагає укладення між сторонами додаткової угоди, однак така додаткова угода не була укладена між сторонами, тобто договір припинив свою дію 25.04.2018, а тому посилання відповідача на встановлення карантину на усій території України з 12.03.2020 та, в подальшому, запровадження воєнного стану в Україні з 24.02.2022, як підставу продовження строку дії договору на цей час є безпідставним, оскільки відповідач починаючи з 26.04.2018 фактично користується нежитловими приміщенням переданими йому в оренду.
При цьому, суд зазначає, що Фізичній особі-підприємцю Скаківській Оксані Миколаївні було надано можливість взяти участь в аукціоні на продовження договору оренди, проте відповідач не взяв участь в такому аукціоні.
Позивач листом від 27.12.2024 № 101/50-4686 звертався до відповідача, в якому просив останнього у триденний строк з дати отримання цього листа повернути об?єкт оренди за актом приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.
Крім того, листом від 14.02.205 № 101-101/С-87-366 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією було надано відповідь на скаргу відповідача, в якому вона зазначила, що станом на дату цього листа об'єкт оренди не повернуто балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" та вимагало у 3- денний термін з дня отримання цього листа провести остаточні розрахунки та повернути керуючій компанії об'єкт оренди за актом приймання-передачі в установленому законом порядку.
Проте, як встановлено в акті перевірки (обстеження) об?єкта оренди в окремо розташованій нежитловій будівлі за адресою: проспект Бажана Миколи, 7-А від 25 червня 2025 року із фотофіксацією, нежилі приміщення, загальною площею 37,00 кв.м, в окремо розташованій будівлі (сміттєзбірнику) № 7-А на вул. Миколи Бажана, фактично використовуються відповідачем під розміщення торгівельного об'єкта з продажу товарів підакцизної групи, змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, що підтверджується актом перевірки (обстеження) об?єкта оренди в окремо розташованій нежитловій будівлі за адресою: проспект Бажана Миколи, 7-А від 25 червня 2025 року із фотофіксацією.
Отже, відповідач не звільнив орендовані приміщення, не повернув об'єкт оренди позивачу та фактично використовує такі приміщення для ведення господарської діяльності.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що новий договір оренди на спірне приміщення сторонами не укладався, відтак, відповідач безпідставно займає спірне майно.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
За умовами п. 4.14 договору, орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Відповідно до п. 7.6. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Тож, враховуючи припинення дії договору оренди, у Фізичної особи-підприємця Скаківської Оксани Миколаївни відсутні підстави для перебування в орендованому приміщенні за договором № 261/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2015.
Проте, відповідач, в порушення вимог закону та договору оренди, орендовані ним нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (групи приміщень № 1), літ. "А", загальною площею 37, 00 кв.м., що розміщені в окремо розташованій нежитловій будівлі (сміттєзбірнику), за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 7-а не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув.
Обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також умовами укладеного між сторонами договору.
Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після припинення дії договору оренди, орендодавець вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов'язку в натурі.
Таким чином, підсумовуючи встановлене, суд визнає вимоги позивача про виселення відповідача із нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (групи приміщень № 1), літ. "А", загальною площею 37, 00 кв.м., що розміщені в окремо розташованій нежитловій будівлі (сміттєзбірнику), за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 7-а обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" - задовольнити.
2. Виселити Фізичну особу-підприємця Скаківську Оксану Миколаївну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) із нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (групи приміщень № 1), літ. "А", загальною площею 37, 00 кв.м., що розміщені в окремо розташованій нежитловій будівлі (сміттєзбірнику), за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 7-а.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скаківської Оксани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (Харківське шосе, буд. 148А, м. Київ, 02175, ідентифікаційний код - 39604270) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 26.03.2026.
Суддя С.О. Щербаков