ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2026Справа № 910/15427/25
За позовомДержавного агентства України з питань кіно
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Студіо КАПІ»
пророзірвання договору та зобов'язання вчинити дії,
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Сам-Далірі А.С.;
від відповідача:не з'явився.
Державне агентство України з питань кіно (далі - «Держкіно») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо КАПІ» (далі - ТОВ «Студіо КАПІ») про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Ліцензійного договору №14-ЛД від 31.07.2020 в частині надання звітів про перебіг виконання реалізації фільмів, а також аудиторських звітів, у зв'язку з чим позивач заявляє вимогу про зобов'язання відповідача надати звіти про перебіг виконання реалізації фільмів за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року та аудиторські звіти за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, а також про розірвання вказаного ліцензійного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
В підготовчому судовому засіданні 11.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2026, яке ухвалою суду від 20.02.2026 призначено на 25.03.2026.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце, дату і час розгляду справи був належним чином повідомлений.
Суд відзначає, що ухвали у даній справі направлялись на адресу місцезнаходження ТОВ «Студіо КАПІ» рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення, проте відправлення повернулись до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день отримання судом повідомлення про відсутність ТОВ «Студіо КАПІ» за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду у даній справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із ухвалами у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких пояснень щодо суті спору до суду не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
З урахуванням викладеного, неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про місце, дату і час судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.
В судовому засіданні 25.03.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.07.2020 між Держкіно та ТОВ «Студіо КАПІ» (дистриб'ютор) укладено ліцензійний договір №14-ЛД (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого Держкіно передає дистриб'ютору дозвіл (ліцензію) на використання своєї частки виключних майнових авторських прав на фільм, а саме право використовувати фільм та/або дозволяти використання фільму третіми особам способами (видавати субліцензії), зазначеними у статті 3 цього договору (права на фільм), на строк і територію, зазначені у цьому договорі.
Згідно із п. 2.2 Договору дистриб'ютор зобов'язується виплатити Держкіно дохід від комерційного використання всіх прав на фільм у розмірі та на умовах, зазначених у цьому договору.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що сплата доходу Держкіно від комерційного використання всіх прав на фільм здійснюється дистриб'ютором щоквартально, не пізніше 15 числа місяця, наступного після закінчення кварталу, дистриб'ютор складає звіти з реалізації прав на перераховує кошти на розрахунковий рахунок Держкіно після відшкодування витрат на тиражування копій фільму та на просування фільму протягом 15 календарних днів після закінчення кожного кварталу. У разі відсутності доходу від використання прав за розрахунковий період дистриб'ютор інформує про такий факт.
Відповідно до п. 5.3.3 Договору дистриб'ютор зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки із Держкіно та надавати до 15-го числа першого місяця кожного кварталу звіти про перебіг виконання реалізації фільму. Подавати Держкіно до 20 (двадцятого) січня наступного за звітним року, підтвердження незалежним аудитором достовірності наданих звітів про використання прав, зазначених у статті 3 цього договору, у попередньому році.
Договір набуває чинності від дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2030 року, але у будь-якому разі до повного виконання дистриб'ютором своїх зобов'язань. Термін дії цього договору може бути подовжений за згодою сторін (п. 10.1 Договору).
Згідно із п. 10.3 Договору цей договір може бути розірваний достроково, за ініціативою Держкіно в разі невиконання дистриб'ютором умов будь-якого з пунктів 3.2, 5.3.3, 5.3.4 та статті 4 цього договору.
Позивач звернувся до відповідача з листом №1040/7/11-25 від 19.05.2025, в якому звернув увагу на невиконання умов п. 5.3.3 Договору в частині надання звітів про перебіг виконання реалізації фільму за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року та аудиторських звітів за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, а також повідомив про намір розірвати договір в односторонньому порядку зазначивши, що у разі не виконання вказаних зобов'язань Договір припиняє свою дію 20 червня 2025 року.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, з огляду на що позивач просить суд зобов'язати відповідача надати звіти про перебіг виконання реалізації фільму за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року та аудиторські звіти за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, а також розірвати Договір.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В даному випадку Договір є ліцензійним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Глави 75 Цивільного кодексу України.
Відповідно статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов'язується вносити плату за використання об'єкта, якщо інше не встановлено договором.
Уклавши Договір відповідач взяв на себе зобов'язання, зокрема надавати до 15-го числа першого місяця кожного кварталу звіти про перебіг виконання реалізації фільму, а також до 20 (двадцятого) січня наступного за звітним року, підтвердження незалежним аудитором достовірності наданих звітів про використання прав.
В той же час, як і стверджує позивача, звіти про перебіг виконання реалізації фільму за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року та аудиторські звіти за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки відповідачем так і не надані.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.3.3 Договору, строк виконання відповідачем зобов'язання із надання позивачу звітів про перебіг виконання реалізації фільму за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року та аудиторських звітів за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки настав.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано будь-яких доказів в підтвердження виконання зобов'язання за Договором із надання позивачу звітів про перебіг виконання реалізації фільму за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року та аудиторських звітів за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу звіти про перебіг виконання реалізації фільмів за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року, а також аудиторські звіти за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки є правомірними та обґрунтованими.
Також, позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору з підстав не виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених п. 5.3.3 вказаного договору.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за імперативними приписами статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору можливе внаслідок односторонньої відмови, якщо таке право встановлено договором або законом.
В даному випадку, у п. 10.3 Договору сторони погодили можливість одностороннього розірвання договору позивачем ц випадку невиконання відповідачем умов будь-якого з пунктів 3.2, 5.3.3, 5.3.4 та статті 4 цього договору.
Так, судом встановлено факт невиконання відповідачем умов п. 5.3.3 Договору в частині надання позивачу звітів про перебіг виконання реалізації фільму за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року та аудиторських звітів за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
Крім того, позивачем на адресу відповідача направлено лист №1040/7/11-25 від 19.05.2025, в якому повідомлено про припинення Договору з 20 червня 2025 року у разі не виконання зобов'язань передбачених п. 5.3.3 Договору.
Отже, оскільки право позивача на односторонню відмову від Договору прямо передбачено умовами його пункту 10.3, зокрема у разі не виконання відповідачем умов пункту 5.3.3 та судом такий факт встановлено, і Держкіно скористалось цим правом звернувшись до ТОВ «Студіо КАПІ» із листом №1040/7/11-25 від 19.05.2025, то відповідно Договір припинив свою дію і є достроково розірваним з 20 червня 2025 року внаслідок односторонньої відмови позивача.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, підстави для задоволення вимоги про розірвання Договору відсутні з огляду на те, що його припинено позивачем в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та зобов'язання ТОВ «Студіо КАПІ» надати Держкіно звіти про перебіг виконання реалізації фільмів за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року, а також аудиторські звіти за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки. В задоволенні інших позовних вимог (розірвання Договору) необхідно відмовити з викладених обставин.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного агентства України з питань кіно задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «студіо КАПІ» (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд. 35/37, кв. 71; ідентифікаційний код 40181789) надати Державному агентству України з питань кіно (02156, м. Київ, вул. Кіото, будинок 27; ідентифікаційний код 37508051) звіти про перебіг виконання реалізації фільмів за IV квартал 2020 року, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, за I квартал 2025 року, а також аудиторські звіти за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «студіо КАПІ» (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд. 35/37, кв. 71; ідентифікаційний код 40181789) на користь Державного агентства України з питань кіно (02156, м. Київ, вул. Кіото, будинок 27; ідентифікаційний код 37508051) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.03.2026.
Суддя В.П. Босий