ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2026Справа № 910/5237/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Крутиголови В.О. розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ СОЛЮШІОНС»
про стягнення грошових коштів
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ СОЛЮШІОНС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО»
про стягнення грошових коштів та визнання зобов'язання частково виконаним
за участі представників:
від позивача - Чайка Л.Й.
від відповідача - Карпухін Я.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ СОЛЮШІОНС» про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №07/2021/245 від 15.09.2021 в частині поставки попередньо оплаченого позивачем товару. Позивач зазначає, що відповідачем було доставлено частину товару, проте комісією позивача проведено обстеження зазначеного товару та виявлено ряд відхилень від проектно-конструкторської документації, про що складено відповідні акти вхідного контролю та повідомлено відповідача. Підписані між сторонами видаткові накладні відсутні, поставка товару відповідачем відповідно до вимог Договору не здійснена. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5773246,66 грн. Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 90632,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 139382,54 грн, штрафні санкції у розмірі 4771278,24 грн (5% штрафу у розмірі 2385639,12 грн та 5% неустойки у розмірі 2385639,12 грн).
Відповідач в свою чергу подав до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» про стягнення грошових коштів та визнання зобов'язання частково виконаним.
Вказана зустрічна заява обґрунтована тим, що відповідач фактично здійснив поставку товару позивачу на загальну суму 3794283,77 грн, що підтверджується, зокрема, складеними, але не підписаними з боку покупця видатковими накладними №П-67 від 28.03.2023 на суму 1238400 грн та №П-81 від 30.03.2023 на суму 2555883,77 грн, ТТН №П-МЗ0000081/1, № П-МЗ0000081/2, № П-МЗ0000081/3 від 30.03.2023 та листам позивача від 05.04.2023 №23/383 та від 12.04.23 №23/383. Відповідач зазначає, що він повідомляв позивача про готовність виправити при прийомі товару недоліки та вказував на необхідності складання двостороннього акту у присутності своїх представників, а також пропонував продовжити здійснення відвантаження виготовленого на замовлення позивача товару, проте жодної належної відповіді від позивача не надходило. Відповідач зазначає, що замовлений позивачем товар є штучним, таким що виготовлявся виключно на його індивідуальне замовлення в зв'язку із чим використання його іншими особами практично унеможливлюється та з метою виконання укладеного між сторонами Договору, відповідачем укладено з контрагентами низку Договорів щодо поставки комплектуючих. Відповідач вказує, що ним задля належного виконання №07/2021/245 від 15.09.2021 сплачено контрагентам 18078153,75 грн, при цьому від позивача отримано передоплату у розмірі 5773246,66 грн. Так, оскільки строк дії укладеного між позивачем та відповідачем Договору закінчився та позивач втратив інтерес до поставки товару, відповідач зазначає, що ним понесено витрати (збитки), що сталися внаслідок порушення позивачем (діями та бездіяльністю) умов Договору. На підставі викладено, відповідач просить суд визнати зобов'язання ТОВ «ФЗ СОЛЮШІОНС» за Договором поставки №07/2021/245 від 15.09.2021 частково виконаними на суму 3794283,77 грн (поставка за видатковими накладними №П-67 від 28.03.2023 на загальну суму 1238400 грн та №П-81 від 30.03.2023 на загальну суму 2555883,77 грн), а також стягнути з позивача збитки у розмірі 12304907,09 грн.
ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» заперечило проти зустрічного позову, вказавши, що виявлені комісією дефекти комплектуючих відповідач не усунув протягом тривалого часу, заміни неякісного товару не здійснив, відтак у позивача був відсутній обов'язок приймати такий товар. Акти вхідного контролю №1, 2, 3, 4 від 03.04.2023 фактично підтверджують недоліки некомплектного товару, що виникли до передання товару покупцеві та з причин, які існували до дати доставки частини комплекту корпусу фільтра. Позивач зазначає, що поставлений відповідачем товар не відповідає за якістю і комплектністю вимогам, встановленими кресленнями та укладеним між сторонами Договором, явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акту не встановлена обов'язковою. Крім того, позивач вказує про відсутність доказів того, що укладення договір між відповідачем та контрагентами, а також сплата коштів за ними безпосередньо пов'язані саме з Договором поставки №07/2021/245 від 15.09.2021; відсутність доказів наявності вини ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», а також належних первинних бухгалтерських документів про збитки.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити. Проти зустрічного позову заперечував, просив суд відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та просив суд задовольнити. Проти первісного позову заперечував, просив суд відмовити у позові.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.09.2021 між ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (далі - Покупець) та ТОВ «ФЗ СОЛЮШІОНС» (далі - Постачальник) укладено Договір поставки №07/2021/245 (далі - Договір поставки) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товару, зазначений в Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець прийняти і оплатити такий товар. (п.1.1. Договору)
До вказаного Договору сторонами вносились зміни шляхом укладення додаткових угоди, а саме №1 від 01.02.2022 та №2 від 30.12.2022.
Найменування/асортимент товару, одинця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та строк поставки вказується у специфікаціях, яка є його невід'ємною частиною. (п.1.2. Договору)
Відповідно до п.1.3. Договору за домовленістю сторін, поставки товару може відбуватися на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури. Факт оплати Покупцем виставленого в його адрес рахунку-фактури, означає взаємну згоду Постачальника та Покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані у рахунку-фактури Постачальника), ціною, кількістю, асортиментом та номенклатурою товару, вказаною у відповідності рахунку-фактури, а видаткова накладна є підтвердженням факту отримання Покупцем від Постачальника такого товару.
Якість товару повинна відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов, що діють на території України та підтверджуватися сертифікатом (декларацією, паспортом) відповідності (якості) тощо підприємства-виробника. (п.1.5. Договору)
Пунктами 1.7-1.9. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити виготовлений Постачальником товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Постачальник зобов'язується поставляти товар в кількості і асортименті, визначених Специфікаціями. Поставка товару здійснюється Постачальником у узгоджені терміни.
Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного Договору. (п.2.2. Договору)
Відповідно до п.3.1. Договору Постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товару даного виду.
У разі невідповідності Товару вимогам, встановленим в п.3.1. Договору та/або характеристикам, зазначеним у документі, який підтверджує якість товару, постачальник зобов'язаний замінити його товаром належної якості протягом 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Покупця. (п.3.5. Договору)
Згідно з п.4.1. Договору поставка товарів здійснюється у строки, передбачені Специфікацією до Договору.
Право власності на товару, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної. (п.4.4. Договору)
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966, на складі Покупця або, за попередньою домовленістю, на складі Постачальника.
Виявлені під час прийому поставленої продукції недоліки (нестача, бій, втрата товарного вигляді та інше) оформлюється відповідним Актом, який набуває вигляду первинного документу після підписання його представниками сторін. Неякісний товар замінюється Постачальником протягом 3 календарних днів з моменту складання відповідного Акту, а у разі неможливості його заміни - Постачальник відшкодовує його вартість в цей же строк. (п.4.6. Договору)
Відповідно до п. 4.8 Договору Постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні Покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та цим Договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам визначеним у замовленні Покупця, та іншим умовам даного Договору.
Згідно з п.5.2. Договору розрахунок за поставлену партію товару здійснюється Покупцем на умовах: 10% передоплата від загальної вартості товару на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури, протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору; 90% від вартості партії Товару на підставі підписаної обома сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 29 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.
В подальшому, п.5.2. Договору було викладено у новій редакції, згідно Додаткової угоди №1 від 01.02.2022, а саме: «Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється Покупцем на умовах: передоплата в розмірі 4771278,24 грн, в т.ч. ПДВ 795213,04 перераховується Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури в строк до 30.11.2021; передоплата в розмірі 1001968,42 грн, в т.ч. ПДВ 166994,74 грн перераховується Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури в строки до 15.02.2022; остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаної обома сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника протягом 29 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.
Постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором, разом із усіма документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного в України законодавства та п.3.4. Договору; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 3 цього Договору. (п.6.1. Договору)
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.04.2023. (п.9.1. Договору в редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2022)
Пунктом 1.1. Специфікації визначено, що Постачальник поставляє, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний у таблиці товар, за ціною, що є звичайною і сплатити за нього грошову суму за умовами Договору.
Загальна вартість товару, що поставляється по Специфікації №1 складає 47712782,40 грн, в тому числі ПДВ 7952130,40 грн. (п.1.2. Специфікації)
Поставка товару здійснюється Постачальником протягом 21 календарних днів з дати підписання Договору. (п.1.3. Специфікації)
Умови поставки: DDP склад Покупця, м. Запоріжжя, Південне шосе 78, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2020 року. (п.1.4. Специфікації в редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2022)
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено, а позивачем оплачено рахунки №П-446 від 29.11.2021 на суму 4771278,24 грн (оплачено 29.11.2021 згідно платіжної інструкції №7014 від 29.11.2021) та №П-57 від 03.02.2022 на суму 1001968,42 грн (оплачено 10.02.2022 згідно платіжної інструкції №829 від 10.02.2022)
Таким чином, позивачем було здійснено попередню оплату за Договором на загальну суму 5773246,66 грн
З Графіку поставки товару (Додаток № 1 до Специфікації № 1 до Договору) вбачається, що граничним строком поставки обумовленого обладнання, в тому числі комплектуючих визначених у графіку (товару) було 29.04.2022.
Втім, матеріали справи не містять належаних та допустимих доказів поставки відповідачем позивачу товару у встановлені Договором строки та обсяги з урахуванням Специфікації №1 та Графіку поставки. У вказаній вимозі позивач просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги перерахувати позивачу суму попередньої оплати, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних.
09.12.2022 позивач направив відповідачу досудову вимогу №22/205 від 09.12.2022 у якій, зокрема, вказав про те, що товар постачальником не поставлений, сума попередньої оплати не повернута.
Листом №22К-816 від 14.12.2022 відповідач повідомив позивача, про те що товар за Договором готовий до відвантаження, а також вказав на те, що ТОВ «ФЗ СОЛЮШІОНС» опинилось в складних умовах воєнного часу.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідачем було здійснено часткову поставку товару 28.03.2023 та 30.03.2023 згідно видаткових накладних №П-67 від 28.03.2023 на суму 1238400 грн та №П-81 від 30.03.2023 на суму 2555883,77 грн.
03.04.2023 комісією вхідного контролю позивача при проведені огляду поставленого відповідачем товару за вказаними накладними, було виявлено відхилення від проектно-конструкторської документації, про що складено Акти вхідного контролю №1, 2, 3, 4 від 03.04.2023 із зазначенням зауважень по продукції.
Листом від 05.04.2023 №23/383 позивач повідомив відповідача про виявлені відхилення та про неможливість здійснення прийому МК до повного їх усунення та надав відповідачу акти вхідного контролю.
Листом №23К-187 від 07.04.2023 відповідач повідомив позивача про те, що частина зауважень позивача не приймається, а щодо іншої частини відповідач вказав на можливості їх усунення.
Листом від 12.04.2023 №23/394 позивач повторно просив відповідача усунути виявлені зауваження згідно умов Договору та надав фото із зауваженнями.
Листом №23К-210 від 13.04.2023 відповідач повторно вказав про те, що частина зауважень відповідачем не приймається, а щодо іншої частини зауважень - товар готовий до відвантаження та буде надісланий на зазначену позивачем адресу.
04.03.2025 позивач направив відповідачу вимогу №25/2408 від 04.03.2025 у якій вказав, що позивачем було здійснено попередню оплату за Договором на загальну суму 5773246,66 грн, проте товар постачальником не поставлений, сума попередньої оплати не повернута. У вказаній вимозі позивач посилаючись, зокрема, на ч.2 ст.693 ЦК України також просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання цієї вимоги перерахувати на поточний рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 5773246,66 грн, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних.
Матеріали справи не містять ані доказів поставки відповідачем товару за Договором, ані доказів здійснення заміни товару щодо якого були зафіксовані відхилення, ані доказів повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 5773246,66 грн, так само як і не містять належних та допустимих доказів передбачених Договором та чинним законодавством України на підтвердження неможливості виконання взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України)
Згідно ч.5 ст. 268 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи непоставку відповідачем обумовленого товару, в тому числі відсутність доказів заміни товару щодо якого зафіксовані відхилення, отримання вимоги позивача про повернення попередньо сплачених коштів, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості (суми попередньої оплати) у розмірі 5773246,66 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 90632,07 грн, інфляційних втрат у розмірі 139382,54 грн, штрафних санкцій у розмірі 4771278,24 грн (5% штрафу у розмірі 2385639,12 грн та 5% неустойки у розмірі 2385639,12 грн), суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі порушення Постачальником строків поставки відповідної партії товару, або поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,5% вартості недопоставленого товару за кожен тиждень прострочення, але загальна сума неустойки не повинна перевищувати 5% від суми недопоставленого товару. Сплата штрафу не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за Контрактом
Відповідно до п.7.3. Договору за прострочення поставки відповідної партії товару понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого товару.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат, 5% штрафу та 5% неустойки, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд встановив їх правильність, відповідність умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.
Що стосується вимог відповідача за зустрічним позовом про визнання зобов'язання ТОВ «ФЗ СОЛЮШІОНС» за Договором поставки №07/2021/245 від 15.09.2021 частково виконаними на суму 3794283,77 грн (поставка за видатковими накладними №П-67 від 28.03.2023 на загальну суму 1238400 грн та №П-81 від 30.03.2023 на загальну суму 2555883,77 грн), суд дійшов висновку про їх необґрунтованості з огляду на встановлені судом вище обставини.
Згідно з підпунктом б пункту 2 Інструкції №П-7 підприємство (постачальник, виробник) зобов'язане забезпечити відвантаження (здачу) продукції, що відповідає за якістю і комплектністю вимогам, встановленими стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами).
Відповідно до пункту 16 Інструкції №П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акту є обов'язковою.
Відповідач був повідомлений про виявлені відхилення товару від проектно-конструкторської документації, втім матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем уповноваженого представника для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю, так само, як і не містять доказів усунення виявлених зауважень.
Крім того, судом враховано, що за умовами пунктів 4.6., 4.8. Договору, за наявності Актів вхідного контролю щодо виявлення відхилень від проектно-конструкторської документації та за відсутності інших належних та допустимих доказів поставки товару в повному обсязі, в тому числі заміни товару поставленого за видатковими накладними №П-67, №П-81 від 30.03.2023, зобов'язання з поставки товару за Договором не може вважатися таким, що виконано.
Вищевказані Акти вхідного контролю позивача відповідачем не оспорюються.
Крім того, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами поставку товару належної якості та комплектності за видатковими накладними №П-67, №П-81 від 30.03.2023 та щодо якого складено Акти вхідного контролю.
Клопотань щодо призначення відповідної судової експертизи у даній справі відповідачем не заявлялось.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача збитків, що спричинені неналежним виконанням Договору поставки №07/2021/245 від 15.09.2021 в розмірі 12304907,09 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків
За приписами ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб'єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем умов укладеного між сторонами Договору.
Надані ТОВ «ФЗ СОЛЮШІОНС» договори та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які укладені (складені) з іншими контрагентами відповідача та виписки з банку, судом відхиляються, оскільки вказані документи та оплати відповідача по ним не доводять, що вони укладені саме з метою виконання укладеного між ТОВ «ФЗ СОЛЮШІОНС» та ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» Договору поставки №07/2021/245 від 15.09.2021.
Відповідачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, що в свою чергу, виключає можливість застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.
Відповідно до ч.10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи обставини, за яких виникла заборгованість відповідача, суд зауважує, що ч. 10 ст.238 ГПК України носить диспозитивний характер, надаючи право виключно суду вирішувати питання доцільність застосування механізму стягнення відсотків, відносно яких на час прийняття рішення не відомо чи виникне таке право у стягувача.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яку боржник повністю не сплатив, не припиняє правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і відповідно не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» 3% річних на суму основного боргу в розмірі 5773246 (п'ять мільйонів сімсот сімдесят три тисячі двісті сорок шість) грн 66 коп. з урахуванням майбутніх часткових сплат основного боргу, починаючи з 19.09.2025 до моменту остаточного виконання рішення суду (до моменту повної оплати основного боргу), з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: С х 3 х Д : 365 (або 366 днів, виходячи з фактичної кількості днів у році, за який здійснюється розрахунок): 100, де: С - сума основного боргу; 3 - розмір процентів; Д - кількість днів прострочення.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на ТОВ «ФЗ СОЛЮШІОНС» в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Первісний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ СОЛЮШІОНС» (01021, Україна, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, офіс 1/22; ідентифікаційний код 39802167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 78а; ідентифікаційний код 43173964) заборгованість у розмірі 5773246 (п'ять мільйонів сімсот сімдесят три тисячі двісті сорок шість) грн 66 коп., 5% штрафу у розмірі 2385639 (два мільйони триста вісімдесят п'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 12 коп., 5% неустойки у розмірі 2385639 (два мільйони триста вісімдесят п'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 90632 (дев'яносто тисяч шістсот тридцять дві) грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 139382 (сто тридцять дев'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн 54 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 129294 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн 47 коп.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 5773246 (п'ять мільйонів сімсот сімдесят три тисячі двісті сорок шість) грн 66 коп. з урахуванням майбутніх часткових сплат основного боргу, починаючи з 19.09.2025 до моменту остаточного виконання рішення суду (до моменту повної оплати основного боргу), з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: С х 3 х Д : 365 (або 366 днів, виходячи з фактичної кількості днів у році, за який здійснюється розрахунок): 100, де: С - сума основного боргу; 3 - розмір процентів; Д - кількість днів прострочення.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 25.03.2026
Суддя Я.В. Маринченко